Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №703/1827/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1827/26

2-а/703/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

В інтересах позивача ОСОБА_1 , його представник – адвокат Сподинюк Л.С. звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №354 відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп.

Згідно з постановою про адміністративне правопорушення № 354 від 11.02.2026 року ОСОБА_1 - 11.04.2002 рішенням військово-лікарською комісією був визнаний обмежено придатним до військової служби та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025 року.

У зв`язку з цим на підставі пункта 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024: до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Для цього військовозобов`язаний повинен був самостійно звернутися до ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду або самостійно отримати направлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Із оскаржуваною постановою Позивач не погоджується, вважає Постанову №354 від 11.02.2026 незаконною, розгляд справи був проведений без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення Позивачем вказаного правопорушення.

11 лютого 2026 року ОСОБА_1 вирушив на велосипеді з місця свого проживання в с. Ротмистрівка Черкаського району Черкаської області до своєї рідної сестри — ОСОБА_3 , яка проживає у с. Куцівка, Черкаського району, Черкаської області, з метою надання їй допомоги по господарству у зв`язку з тим, що вона залишилась без чоловіка, який був мобілізований до лав Збройних Сил України та у грудні 2025 року зник безвісти.

Під час руху його наздогнав автомобіль (зазначений автомобіль різко зупинився перед ОСОБА_1 , унаслідок чого він впав з велосипеда) у якому перебували особи, які згодом представилися працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки та поліцейський, який повідомив що ОСОБА_1 перебував у так званому «розшуку».

Після цього застосувавши фізичну силу, всупереч його волі помістили ОСОБА_1 до автомобіля та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у АДРЕСА_1 .

11.02.2026 ОСОБА_1 був примусово доставлений працівниками поліції разом з працівниками ТЦК та СП до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 . Після доставляння його було переміщено з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 до іншого приміщення розташованого за межами ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він певний час утримувався у кімнаті без пояснення правових підстав таких дій.

Згодом ОСОБА_1 було направлено для проходження військово- лікарської комісії (далі - ВЛК). При цьому результати проходження ВЛК йому не були повідомлені, копію довідки військово-лікарської комісії не надано. Після проходження ВЛК його було відпущено. При цьому будь яких документів гр. ОСОБА_1 не підписував.

Стан здоров`я ОСОБА_1 відповідно до наявних медичних документів, він має діагноз: органічні розлади особистості та поведінки, обумовлені хворобою, травмою та дисфункцією головного мозку (психоорганічний синдром), а також судомні напади в анамнезі. У зв`язку з цим він періодично проходить стаціонарне лікування у КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня».

Вказаний діагноз свідчить про наявність органічного ураження центральної нервової системи, що супроводжується порушенням емоційно- вольової сфери, когнітивних функцій та здатності адекватно реагувати на стресові ситуації. За таких обставин перебування особи у стані сильного психоемоційного напруження, зокрема внаслідок примусового доставлення до ТЦК та СП 11.02.2026, могло істотно вплинути на його психічний стан, здатність усвідомлювати свої дії, контролювати поведінку, адекватно сприймати обставини та реалізовувати свої процесуальні права.

Оскаржувана постанова №354 винесена 11.02.2026 за обставин грубого порушення права особи на захист. Так, ОСОБА_1 не був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повістка про виклик йому не вручалася взагалі.

Натомість після примусового доставляння у той же день було проведено розгляд справи та винесено постанову.

За таких обставин ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості підготуватися до розгляду справи, скористатися правовою допомогою адвоката, надати виважені пояснення, заявити клопотання та заперечення, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Таким чином, сукупність наведених обставин, а саме: відсутність належного повідомлення, примусове доставлення, проведення розгляду справи в той же день, а також стан здоров`я особи, який об`єктивно впливає на здатність до усвідомлення та контролю своїх дій, свідчить про істотне порушення процедури розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, оскаржувана постанова підлягає скасуванню також з підстав порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених ст. 38 КУпАП, оскільки інкриміноване правопорушення вважається завершеним 05.06.2025, тоді як постанова винесена лише 11 лютого 2026 року, тобто після спливу встановлених законом строків.

Правопорушення щодо не проходження ВЛК до 05.06.2025 є таким, що пов`язане з невиконанням обов`язку у визначений строк, а отже має разовий характер і вважається завершеним саме 05.06.2025. А тому доводи про можливий триваючий характер правопорушення є безпідставними, оскільки не проходження медичного огляду до визначеної дати не є триваючим правопорушенням, а є разовим порушенням встановленого строку.

За таких обставин на момент винесення постанови строки притягнення до адміністративної відповідальності були пропущені,

Зазначене є самостійною та безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.

На підставі чого просить суд скасувати Постанову №354 від 11 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 за підписом начальника полковника ОСОБА_4 , за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення, окрім цього стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_1 18.05.2002 року рішенням військово-лікарської комісії був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року, ОСОБА_1 був зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, для чого самостійно звернутись до ТЦК та СП або отримати направлення на ВЛК через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

ОСОБА_1 визнав, що не пройшов медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Твердження ОСОБА_1 , що він не одержав повістки про виклик на ВЛК, не має правового значення, оскільки він повинен був пройти медичний огляд відповідно до Закону № 3621-IX, а не у зв`язку з одержанням повістки.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав цю вимогу закону, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 354 від 11.02.2026 р. його визнано винним у вчиненні правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено стягнення в мінімальному розмірі, визначеному санкцією статті.

В протоколі ОСОБА_1 наведено повний перелік прав, визначених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що він розписався. ОСОБА_1 одержав копію протоколу.

Намаганням ввести суд в оману є твердження позивача, ніби розгляд справи про адміністративне правопорушення мав відбутись не раніше ніж за 3 дні після складення протоколу. Стаття 277-2 КУпАП, на яку посилається позивач, встановлює порядок розгляду справи судом. ОСОБА_1 не заявив про відкладення розгляду справи, зокрема, з метою скористатись допомогою фахівця в галузі права.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача про закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки правопорушення було виявлено 11.02.2026 під час перевірки військово-облікових документів ОСОБА_1 мобільною групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після встановлення, що військовозобов`язаний не пройшов медичний огляд ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби, було складено протокол про адміністративне правопорушення.

З вищезазначених підстав відповідач вважає, що позов не підлягає до задоволення.

14 квітня 2026 року від представника позивача найшла відповідь на відзив, у узагальнені доводи в якій зводяться до наступного.

З вказаним твердженням відповідача ОСОБА_1 та його представник не погоджуються з наступних підстав. Відповідач посилається на те, що позивач був зобов`язаний самостійно пройти медичний огляд до 05.06.2025 та визнав сам свою вину, що суперечить протоколу №1527 від 11.02.2026 року де ОСОБА_1 не визнав провину, а вказав лише на той факт, що він не отримував направлення. Разом з тим сам по собі обов`язок пройти ВЛК не звільняє орган від обов`язку дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

11.02.2026 ОСОБА_1 примусово було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав «порушення правил військового обліку» і в той же день на нього було складено постанову №354 з підстав не проходження військово-лікарської комісії до 05.06.2025.

Факт складання постанови в день винесення протоколу не заперечується відповідачем мотивуючи тим, що повідомлення про розгляд справи у строк не менше як за 3 дні стосується виключно суду, а не ТЦК. Дане твердження відповідача є помилковим та не відповідає нормам чинного Законодавства.

Обов`язок щодо повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не пізніше ніж за три доби до її розгляду вважається виконаним лише за умови належного інформування такої особи. Обов`язок доказування цієї обставини покладається на уповноважену посадову особу.

Як убачається з протоколу № 1527 від 11.02.2026, розгляд справи було призначено на той самий день, о 17 год. 30 хв., а постанову винесено одразу після складання протоколу.

За таких обставин позивач був позбавлений можливості належним чином підготуватися до розгляду справи, скористатися правовою допомогою, подати докази, заявити клопотання та реалізувати інші права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Таким чином, відсутність належного повідомлення та проведення розгляду справи в день складання протоколу свідчать про істотне порушення процедури розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, постанова підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 38 КУпАП. Згідно з протоколом № 1527 правопорушення було виявлено 04.07.2025, тоді як постанову винесено лише 11.02.2026, тобто після спливу встановлених законом строків.

Відповідач не врахував зазначені обставини та не надав належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, хоча обов`язок доказування її законності покладається саме на нього.

Тому вважає, що постанова №354 від 11.02.2026 є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 11 лютого 2026 року, сержантом ОСОБА_5 начальником групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №1527 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

11 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 , було винесено постанову№354 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого останній порушив вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року: до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Для цього військовозобов`язаний повинен був самостійно звернутися до ТЦК та СП з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду або самостійно отримати направлення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Окрім цього, в постанові зазначено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вину визнав. Крім того пояснив, що не пройшов тому, що не направляли. Проте, наведена обставина не звільняє військовозобов`язаного від виконання військового обов`язку.

Частиною першою статті 210 -1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою статті 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року: а саме до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

На підтвердження свої вимог представник позивача долучила до матеріалів справи: оскаржувану постанову №354 від 11.02.2026; військовий квиток ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній знятий з обліку згідно наказу МОУ від 09.06.2006 №342 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; епікриз повідомлення №4378 ОСОБА_1 ; Акт обстеження здоров`я призовника ОСОБА_1 №4738; епікриз виписний з медичної картки стаціонарного хворого №488 КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради», що підтверджує обставини викладені стороною позивача в позовній заяві.

Під час подачі відзиву, відповідач надав копію справи №354 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 значиться порушником військового обов`язку з 04.07.2025.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема,Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст.ст.7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Це означає, що ця норма Закону встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, було порушення абз.2 Прикінцевих положень Закону №3621-IX, громадянин України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено непридатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Суд надаючи оцінку доводу щодо строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, зазначає наступне.

Про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачу стало відомо 04 липня 2025 року.

Разом з цим, лише 11 лютого 2025 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення та в цей же день -11 лютого 2025 року винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч.1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у ч.ч.9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч.9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Також, суд акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

Суд зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 04 липня 2025 року.

Однак, спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 11 лютого 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Отже, суд вважає, що наявні підстави для скасування постанови №354 від 11 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Відповідно до частини першої наведеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з наведеним позовом представник позивача приєднала до матеріалів квитанцію до платіжної інструкції про сплату 665,60 грн. судового збору. Відтак, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача 665,60 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову №354 від 11 лютого 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст постанови складено 22 червня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Головуючий: Ю. В. Крива