Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №303/9598/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/9598/25

Провадження № 2/303/3751/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представники – адвокати Сочка Віталій Іванович, Горінецький Олександр Йосипович) до ОСОБА_2 (представник – адвокат Стегура Наталія Романівна) про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 28.08.2025 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, оформлений борговою розпискою, за яким відповідач отримав від неї грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США та взяв на себе зобов`язання повернути їх через 2 місяці. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором позики зобов`язань просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість у розмірі 20 000 доларів США, а також 6749,41 грн судового збору за подання позову.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2025 позовну заяву залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви, які позивачем усунуто 23.12.2025.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позов від 05.02.2026 відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивач у позовній заяві стверджує, що між ними 28.08.2025 року укладено договір позики, який оформлено борговою розпискою, за яким він отримав у позивача грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США та взяв на себе зобов`язання їх повернути. Це твердження не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 звернулася до нього з проханням побудувати для неї дерев`яний будиночок з точеного бруса (розміром (10, 30 х 7,50) з мансардним поверхом з конструкцією даху виконає під покриття покрівельним матеріалом. Він замовив у м. Івано-Франківськ брус для зазначеного будинку. Напередодні доставки брусу йому зателефонувала позивачка і повідомила, що вона відмовляється від замовлення на спорудження будинку, на що він повідомив, що брус вже замовлено і його необхідно оплатити. У подальшому для оплати замовленого брусу він домовився з ОСОБА_1 про взяття під розписку позики в розмірі 20 000 доларів США на два місяці, а в разі неповернення розрахується дерев`яним будинком з брусу, про що і зазначено в розписці від 28.08.2025. Зі змісту розписки вбачається, що він зобов`язався в разі неповернення грошових коштів у встановлений договором строк розрахуватися дерев`яним будинком, який він побудує. Таким чином, між ним та позивачкою фактично досягнуто домовленості про виконання ним роботи, проти чого він не заперечує і не відмовляється від виконання робіт по спорудженню будинку, тому вимога про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 20 000 дол. США є безпідставною. Просив у задоволенні позивних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив від 09.02.2026 представник позивача – адвокат Сочка В.І. зазначив, що у відзиві на позов відповідач заперечує укладення 28.08.2025 договору позики, отримання за цим договором грошових коштів, а також обов`язок з їх повернення. Вказує, що між ним та позивачем досягнуто домовленість щодо будівництва дерев`яного будинку з точеного бруса (розміром 10,30 х 7,50) з мансардним поверхом з конструкцією даху, покритою покрівельним матеріалом. Зазначає, що з цією метою ним було замовлено у м. Івано-Франківськ брус, але напередодні доставки брусу позивач начебто відмовилась від замовлення. Оскільки необхідно було оплатити замовлений брус, відповідач домовився з позивачем про отримання під розписку позики у розмірі 20 000 доларів США терміном на 2 місяці. Вважає, що між сторонами фактично було досягнуто домовленості щодо виконання відповідачем роботи. Розпискою підтверджено альтернативу повернення боргу або кошти, або будівництво будинку. Крім цього, не зважаючи на запевняння відповідача про готовність до будівництва будинку він жодних дій, спрямованих або на повернення боргу (з моменту спливу 2-місячного строку 28.10.2025 року, тобто за більше ніж 5 місяців), або на будівництво будинку (починаючи з дати отримання коштів - 28.08.2025 року, тобто за більше ніж 5 місяців) так і не вчинив. Вважав, що позивачем доведено невиконання відповідачем обов`язку з повернення коштів, які були отримані ним у якості позики, а тому позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представники у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача – адвокат Сочка В.І. подав заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача – адвокат Стегура Н.Р. подала заяву про розгляд відкладення судового засідання.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 28.08.2025 позивачкою та відповідачем укладено договір позики, який оформлено розпискою, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США та взяв на себе зобов`язання їх повернути через 2 місяці. У договорі позики передбачено, що в разі не повернення грошових коштів позичальник розрахується дерев`яним будинком, виконаним з точеного бруса, розміром (10,30х7,50) з мансардним поверхом, конструкцією даху виконаною під покриття покрівельним матеріалом.

Згідно ч. 3, ст. 12 та ч. 1, ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією зі сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Як передбачає ч. 1, ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) зроблено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі №632/2209/16, у постанові від 19 травня 2020 року у справі №757/21587/16-ц та у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №194/1126/18.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, наявна в матеріалах справи розписка від 28.08.2025 підтверджує укладення між позивачем та відповідачем договору позики.

Водночас судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином умови договору від 28.08.2025 і не повернув позикодавцеві 20 000 доларів США у строк встановлений умовами договору термін (2 місяці), що фактично ним і не запере чувається.

Але заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що відповідно до умов договору у випадку неповернення грошових коштів у передбачений його умовами строк він повинен розрахуватися дерев`яним будинком, виконаним з точеного бруса, розміром (10,30х7,50), з мансардним поверхом, конструкцією даху виконаною під покриття покрівельним матеріалом і він не відмовляється від побудови дерев`яного будинку, тому вимога позивача про стягнення з нього коштів у розмірі 20 000 доларів США є безпідставною.

Зазначені заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги виходячи з наступного.

Аналізуючи правову природу заперечень відповідача на позовні вимоги, судом встановлено, що відповідач заперечуючи проти позову вважав, що в даних правовідносинах наявна новація зобов`язання, що виникло з договору позики від 28.08.2025, оскільки за домовленістю сторін старе зобов`язання про поверненні грошових коштів замінено новим зобов`язанням про спорудження ним дерев`яного будинку з точеного бруса, розміром (10,30х7,50) м, з мансардним поверхом, конструкцією даху, якого він виконає під покриття покрівельним матеріалом.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором, крім випадків, коли первісне зобов`язання змінене планом санації або реструктуризації згідно з Кодексом України з процедур банкрутства і заставодержатель проголосував проти такого плану.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 609/67/18 у постанові від 13 березня 2019 року зазначив, що аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація – це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», – це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Умовами договору позики від 28.08.2025 передбачено можливість заміни первинного зобов`язання з повернення грошових коштів новим зобов`язанням з виконання робіт по зі спорудження дерев`яного будинку з точеного бруса, розміром (10,30х7,50) м., з мансардним поверхом, конструкцією даху ОСОБА_2 виконає під покриття покрівельним матеріалом, Таким чином, суду надано докази наміру сторін за договором позики від 28.08.2025 вчинити новацію, але самого договору про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) із зазначенням в ньому істотних умов такого договору, якими є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов`язання за договором позики від 28.08.2025.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 81, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 202, 207, 251, 263, 509, 526, 530, 604, 610, 625, 628, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000,00 доларів США (двадцять тисяч доларів США, 00 центів) заборгованості за договором позики та 6749,41 гривень (шість тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 41 копійка) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя