Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №438/1634/25 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1634/25

Провадження 2/438/67/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

10 червня 2026 року м.Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі головуючого судді Радановича Г.М.,

за участю секретаря судових засідань Терлецької Ю.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Наминанік О.С. ,

представника третьої особи Подставек Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: виконавчий комітет Бориславської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано у судовому порядку 12.04.2019. У шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом останніх семи років відповідач припинив будь-яке спілкування з сином, взагалі не приймає участі у житті сина. На підставі судового наказу Бориславського міського суду Львівської області від 27.11.2018 стягнуто з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення із 23.11.2018 та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач аліменти не сплачував та не сплачує, внаслідок чого наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 116704,32 грн. З 2018 року відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не утримує його матеріально, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не проявляє батьківської уваги та турботи.

Зазначає, що вона не обмежує та ніколи не обмежувала відповідача у спілкуванні з дитиною та цьому не перешкоджала, але він самоусунувся від спілкування та виховання дитини. Відповідач не був позбавлений інформації стосовно місця перебування дитини, нею не створювалися перешкоди у спілкуванні з дитиною, що свідчить про небажання батька виконувати свої батьківські обов`язки.

Батьківські обов`язки щодо сина виконує лише вона, дитина зростає у любові та повазі, для неї створені всі умови для повноцінного розвитку.

Ухвалою судді від 22 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року підготовче засідання відкладено на 10.12.2025у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року клопотання представника позивача Наминанік О.С. про допит свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено. Закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.02.2026 клопотання представника позивача Наминанік О.С. задоволено. Повернуто до підготовчого провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 10 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила позов задоволити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, через те, що він вже більше семи років не бачив сина, не цікавиться ним, аліменти на дітей не сплачує. Надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Представник адвокат Наминанік О.С. в судовому засіданні підтримала позоні вимоги та просила позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками були направлені відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання. Правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Бориславської міської ради як орган опіки та піклування Бориславської міської ради Львівської області Подставек Г.І. в судовому засіданні підтримала вимоги заяви в повному обсязі, оскільки дійсно батько вже тривалий час не цікавиться сином, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. На засідання комісії з питань захисту прав дитини не з`являвся, а також не звертався щодо встановлення йому способу участі у вихованні малолітнього сина.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судові засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Заслухавши думки сторін, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи думку малолітньої дитини, думку педагога, заслухавши покази свідків, за відсутності відзиву відповідача, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони з 08.06.2013 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 12.04.2019 було розірвано, що підтверджується копією рішення суду (а.с.12).

Від шлюбу сторони мають сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Бориславським міським відділом державної реакції актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 05.05.2016 (а.с.10).

Судовим наказом Бориславського міського суду Львівської області від 27.11.2018 (справа №438/1503/18) стягнуто з відповідача ОСОБА_8 аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 23.11.2018 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).

Як вбачається із довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 14.03.2025 виданою заступником начальника відділу Бориславського відділу ДВС станом на лютий 2025 року заборгованість ОСОБА_3 по аліментах у справі №438/1503/18 становить 116704,32 грн (а.с.24-25).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів становлено, що у відповідача ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів станом на 14.03.2025 року в розмірі 116704,32 гривень; з жовтня 2023 року по лютий 2025 року відповідачем не сплачено жодної суми по аліментах.

Відповідно до Витягів з реєстру територіальної громади від 05.06.2024 вбачається, що позивач ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9, 11).

Згідно акту обстеження умов проживання від 01.07.2024 проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що помешкання забезпечене всім необхідним для нормальної життєдіяльності. Є усі предмети домашнього вжитку. Умови проживання - задовільні. Сім`я ОСОБА_1 не повна, мати одна виховує двох синів. Батько з сім`єю не проживає, не цікавиться життям сина. Мати належним чином дбає про дітей. Діти забезпечені повноцінним харчуванням згідно віку, одягом. Станом на 01.07.2024 року комісією встановлено, що мати разом з дітьми проживає за вищевказаною адресою.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету 26.06.2024 №199 вбачається, що виконавчий комітет Бориславської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та відповідає інтересам дитини. Також, зазначено, що батько ОСОБА_3 самоусунувся від виховання дитини, не дбає про її фізичний та моральний розвиток, матеріально не забезпечує. Також, ОСОБА_3 не спілкується з сином, не цікавиться його життям. Ухиляється від сплати аліментів. Малолітній ОСОБА_4 проживає та виховується у сім`ї матері ОСОБА_1 . На засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалося питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , стосовно малолітнього ОСОБА_4 . На засідання комісії з питань захисту прав дитини відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений, у зв`язку з цим можна стверджувати, що батьком байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків.

Із повідомлень адресованих ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 30.08.2023 та від 27.03.2025 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до відділення поліції із заявою про те, щоб прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який має заборгованість по виплаті аліментів, та не хоче їх виплачувати;

Відповідно до характеристики ЗДО №16 «Золоте зернятко», характеристики класного керівника 3-Б класу ЗЗСО І-ІІІ ст. №7 від 29.05.2025 року вбачається, що вихованням дитини ОСОБА_4 займається тільки мама, батько не цікавився інтересами та вихованням сина. ;

Актами обстеження умов проживання від 15.01.2025 року, 07.03.2025 року, 26.05.20 25 року проведеними за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що сім`я ОСОБА_1 не повна, мати одна виховує двох синів. Діти належним чином забезпечені всіх необхідним для нормального розвитку. Батько з сім`єю не проживає, не цікавиться життям сина, не бере участі у вихованні сина.

При з`ясуванні в судовому засіданні думки малолітнього ОСОБА_4 у присутності представника Служби у справах дітей Бориславської міської ради Львівської області Подставек Г.І. та педагога ОСОБА_12, син сторін вказав, що він проживає разом із матір`ю, яка йому купує одяг, забезпечує, батька він не пам`ятає взагалі. Батько не проживає разом із ним, не телефонує йому, не вітає зі святами. Бажає проживати тільки з матір`ю.

Присутня під час опитування малолітнього ОСОБА_4 педагог на запитання суду, повідомила, що дитина виповідала на питання щиро, без тиску чи примусу.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що є матір`ю позивачки, зять ОСОБА_4 з 2018 року жодного разу не приходив до них з дочкою, не телефонував, аліментів не сплачував, не спілкувався з сином. Онук жодногго разу не бачив батька, не знає його.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що є хресною мамою ОСОБА_11 , якого батько залишив, коли той мав два роки. З того часу ОСОБА_4 до сина не приходив, не спілкувався з ним. Відповідач не приходив на ді народження сина, на свята, не прмийшов і на на 1-й дзвоник, коли син вперше пішов у школу. Зі слів класного керівника ОСОБА_11 , відповідач жодного разу не приходив у школу і не цікавився сином впродовж чотирьох років. Крім цього відповідач ніколи не дарував сину подарунків, не утримує його, не бажає спілкуватися з сином.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав аналогічні за змістом показання, зокрема про те, що позивач сама виховує сина з 2018 року. Відповідач взагалі не допомагає позивачу у питаннях виховання та утримання дитини.

У ст.8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст.166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано ст. 8 Конвенції. З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що малолітній син сторін з моменту розірвання шлюбу між батьками постійно проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Як вказує позивач та встановлено судом, відповідач не проживає із сином однією сім`єю, не бере участі у його вихованні, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток сина, не забезпечує необхідного харчуванням, медичного догляду і лікування сина як складову частину виховання, що також підтверджується судовим наказом та довідкою про заборгованість по аліментах.

У відповідності до вимог частин 1, 4, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про ухилення його від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню їхнього сина ОСОБА_4 .

Частиною 2 ст.157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Разом з тим, доказів участі відповідача ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дитини, піклування про нього, його фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальне забезпечення, харчування, медичний догляд і лікування суду не надано, що дає суду підстави визнати відсутність таких дій зі сторони відповідача доведеними.

Крім того, жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні сина з боку відповідача, матеріали справи не містять.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв`язок між нею та її дітьми, підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та сином.

Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, як найкращі інтереси дитини ОСОБА_4 , а також те, що відповідач фактично не виконує свої батьківські обов`язки з 2019 року, суд приходить до висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: виконавчий комітет Бориславської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Усть-Ілімськ Іркутської області, росія, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Борислав Львівської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, на стороні позивача: виконавчий комітет Бориславської міської ради як орган опіки та піклування, адреса: м. Борислав, вул. Шевченка, 42.

Суддя Григорій РАДАНОВИЧ