Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №542/892/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/892/26

Провадження № 3/542/237/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 червня 2026 року селище Нові Санжари

Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Гринь О.О., розглянувши матеріали, які складені та надійшли з Відділення поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 281900 від 30.04.2026, 27.04.2026 о 19 год 22 хв по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків, а саме ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», що виражалося у відсутності відповідних умов проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні електроенергія, газопостачання, продукти харчування, правопорушення скоєно повторно. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 184 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, а тому суддя вважає, що справу можна розглянути за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 184 КУпАП встановлена відповідальність батьків або осіб, що їх замінюють, за їх ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Частиною 2 статті 184 КУпАП встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення – це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 КУпАП, яке полягає у не забезпеченні необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення надано такі докази:

протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 281900 від 30 квітня 2026 року, згідно із яким 27.04.2026 о 19 год 22 хв по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків, а саме ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», що виражалося у відсутності відповідних умов проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні електроенергія, газопостачання, продукти харчування (а.с. 1а);

копію рапорта від 27.04.2026, відповідно до якого 27.04.2026 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 2115 від 27.04.2026, як неналежне виконання обов`язків по догляду за дитиною (а.с. 2);

довідку заступника начальника – начальника СВ ВнП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Штепи Марини, відповідно, згідно з якою при вивченні матеріалів ІТС ІПНП ВнП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області № 2115 від 27.04.2026 встановлено відсутність достатніх про наявність в діянні складу кримінального правопорушення та достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР, відповідно до вимог ст. 214 КПК України (а.с. 3);

протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 27.04.2026 складеного старшим дізнавачем СД ВнП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Головком В.І. (а.с. 4);

письмові пояснення ОСОБА_3 , в яких зазначено, що 27.04.2026 близько 11 год 40 хв на її телефон зателефонував знайомий та повідомив, що за адресою АДРЕСА_2 , знаходиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будинку в якому немає електроенергії та газопостачання, дитини просила їсти (а.с. 5);

письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначено, що вона разом з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала п`ять днів за адресою АДРЕСА_2 у будинку у якому відсутня електроенергія та газ, запасів їжі не було та не має (а.с. 6);

копію паспорта громадянки України ОСОБА_1 (а.с. 7);

копію картки платника податків ОСОБА_1 (а.с. 8);

копію довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 9).

копію свідоцтва про народження від 11.10.2022 серії НОМЕР_2 із якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_1 (а.с. 10).

Дослідивши наявні у справі докази, доходжу висновку, що дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП кваліфіковано невірно, оскільки доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 повторного, протягом року після накладення адміністративного стягнення,ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей – до протоколу додано не було.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, а саме: ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої доньки.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 184 КУпАП на ч. 1 ст. 184 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує її становище.

Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом`якшують її відповідальність.

Обираючи вид стягнення, суд зазначає, що обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність не встановлено.

Враховуючи обставини правопорушення, дані про особу правопорушниці, з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі статті 40-1 КУпАП, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 40-1, 184, 276-280, 283, 285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір за ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 копійок.

Відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно з постановою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розумінні статті 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Новосанжарського районного суду

Полтавської області О.О. Гринь