Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №706/793/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/793/26

1-кп/706/121/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі :

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка Черкаської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026255360000223 від 27.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Вороновиця Вінницького району Вінницької області, громадянки України, із вищою освітою, не працюючої, заміжньої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинила умисне легке тілесне ушкодження, за таких обставин.

25.04.2026 близько 15 год 30 хв ОСОБА_4 , перебуваючи на території двору загального користування, що знаходиться по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_5 , з метою спричинення їй тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, у ході суперечки нанесла останній один удар ногою в область лівого стегна, внаслідок чого спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді синця на зовнішній поверхні нижньої третини лівого стегна, що згідно висновку експерта № 05-7-01/154 від 28.04.2026 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчинені кримінального проступку визнала повністю, проти зазначених в обвинувальному акті фактичних обставин не заперечувала та показала, що події відбувалися близько 15-30 год 25.04.2026 на території їх домоволодіння. У них в сараї в цей час поросилася льоха. Коли обвинувачена виходила із сараю, співмешканець ОСОБА_5 – ОСОБА_6 кинувся до неї із косою. На території двору окрім обвинуваченої був присутній її чоловік, а ОСОБА_7 знаходився осторонь. На прохання обвинуваченої забрати чоловіка потерпіла не відреагувала, роздерла їй обличчя, груди та розірвала золотий ланцюжок, а коли ОСОБА_5 почала обзивати дітей «байстрюками», обвинувачена завдала їй один удар ногою в ліву ногу. Про те, що вдарила потерпілу обвинувачена жалкує.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченій ОСОБА_4 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачена визнає свою вину у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, її показання є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченою ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального проступку, згодою із кваліфікацією вчиненого діяння, відсутності заперечень щодо встановлених обставин учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченої, з метою з`ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Наслідки розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам судового провадження судом роз`яснені.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що проживає у чотирьохквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 . Обвинувачена є її сусідкою, між ними склалися неприязні відносини та упродовж 5 років триває ворожнеча. Точної дати події потерпіла вже не пам`ятає, але зазначила, що подія відбувалася на їх частині двору біля погребу. Потерпіла стала свідком того, як ОСОБА_4 , чоловік обвинуваченої та ОСОБА_8 били її чоловіка - ОСОБА_6 , який є інвалідом ІІ групи. Чоловік лежав на землі. Потерпіла намагалася витягти чоловіка, а в цей час обвинувачена вчепилася їй у волосся та почала бити у живіт та ноги. Потерпіла відбивалася та розірвала ланцюжок ОСОБА_4 . Із обвинуваченою вони не примирилися.

Допитавши обвинувачену ОСОБА_4 , потерпілу ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, які характеризують особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 доведена і вона повинна нести відповідальність за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто за умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_4 скоїла кримінальний проступок, раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, під наглядом у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, одружена, офіційно не працевлаштована, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

При визначенні виду покарання суд враховує відношення обвинуваченої до вчиненого кримінального проступку, критичне ставлення до своїх дій, визнання останньою вини, перше притягнення до кримінальної відповідальності, а також те, що кримінальним проступком не завдано тяжких наслідків та вважає за необхідне, з урахуванням всіх наведених вище обставин, призначити їй покарання у виді штрафу.

Суд вважає, що призначене таким чином ОСОБА_4 покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, клопотань про їх застосування до суду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369 – 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Христинівський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з моменту його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та потерпілій.

Суддя ОСОБА_10