Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №699/1395/23 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1395/23

Номер провадження № 2/699/24/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Івашкової В.О.,

позивача ОСОБА_1 , представників позивача адвокатів Горстки Я.А., Коробкової Г.О., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Позовна заява мотивована тим, що сторони проживали однією сім`єю (перебували у цивільному шлюбі) п`ять років у період з травня 2018 року по травень 2023 року. У вказаний період вони проживали та вели спільне господарство у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності матері позивачки ОСОБА_4 .

У позові вказано, що підставою для розірвання сімейних відносин стали відсутність спільних інтересів, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння і поваги.

Позивачка зазначає, що головною причиною розірвання сімейних відносин сторін стало те, що відповідач вчиняв домашні сварки та принижував її.

Спільних дітей сторони не мають.

Позивачка стверджує, що за час проживання однією сім`єю сторони за спільно зароблені кошти придбали автомобіль та земельну ділянку 0,003 га, на якій побудували капітальний гараж. Цей гараж на теперішній час не оформлений відповідно до чинного законодавства у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, а тому вважається об`єктом незавершеного будівництва.

Позивач посилається на те, що спірний автомобіль відповідач продав 25.10.2023.

Позивачка вважає, що майно, яке було набуте нею та відповідачем в період спільного проживання, є об`єктом права спільної сумісної власності, однак згоди щодо поділу спільного майна сторони не досягли.

З огляду на викладене, позивач у зміненому позові просить таке.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з травня 2018 року по травень 2023 рік.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : автомобіль марки Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 р. в., земельну ділянку 0.003 га з кадастровим номером: 7122510100:03:010:0006 та будівельні матеріали, витрачені на будівництво гаража на земельній ділянці 0, 003 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006, що у АДРЕСА_2 .

В порядку поділу спільного майна цивільного подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати право власності:

• за ОСОБА_1 на частину автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 р.в. та земельної ділянки 0.003 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006 та на 1/2 будівельних матеріалів, витрачених на будівництво гаража;

• за ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 р. в., 1/2, земельної ділянки 0.003 га з кадастровим номером: 7122510100:03:010:0006 та на 1/2 будівельних матеріалів, витрачених на будівництво гаража.

В порядку поділу спільних автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 р. в., земельної ділянки 0.003 га з кадастровим номером: 7122510100:03:010:0006 та спільних будівельних матеріалів, витрачених на будівництво гаража на вказаній земельній ділянці:

• стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ринкової вартості: частину вартості автомобіля марки Volkswagen Golf Plus , ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 р. що становить 154 190,00 (сто п`ятдесят чотири тисячі сто дев`яносто гривень), земельної ділянки 0.003 га з кадастровим номером: 7122510100:03:010:0006 та 1/2 частину вартості будівельних матеріалів, витрачених на будівництво гаража, побудованого на земельній ділянці 0.003 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006, що у АДРЕСА_2 ;

• виділити у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку 0,003 га з кадастровим номером: 7122510100:03:010:0006 та будівельні матеріали, витрачені на будівництво гаража, побудованого на земельній ділянці 0.003 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006.

Ухвалою суду від 14.12.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

08.01.2025 відповідач подав до суду відзив, згідно з яким позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити.

Відзив мотивований тим, що інформація, викладена у позовній заяві, не відповідає фактичним обставинам. Відповідач не заперечує, що мав з позивачкою періодичні близькі відносини, як чоловік та жінка, але це були вільні стосунки, і відповідач у цей же час перебував у подібних стосунках з іншими двома жінками, про що позивачці було відомо. Стверджує, що і позивачка мала періодичні зустрічі з іншими чоловіками, що не викликало жодних претензій один до одного. Він та позивачка були сусідами по квартирах, проживали у одному під`їзді, тому він інколи заходив на побачення до позивачки. У своїй квартирі АДРЕСА_3 він проживав одиноко, а позивачка жила у квартирі АДРЕСА_4 .

Відповідач стверджує, що він не брав участі в утриманні позивачки та її дитини, лише періодично давав позивачці гроші на купівлю продуктів харчування. Вважає, що між ним та позивачкою не склалися усталені відносини, притаманні подружжю, вони не придбали за спільні кошти жодного предмета сімейного побуту. Посилається на те, що у цей же час він утримував іншу жінку, з якою проживав з 2017 року та мав і має намір створити сім`ю. Саме з нею він вів та веде на цей час спільне господарство. Стверджує, що майно, на частину якого претендує позивачка, придбавалося ним на його особисті кошти і в його особистих інтересах. Спільного майна з позивачкою за спільні кошти він ніколи не придбавав.

Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято до розгляду змінений позов.

Ухвалою суду від 12.03.2024 за клопотанням позивача у справі призначено комплексну судову будівельно-технічну, оціночно-земельну, транспортно-товарознавчу експертизу, яку доручено провести Черкаському відділенню Київського НДІСЕ.

Ухвалою суду від 27.05.2024 призначену ухвалою суду від 12.03.2024 комплексну судову будівельно-технічну, оціночно-земельну, транспортно-товарознавчу експертизу доручено провести експертам іншої експертної установи - Черкаському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою суду від 10.09.2025 справу призначено до судового розгляду.

Учасники справи у судовому засіданні свої позиції, викладені у заявах по суті, підтримали.

У судовому засіданні суд допитав свідків зі сторони позивача - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ; зі сторони відповідача - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Дослідивши наявні матеріали справи, урахувавши пояснення сторін, допитавши свідків, суд встановив такі обставини.

Згідно з довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мічуріна 5" № 107 від 19.10.2023 ОСОБА_1 з травня 2018 року по травень 2023 року спільно проживала, вела спільне господарство зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_12 .

Ця ж адреса місця проживання зазначена у паспорті позивачки як адреса її проживання.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_5 , яка належить йому на підставі договору дарування від 15.05.2020, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №353068967 від 03.11.2023 та нотаріально посвідченим договором дарування квартири від 15.05.2020 .

Згідно з відомостями вказаної Інформаційної довідки, відповідач з 28.10.2019 на підставі договору купівлі-продажу є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006, площею 0,003 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва індивідуального гаража.

Спірну земельну ділянку відповідач набув на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.10.2019 за 11 080,00 грн.

Згідно з пунктом 8 указаного договору покупець ОСОБА_2 у шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладання шлюбу і грошові кошти, що витрачаються на придбання земельної ділянки за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (їх частку), витрачені на купівлю земельної ділянки, відсутні.

Згідно з договором купівлі-продажу №1/621 від 30.06.2020 ТОВ "Автомото групп" (Комісіонер (Продавець) зобов`язався передати ОСОБА_13 (Покупець) автомобіль Volkswagen Golf, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 , а Покупець зобов`язався прийняти вказаний автомобіль та сплатити за нього 15 000,00 грн.

На підставі договору купівлі-продажу 7144/2023/4122801 від 25.10.2023, укладеному у ТСЦ 7144, ОСОБА_2 продав ОСОБА_14 автомобіль Volkswagen Golf, 2009 року випуску, VIN НОМЕР_2 за 20 000,00 грн.

Територіальний сервісний центр № 7141 РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області на адвокатський запит адвоката Горстки Ярослави 18.11.2023 надав відповідь про те, що станом на 17.11.2023 ОСОБА_2 не є власником автомобіля Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Згідно з даними електронного сервісу Автопошук 25.10.2023 указаний автомобіль Volkswagen пройшов перереєстрацію на нового власника на підставі договору, укладеному в ТСЦ.

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_15 від 23.11.2023, довідкова вартість автомобіля Volkswagen Golf Plus станом на 23.11.2023 складає 308 380,00 грн.

Судом у судовому засіданні досл ідивнадані позивачем видаткові накладні, товарні, фіскальні чеки, квитанції щодо придбання будівельних матеріалів. У видаткових накладних від 29.12.2020, 20.10.2020, 09.01.2021, 11.02.2021, 24.02.2021 покупцем будівельних матеріалів та платником вказаний ОСОБА_2 , від 02.11.2021 покупцем теплової гармати вказана ОСОБА_1 . У наданих квитанціях платником вказано ОСОБА_2 або платник не зазначений.

Згідно з довідкою відділення №10023/0201 АТ "Ощадбанк" №07 від 18.01.2024 за період з 01.08.2020 до 01.05.2023 оплата комунальних послуг за квартиру відповідача ОСОБА_16 АДРЕСА_5 здійснювалося з пенсійної картки ОСОБА_4 . На підтвердження цих обставин банк додав до довідки квитанції за вказаний період на загальну суму 42 828,39 грн.

Позивач надала суду скріншоти її переписки у месенджері з особою "квартирант ОСОБА_17 " за період з травня 2022 року по березень 2023 року, з якої вбачається, що указана особа проживала у квартирі відповідача АДРЕСА_5 і переказувала позивачці кошти за комунальні послуги по цій квартирі відповідно до отриманих квитанцій надавачів послуг (водопостачання, газ, електроенергія, вивіз сміття).

Також позивач надала суду фотографії спірного гаража, автомобіля та про її спільний відпочинок з відповідачем у різні пори року та в різних місцях.

У свою чергу, відповідач, на підтвердження тих обставин, що він утримував іншу жінку, з якою проживав з 2017 року та мав намір створити сім`ю, надав суду проєкт шлюбного договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_18 , товарні чеки про придбання у 2021 році ліжка «Вікторія», телевізора Ergo, ноутбука Lenovo, фотографії указаних придбаних товарів та фотографії з ОСОБА_18 на двох локаціях - у квартирі відповідача та у будинку його матері.

Сторони надали суду довідки форми ОК-5, ОК-7 Пенсійного фонду України щодо своїх доходів.

Зокрема позивач отримала такі доходи - у 2015 році – 20 096,99 грн, 2016 рік – 44 744,89 грн, 2017 рік -63 532,78 грн, за 2018 рік – 92 001,06 грн, за 2019 рік – 125 389,70 грн, за 2020 рік – 147 511,22 грн, за 2021 рік – 136 268,40 грн, за 2022 рік – 477 042,46 грн, за 2023 рік - 192 876,30 грн.

Позивач отримав такі доходи - у 2016 році - 27 983,11 грн, у 2017 році – 74 920,32 грн, у 2018 році - 105 181,24 грн, за 2019 рік - 127 878,33 грн, у 2020 році - 143 233,02 грн, у 2021 році – 149 744,35 грн, у 2022 році - 492 047,74 грн, у 2023 році – 407 999,51 грн.

Також відповідач надав суду дві прості письмові розписки про те, що він позичив у своїх батьків 01.10.2019 та 10.06.2020 гроші у розмірі 40 000,00 грн та 70 000,00 грн відповідно.

Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-24/8655 від 11.07.2024 у складі призначеної комплексної судової експертизи, виконаної експертами Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - ринкова вартість транспортного засобу, подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) до транспортного засобу марки Volkswagen Golf, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 року випуску, станом на 25.10.2023, складала 312 750,00 грн.

Згідно з висновком судової оціночно-земельної експертизи, будівельно-технічної експертизи №КСЕ-19/124-24/8655 від 21.01.2025 у складі призначеної комплексної судової експертизи, виконаної експертами Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ринкова вартість земельної ділянки площею 0,003 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006 по АДРЕСА_2 станом на 21.01.2025 становить 14 202,84 грн.

Цією експертизою також визначено перелік та обсяги будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, які були використані в процесі будівництва гаража, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006 по АДРЕСА_2 на дату проведення натурного обстеження (наведено в таблиці 4 дослідницької частини експерта по другому питанню).

Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №КСЕ-19/124-24/8655 від 21.01.2025 у складі призначеної комплексної судової експертизи, виконаної експертом Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України - ринкова вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних в процесі будівництва гаража, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006 за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату проведення експертизи, а саме 30.05.2025, становила 181 476,77 грн.

У судовому засіданні суд дослідив докази, наявні на наданому позивачкою носії інформації (диску), а саме фотофайли, відеофайли та аудіофайли.

Так, на наданих фотознімках позивач та відповідач зафіксовані разом у різний час (різні пори року) у різних локаціях під час відпочинку, у квартирі позивачки, на святах, а також у колі близьких родичів.

На відеофайлах зафіксовано такі обставини: відповідач освідчується позивачці, говорить, що вони вже довго разом та пропонує їй вийти за нього заміж; відповідач розпочинає будівництво спірного гаража; відповідач та позивач у колі матері та сина позивачки, інших осіб святкують придбання спірного автомобіля; відповідач виселяється з квартири позивачки, забирає свої речі (мова про телевізор, диван).

На аудіофайлах відповідач просить позивачку помиритися, обіцяє не пити, закодуватися, а позивачка не погоджується на примирення і просить виселитися його з її квартири. З розмов, а саме зі слів відповідача, вбачається, що сторони тривалий час, а саме п`ять років, проживали разом. У судовому засіданні відповідач підтвердив, що ці розмови мали місце, а чоловічій голос належить саме йому.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що він є головою ОСББ за місцем проживання сторін. Свідок підтвердив, що сторони протягом спірного періоду проживали разом у квартирі, яка належала матері позивачки. Свідок кілька разів був присутній у цій квартирі, бачив відповідача там у домашньому одязі. Підтвердив, що разом зі сторонами проживав син позивачки, вони разом виконували роботи, разом здійснювали прибирання прибудинковою території. Свідок підтвердив, що сторони разом будували спірний гараж, разом купили скутер синові позивачки. Відповідач разом із сином позивачки ремонтували цей скутер, вони проводили час. У цьому ж будинку є квартира відповідача, у якій якийсь час проживав його брат, а потім проживали квартиранти. Комунальні платежі за квартиру відповідача вносила матір позивачки.

Свідок ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивачки, повідомила, що відповідача знає дуже давно, як чоловіка, з яким у фактичних шлюбних стосунках перебувала її дочка – позивач. Сторони вели спільний побут, разом із сином позивачки проводили час відпочинку, їздили на море. Відповідач був у сина позивачки на випускному як вітчим. Сторони проживали у квартирі, яка належить свідкові. У цю квартиру відповідач перевіз ліжко-куток, 2 телевізори, свої речі. Сторони проживали у квартирі свідка. Свою власну квартиру відповідач здавав. Комунікацію з квартирантами здійснювала позивач, вони перераховували їй гроші. Комунальні платежі за квартиру відповідача вносила свідок на прохання своєї дочки – позивачки. Свідок стверджує, що відповідач звернувся до неї з проханням позичити грошей у розмірі 2 000,00 доларів, які йому не вистачало для купівлі нового автомобіля для сім`ї, які свідок позичила, однак дотепер борг їй відповідач не повернув. Також свідок стверджує, що за спільні кошти фактичної сім`ї сторін була куплена земля для гаража, а також купувалися будівельні матеріали для будівництва гаража. Свідок знає, що відповідач у присутності інших людей у парку міста робив пропозицію її дочці. Відповідача виселяли із квартири свідка протягом місяця, він не хотів виїжджати, хотів далі проживати з позивачкою однією сім`єю. Однак за наполяганням позивачки відповідач забрав телевізори, вивіз спальний куток. Остаточно відповідач виїхав 27.05.2023.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що її рідний брат ОСОБА_19 улітку 2020 року познайомився із жителькою м. Корсуня-Шевченківського ОСОБА_18 , з якою став постійно проживати у її квартирі як чоловік і жінка з листопада 2020 року. Свідок була в них в гостях. За час проживання брат свідка купив у квартиру ОСОБА_20 ліжко « ОСОБА_21 », телевізор та ноутбук, які свідок впізнала на фото, наявні в матеріалах справи. Брат свідка разом з ОСОБА_20 були в гостях у її сестри, де вживали алкоголь. Після цього брат свідка став погано себе почувати, а потім вже у квартирі ОСОБА_20 у нього стався інсульт і він там помер. Потім співмешканка брата ОСОБА_20 віддала свідку його паспорт, інші документи і особисті речі. Віддавати ліжко, ноутбук та телевізор ОСОБА_20 відмовилася.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що раніше з 2015 року разом працював з позивачко. Відповідача знає приблизно з 2017-2018 року як чоловіка, з яким проживала позивачка. Свідок є учасником бойових дій. Разом з ним служив ОСОБА_22 , який запропонував свідкові купити у нього землю, виділену для будівництва гаража. Свідок відмовився і запропонував купити землю позивачкі, на що вона погодилася. Договір купівлі-продажу оформили на відповідача. Під час оформлення угоди сторони були разом. Вони разом будувалися, разом святкували події у своєму житті, у тому числі в гаражі. Проживали як чоловік і дружина.

Свідок ОСОБА_10 , яка є матір`ю відповідача, повідомила, що майже не знає позивачку, бачила її усього кілька разів, як жінку, яку приводив у гості її син – відповідач. Повідомила, що її син вже один раз втратив все своє майно, залишивши його першій дружині після розлучення. Повідомила, що про спільне проживання сина і позивачки їй не відомо, приблизно у 2015 році син приводив позивачку в гості як його знайому. Стверджує, що вона з чоловіком подарували синові (відповідачу) квартиру, давали гроші на купівлю автомобіля, землі та на будівництво на цій землі гаража. Також свідок повідомила, що знає ОСОБА_23 ( ОСОБА_8 ), яка допомогає їй. Свідок повідомила, що звернулася улітку 2021 року до своєї знайомої ОСОБА_9 , яка надавала консультацію щодо укладення шлюбного договору між сином і ОСОБА_8 .

Суд звертає увагу, що протягом допиту мати відповідача демонструвала до позивача явне негативне ставлення, яке не властиве чужим незнайомим людям Свідок повідрмила суд, що ображена на позивачку, оскільки вона подала цей позов.

Свідок ОСОБА_8 повідомила, що познайомилася з відповідачем у березні 2017 рку. Із цього часу вони періодично разом проживали. Однак, вони не афішували своїх стосунків. З якою метою такі стоснки приховувалися, свідок пояснити не змогла, як і повідомити інформацію щодо спільного проживання з відповідачем. Повідомила, що у 2021 році відповідач запропонував їй укласти шлюбний контракт. Зазначила, що саме відповідач купував їй ліжко « ОСОБА_21 », телевізор та ноутбук. При цьому підтвердила, що у неї в квартирі дійсно перебував і помер інший чоловік – ОСОБА_19 . Зі слів свідка, він там перебував як друг, який виконував ремонтні роботи. На уточнюючі запитання свідок підтвердила, що особисті документи померлого чоловіка зберігалися у неї в квартирі, як і його особисті речі, які після смерті чоловіка вона віддала його сестрі. На запитання про імена та по батькові батьків відповідача, їхні дати народження, імена брата та його дітей свідок вдповіді надати не змогла, пославшись на те, що таку інформацію взагалі не може запам`ятовувати та утримувати її.

Свідок ОСОБА_9 , яка як ФОП надає юридичні консультації, повідомила, що влітку 2021 року до неї звернулася знайома ОСОБА_10 , яка попросилася на консультацію із сином та його співмешканкою, якими були відповідач та ОСОБА_8 . Свідок стверджує, що надала відповідну консультацію, а також проєкт шлюбного договору.

Суд критично ставиться до цих показів як доказу можливого спільного проживання відповідача із ОСОБА_8 , оскільки сам факт можливої консультації не свідчить про проживання відповідача із ОСОБА_8 . Крім того, суд погоджується з думкою сторони позивача про фіктивність тверджень про таку консультацію, оскільки наданий прлєкт шлюбного договору датований груднем 2021 року, а зі слів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 така консультація надавалася вліку 2021 року. Крім того, суд дійшов висновку про прадивість тверджень свідка ОСОБА_7 про те, що її покійний брат у цей час посійно проживав у фактичних шлюбних стосунках із свідком ОСОБА_8 , яка ці твердження не спростувала.

Суд сприймає твердження свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 як завчасну домовленість з метою введення суду в оману.

Свідок ОСОБА_11 по суті справи показів не дала.

Надаючи оцінку доказам, суд виходить з таких норм законодавства.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналіз наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові компоненти: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Позивач довела, що вона з травня 2018 року по травень 2023 року проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік з дружиною, оскільки впродовж указаного часу вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету підтверджується наданими позивачкою доказами.

Також факт спільного проживання та ведення спільного господарства сторонами в означений період часу підтвердили допитані свідки.

За правилами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У період проживання однією сім`єю були придбані автомобіль марки Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 року випуску, земельна ділянка НОМЕР_3 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006 у АДРЕСА_2 . На цій земельній ділянці збудовано гараж без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Гараж не прийнято в експлуатацію та не було здійснено його державну реєстрацію, як нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд дійшов висновку, що будівництво спірного гаража є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15).

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

У постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2710цс15 Верховний Суд України звернув увагу, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року № 6-159цс15).

Отже, суд дішов висновку, що сторони під час фактчного шлюбного проживання однією сім`єю, за рахунок спільних коштів (спільного бюджету) набули у спільну власність автомобіль марки Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 р. в., земельну ділянку 0.003 га з кадастровим номером: 7122510100:03:010:0006 та будівельні матеріали, витрачені на будівництво гаража на земельній ділянці 0, 003 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006 у АДРЕСА_2 .

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що частки сторін у спірному майні були рівними.

Щодо поділу спірного автомобіля.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна;

- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним з подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку із цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;

- у справі № 301/2231/17: у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним з подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку із цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Суд виснував, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому мав відшкодувати останній 1/2 частину його вартості;

- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Спірний автомобіль був проданий відповідачем. Відповідач спільний транспортний засіб продав без згоди позивачки, тобто це спірне майно вже вибуло з власності сторін. З огляду на викладене позивачка має право на отримання грошової компенсації вартості своєї частки (1/2) у праві спільної сумісної власності на це спірне майно.

Так, у справі № 545/2396/20 Верховний Суд підтвердив: якщо майно продане без згоди другого з подружжя, ураховується його ринкова вартість під час поділу майна, а не ціна в договорі.

Суд стягує з відповідача на користь позивачки в якості грошової компенсації частину вартості спірного автомобіля в розмірі 156 375,00 грн. (312 750,00 грн / 2).

З огляду на встановлені у справі обставини при поділі спірної земельної ділянки та спірних будівельних матеріалів, з яких збудовано самочинний гараж, розміщений на вказаній земельній ділянці, суд з огляду на неподільність указаного майна, вважає доцільним залишити його у власності відповідача, а позивачу присудити грошову компенсацію вартості 1/2 частини земельної ділянки у розмірі 7 101,42 грн, вартості 1/2 частини спірних будівельних матеріалів у розмірі 90 738,39 грн.

Отже стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає компенсація вартості 1/2 частини спірного майна у загальному розмірі 254 214,82 грн (156 375,00 грн + 7 101,42 грн + 90 738,39 грн).

Щодо вимоги позивачки про встановлення факту проживання її та відповідача ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу суд зазначає таке.

Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення в таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ 23.01.2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101.

Що стосується визнання спірного майна спільною сумісною власністю, суд звертає увагу на таке.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, тому заявлення окремо вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у справі про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ 23.01.2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Виходячи з вищевикладеного, суд виснує, що вимога позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту проживання її та відповідача ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з травня 2018 року по травень 2023 рік не є ефективним способом захисту прав. Також, не є ефективним способом захисту прав вимога про визнання спірного майна спільною сумісною власністю, тим більше що спірний автомобіль тривалий час є приватною власністю третьої особи.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) (пункт 148)).

Ураховуючи викладене, у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також у визнанні спірного майна об`єктами права спільної сумісної власності, суд відмовляє з підстави обрання позивачкою в цій частині неефективного способу захисту своїх прав.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За немайнову вимогу про встановлення юридичного факту позивач сплатила 1 073,60 грн, які суд залишає за позивачкою, так як у задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.

Майнова вимога про поділ спільного майна задоволена у розмірі 254 214,82 грн. Позивачка сплатила судовий збір за майновою вимогою у розмірі 1 541,90 грн, який суд стягує з відповідача на користь позивачки. Недоплачена сума судового збору становить 1 000,25 грн, яку суд стягує з відповідача на користь держави.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн суд дійшов такого висновку.

Сторони надали суду документи на підтвердження своїх витрат на професійну правничу допомогу: сторона позивача на суму 21 000,00 грн, сторона відповідача на суму 35 000,00 грн. У матеріалах справи наявні документи на підтвердження повноважень представників сторін, які є адвокатами.

При розподілі понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що позов задоволено частково і у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною суміною власністю відмовлено з підстави обрання позивачкою у цій частині неефективного способу захисту своїх прав.

Однак, встановлення зазначених фактів при розгляді цієї справи є передусім питаннями доведення відповідних обставин, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Сторона позивача зобов`язана була доводити і довела ці обставини у справі, а позивачка відповідно понесла витрати на надання правничої допомоги і в цій частині.

У свою чергу, відповідач не довів у суді тих обставин, на які він посилався як на підстави своїх заперечень, у тому числі і щодо непроживання з позивачкою однією сім`єю.

Тому суд понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн залишає за відповідачем.

Сторона позивача на підтвердження понесених позивачем у справі судових витрат на правничу допомогу надала суду копію Договору про надання правової допомоги від 18.10.2023, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро "Горстка і Компанія" в особі адвоката Горстки Ярослави Василівни (Адвокатське бюро).

Згідно з пунктом 2.1. Договору Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги Клієнту у всіх судах будь-якої інстанції. Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розмір, порядок обчислення гонорару, конкретні види професійної правничої допомоги визначаються у додатковій угоді.

13.11.2023 сторони вказаного Договору уклали Додатковий договір №1 у якому обумовили вартість послуг у справі та їх перелік на суму 9 000,00 грн.

01.06.2026 сторони вказаного Договору уклали Додатковий договір №2 у якому обумовили вартість послуг у справі та їх перелік на суму 12 000,00 грн.

Також позивач надала Акт про надання послуг з професійної правничої допомоги від 13.11.2023, згідно з яким Адвокат передав, а Клієнт прийняв надані в межах Договору про надання професійної правничої допомоги від 18.10.2023 правничі послуги: вивчення проблемного питання та консультація з переглядом наявних документів, надання клієнту переліку документів, які необхідно зібрати 1 год, 1 000,00 грн; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини 1 год. 1 000,00 грн; адвокатський запит 500,00 грн; формування відомостей з Державного реєстру на нерухоме майно 500,00 грн; складання позову про поділ спільного майна подружжя 2 год. 3 000,00 грн; участь у судових засіданнях, приблизно 4 засідання, без обмеження в часі, 2 000,00 грн. Усього до сплати 9 000,00 грн.

Також позивач надала Акт про надання послуг з професійної правничої допомоги від 01.06.2026, згідно з яким Адвокат передав, а Клієнт прийняв надані в межах Договору про надання професійної правничої допомоги від 18.10.2023 правничі послуги: підготовка клопотання про виклик та допит свідків, 1 год., 1 000,00 грн; підготовка клопотання про долучення доказів, 1 год, 1 000,00 грн; підготовка клопотання про призначення транспортно- товарознавчої експертизи, 1 год., 1 000,00 грн; підготовка клопотання про долучення до справи витягу з ДЗК та схеми гаража, 1 год., 1 000,00 грн; підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи таблиці із заначенням інформації по будівельних матеріалах, 2 год., 2 000,00 грн; участь у судових засіданнях 6 000,00 грн. Усього 12 000,00 грн.

У матеріалах справи наявні квитанції про оплату позивачем послуг адвоката на суму 6 000,00 грн та 12 000,00 грн.

Установивши ці обставини, суд застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У Договорі про надання правової допомоги від 18.10.2023, укладеному між Оніщенко Наталією Сергіївною (Клієнт) та Адвокатським бюро "Горстка і Компанія", сторони договору домовилися про перелік послуг та їх вартість. Позивач надала суду документ про обсяг виконаних адвокатом робіт, а в заяві по суті справи заявила про їх орієнтовну вартість.

Заявлені позивачем витрати є пов`язаними з розглядом цієї справи, узгоджуються з порядком обчислення гонорару, указаним у договорі про надання правової допомоги. Сторона позивача дотрималася вимог процесуального законодавства, які регулюють порядок відшкодування витрат на правничу допомогу, та надала суду належні докази, що підтверджують розмір понесених позивачкою у справі витрат на правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн.

Отже, позивачка, як сторона, яка виграла справу, правомірно очікує на відшкодування своїх витрат на професійну правничу допомогу

Сторона відповідача, на яку покладено обов`язок доведення неспівмірності судових витрат на професійну правничу допомогу, не надала суду заперечень щодо неспівмірності понесених позивачкою витрат на правничу допомогу.

Також суд звертає увагу на те, що сторона відповідача оцінила свої витрати на правничу допомогу у цій справі у розмірі 35 000,00 грн. Тобто заявлені орієнтовні витрати сторін на правничу допомогу, надану їхніми представниками, у сторони відповідача, є значно вищими.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню відповідачу, суд бере до уваги складність та тривалість розгляду справи у суді першої інстанції, конкретні обставини справи, об`єм зібраних у справі доказів, ціну позову та значення справи для обох сторін, фактично виконані представником позивача роботи.

Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивачки 21 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Такий висновок відповідає правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21, провадження N 12-14гс22.

Також стягненню з відповідача на користь позивача в силу приписів ст. 139 ЦПК України підлягають і понесені позивачкою витрати на судові експертизи у справі у загальному розмірі 29 988,30 грн, а саме витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 4 543,68 грн. що підтверджується рахунком №108 від 11.06.2024 та квитанцією №41 від 18.06.2024; витрати на проведення судової будівельно - технічної експертизи у сумі 10 904,83 грн, що підтверджується рахунком №109 від 11.06.2024 та квитанцією №42 від 18.06.2024; витрати на проведення судової оціночної земельної експертизи у сумі 7269,90 грн, що підтверджується рахунком №110 від 11.06.2024 та квитанцією №43 від 18.06.2024; витрати на проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 7 269,89 грн, що підтверджується рахунком №117 від 14.06.2024 та квитанцією №19 від 09.07.2024.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ - задовольнити частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 254 214,82 (двісті п`ятдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять грн 82 коп.) грн, як компенсацію частини вартості автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, ДНЗ НОМЕР_1 , 2008 р. в., вартістю 312 750,00 грн, 1/2 частини вартості земельної ділянки 0.003 га з кадастровим номером: 7122510100:03:010:0006, вартістю 14 202,84 грн, 1/2 частини вартості будівельних матеріалів, витрачених на будівництво гаража на земельній ділянці 0, 003 га з кадастровим номером 7122510100:03:010:0006, що у АДРЕСА_2 , вартістю 181 476,77 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 1 541,90 (одна тисяча п`ятсот сорок одна грн 90 коп.) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 (двадцять одна тисяча грн 00 коп.) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на судові експертизи у загальному розмірі 29 988,30 грн (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім грн 30 коп.) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 000,25 (одна тисяча грн 25 коп.) грн.

Судовий збір у розмірі 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) грн залишити за ОСОБА_1 .

Судові витрати відповідача залишити за ним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 , інші дані суду не відомі.

СуддяЛітвінова Г.М.