Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №308/16856/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/16856/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Мацунича М.В., Кожух О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2026 року у складі судді Наумової Н.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» до відповідача ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

26 грудня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Майстренко Н.М. до суду першої інстанції подала клопотання, в якому просила суд: зупинити провадження у справі на час військової служби ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначила, що станом на день відкриття провадження у справі ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України; з 14 жовтня 2025 року по нині проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

07 січня 2026 року представник позивача – ТОВ «УК «Вітряні парки України» - адвокат Сочка В.І. подав до суду письмові заперечення на зазначене клопотання, за яким просить відмовити у задоволенні клопотання з підстав зазначених у цих запереченнях.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2026 року зупинено провадження у цивільній справі № 308/16856/25 за позовною заявою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» до відповідача ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди, - до припинення перебування відповідача – ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.

Заперечуючи ухвалу суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що довідка про проходження військової служби ОСОБА_1 видана 17.11.2025 року, тобто майже за 2 місяці до дати винесення оскаржуваної ухвали, не давала можливості суду встановити чи дійсно станом на день розгляду справи відповідач проходив військову службу. Пунктом 2.8.4.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 року № 40, визначено, що для підтвердження факту перебування на військовій службі військовослужбовцям видаються довідки за формою 5. Довідка ВЧ НОМЕР_1 ДПС України № 08/3548 від 17.11.2025 року зазначеним вимогам не відповідає, оскільки підписана начальником відділу кадрів. Таким чином, суд першої інстанції, належним чином не перевірив наявність підстав для зупинення провадження у справі та в основу свого рішення поклав доказ, який не відповідає вимогам достовірності та достатності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зауважує, що пункт дислокації не спростовує статусу військової частини, де відповідач проходить службу, як військового формування, що переведений на воєнний стан. Вважає, що доводи позивача спростовуються як практикою Верховного Суду, так і Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та іншими нормативними актами центральних органів виконавчої влади. Станом на день відкриття провадження у справі ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України; з 14 жовтня 2025 року по нині проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, що підтверджено довідкою за ф. №5 від 17 листопада 2025 року №08/3548, а також додатково підтверджено довідкою від 10 березня 2026 року за №08/399 (копію додаю). Велика Палата Верховного Суду у справі 754/947/22, постанова від 12 листопада 2025 року, щодо застосування приписів пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі коле її суддів Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2a-1/24 (провадження № A/990/24), відступила від висновків Верховного Суду у вище зазначених справах, вказавши, що системний аналіз норм права Закону України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу», дозволяє дійти висновку, що воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організаціюі штати воєнного часу є конкретним військовоорганізаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність. Окрім того звертає увагу на те, що діловодство в Державній прикордонній службі України базується на Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 червня 2017 року № 468 (надалі – Інструкція №468). Форму довідки щодо підтвердження факту перебування військовослужбовців на військовій службі у підрозділах ДПС України нормативними актами не встановлено. 3 цих підстав висновок апелянта щодо неналежності довідки від 17 листопада 2025 року № 08/3548 як доказу проходження відповідачем служби у складі в/ч НОМЕР_1 ДПС України є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно з вимогами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі (п.14 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Матеріалами справи встановлено, що у листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 17.11.2025 року № 08/3548 вбачається, що солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України, з 14.10.2025 року по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Колегія суддів Третьої судової палати Верховного Суду у справі №754/947/22 зазначила, що із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 воєнного стану в Україні Збройні Сили України були повністю переведені на штат воєнного часу. Відповідно, кожен військовослужбовець, мобілізований до ЗС України, вважається таким, що несе службу в умовах особливого періоду. Навіть якщо його військова частина безпосередньо не задіяна у бойових діях, його можуть оперативно відрядити до іншого підрозділу. Це є однією з ключових складових функціонування армії під час воєнного стану. Саме тому за змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України переведення ЗС України на воєнний стан є загальною підставою для зупинення судового провадження. Закон не містить винятків для ситуацій, коли військова служба об`єктивно не перешкоджає військовослужбовцю брати участь у судових засіданнях. Використання цього права залежить від сумлінності військовослужбовця, проте суд не позбавлений права оцінювати його дії з погляду добросовісності.

Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду (у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22) зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Згідно чинної редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відтак норма п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Суд першої інстанції враховуючи, факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, дійшов вірного висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача – ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань. Подана в суді першої інстанції стороною відповідача довідка про проходження відповідачем військової служби є належним та допустимим доказом у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки - залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: