Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №646/756/23 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 21 червня 2026 р.

Справа: №646/756/23

Суддя: Савченко Л. І.

Дата документу 22.06.2026Справа № 646/756/23

Провадження № 2/554/2114/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е )

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Савченко Л.І.

за участю секретаря судового засідання – Титаренко Д.В.

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

23.02.2023 року до Червонозаводського районного суду м.Харкова звернулася з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення на її користь грошових коштів: позики у розмірі 350 000 грн. та 600 доларів США , процентів у розмірі 98 000 грн.

В обґрунтування позову вказала, що 30 квітня 2020 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір позики шляхом видання розписки про отримання коштів, згідно умов якого ОСОБА_3 взяла у неї в борг 35000 грн. під 2 % на місяць на невизначений строк. В подальшому шляхом доповнення ОСОБА_3 її первісної розписки, сума позики збільшувалася 07.07.2020 року на 15 000 грн., а 25.08.2020 року на 80 000 грн., а всього склала 130 000 грн. Пізніше сума позики ще декілька разів збільшувалася, про що на розписці ОСОБА_3 робилися відповідні доповнення, а саме 10.09.2020 року на 70 000 грн., 01.11.2020 року на 50 000 грн., 19.11.2020 року на 30 000 грн., 02.02.2021 року на 20 000 грн., 10.09.2021 року на 50 000 грн. Таким чином, загальний розмір грошових коштів, переданих в позику склав 350 000 грн. Крім того, 25.08.2020 року нею було передано в позику ОСОБА_3 600 доларів США без сплати відсотків. Протягом 2020 і 2021 року ОСОБА_3 виплачувала їй проценти за позикою у розмірі 2 % на місяць, а з 01.01.2022 року виплачувати проценти припинила. Оскільки Договором позики від 30.04.2020 року не було визначено строк повернення позики, 21 листопада 2022 року нею було направлено поштою ОСОБА_3 вимогу про повернення позики у повному розмірі, який складає 350 000 грн. та 600 доларів США. Проте протягом майже трьох місяців жодної відповіді на дану вимогу вона не отримувала, позика їй не повернута. Враховуючи, що договором встановлено розмір процентів за користування коштами 2 %, то за період з січня 2022 року по лютий 2023 року сума процентів складає 98000 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх обов`язків, змушена звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08.03.2023 року позовну заяву залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 18.04.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06.08.2024 року замінено сторону позивача з ОСОБА_4 на її правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_2 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28.05.2025 року підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 року цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 08 квітня 2026 року поновлено строк для подачі заяви про усунення недоліків, недоліки позовної заяви визнано усунутими та призначено судове засіданні з розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася повторно, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням як за місцем реєстрації, так і фактичного місця проживання (а.с.145-148, 155-158), в порядку п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 квітня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений Договір позики шляхом видання розписки про отримання коштів, згідно умов якого ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 в борг 35000 грн. під 2 % на місяць на невизначений строк (а.с.122).

В подальшому шляхом доповнення ОСОБА_3 її первісної розписки, сума позики збільшувалася 07.07.2020 року на 15 000 грн., а 25.08.2020 року на 80 000 грн., а всього склала 130 000 грн. Пізніше сума позики ще декілька разів збільшувалася, про що на розписці ОСОБА_3 робилися відповідні доповнення, а саме 10.09.2020 року на 70 000 грн., 01.11.2020 року на 50 000 грн., 19.11.2020 року на 30 000 грн., 02.02.2021 року на 20 000 грн., 10.09.2021 року на 50 000 грн. Таким чином, загальний розмір грошових коштів, переданих в позику склав 350 000 грн. (а.с.122).

Крім того, 25.08.2020 року ОСОБА_4 було передано в позику ОСОБА_3 600 доларів США без сплати відсотків, що також підтверджується розпискою (а.с.122).

22 листопада 2022 року ОСОБА_4 надіслала ОСОБА_3 вимогу про повернення позики у повному розмірі, яка складає 350 000 грн. та 600 доларів США., протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги, яка повернулася з відміткою на рекомендованому повідомленні «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.5, 18).

Як зазначено у позові, відповідач свої зобов`язання не виконала, станом на день звернення до суду з позовом 23.02.2023 роки кошти не повернула.

Позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , а також її єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину, що підтверджується повідомленням Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жовнір Т.Л. від 29.03.2024 року за вих. № 53/02-14 та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.03.2024 року (а.с.67-68), а тому її залучено до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_4 .

Згідно ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону.

Таким чином, ОСОБА_2 має право вимоги виконання зобов`язання за Договором позики від 30.04.2020 року з подальшими доповненнями від ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно частини другої статті 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року № 464/3790/16-ц виснувано, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини за договором позики, внаслідок порушення позичальником умов такого договору за ним утворилась заборгованість у сумі 350 000 грн. та 600 доларів США, яка у визначений законом строк повернута не була, тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-36цс14.

В даному випадку договором позики від 30 квітня 2020 року року визначено розмір процентів за користування грошовими коштами 2 % на місяць на невизначений строк.

22.11.2022 року ОСОБА_4 надіслала відповідачці вимогу про повернення грошових коштів у повному розмірі.

В порушення вимог ч.2 ст. 1049 ЦК України протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги відповідач не повернула позику та відсотки за користування нею, тому відсотки за період з січня 2022 року (як зазначає позивач дату припинення виконання зобов`язання зі сплати відсотків) по лютий 2023 року ( день звернення до суду з позовом) у сумі 98 000 грн. ( 350 000 грн. х 2 % х 14 місяців) підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Відповідач не спростувала розмір нарахованих позивачкою відсотків та тієї обставини, що саме з січня 2022 року вона перестала сплачувати відсотки за користування грошовими коштами, тобто належним чином виконувати зобов`язання.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному розмірі.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягує із відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 4 699 грн. 50 коп. (а.с.4).

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 223, 229, 247, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти: позику в розмірі 350 000 грн. та 600 доларів США, а також відсотки у розмірі 98 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 4 699 грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання як ВПО : АДРЕСА_2 , останнє відоме фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя Л.І. Савченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua