Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №541/4343/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4343/25

Номер провадження 2/541/255/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

за участю представника позивача – адвоката Кожевнікової Т.П., відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 18 лютого 2017 року. 29 січня 2024 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області шлюб між ними розірваний. У шлюбі народився син — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі судового наказу №2-н/541/23/2019, виданого 13 лютого 2019 року, з відповідача стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Згідно Розрахунку від 02.10.2025 №52656, наданого Миргородським відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заборгованість по сплаті аліментів у відповідача відсутня. Разом з тим, їх син – дитина хвороблива. Згідно виписки з амбулаторної карти дитини, виданої лікарем педіатром 30.09.2025, ОСОБА_3 — часто довго хворіюча дитина, з такими наявними захворюваннями - рецедивуючий бронхіт, вікова транзиторна недостатність імунітету, аденоїдні вегетації ІІІ ступеню, прооперований 26.08.2025, плосковальгусна деформація стоп. Дитина за останні 3 роки лікувалася у дитячому відділенні 6 разів. Постійно отримує курси лікування по основному захворюванню. Згідно чеків, доданих до матеріалів справи, на лікування дитини за останній період позивачкою витрачено 38 119,33 грн. Просила стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на лікування сина одноразово в розмірі 19 059,67 грн, а також додаткові витрати на лікування та навчання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з 06.11.2025 (дати звернення до суду) строком на два роки, а саме до 06.11.2027.

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

03 грудня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній виклав свої заперечення проти позову. Зазначив, що ним частково визнається позовна вимога про стягнення з нього на користь позивачки додаткових витрат на лікування сина. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово в розмірі 3525,00 грн. Вважає, що з нього підлягає стягненню лише сума 3525,00 грн запроведення хірургічної операції, вартість якої підтверджується відповідним фіскальнимчеком. Щодо інших фіскальних чеків та квитанцій звернув увагу суд на те, що більшість вказаних в них лікарських засобів не підтверджують фактів лікування сина від певного хронічного захворювання на постійній основі, що унеможливлює кваліфікувати витрати на їх придбання, як додаткові витрати на дитину в розумінні статті 185 Сімейного кодексу України. У зв`язку із викладеним, витрати на придбання ліків, підтверджені поданими фіскальними чеками не є додатковими витратами на дитину, та можуть бути покриті сплаченими аліментами. Щодо вимоги про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на лікування та навчання сина, строком на два роки, вказав, що позивачка визначила розмір майбутніх додаткових витрат на дитину та не обґрунтувала такий розмір жодним доказом чи вагомим аргументом. Надані з позовною заявою копії квитанцій про придбання ліків не дають змоги визначити реальну та об`єктивну, хоча б приблизну додаткову суму коштів, яку необхідно витрачати на лікування чи додаткове навчання сина протягом наступних двох років щомісяця. Щодо додаткових витрат на навчання взагалі не надано доказів щодо необхідності покращення успішності сина, кількості додаткових годин, які необхідно надати йому в якості самоосвіти, та їх вартість. При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, позивачка мала б надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Вказав, що не відмовляється і не відмовлявся сприяти своїй дитині у її лікуванні чи навчанні, однак, поряд з цим, має обмежений дохід та можливості, тому для нього є важливим об`єктивна оцінка необхідності в такій участі. Відповідно до довідки № 169 від 02.12.2025 він за місцем роботи отримував заробітну плату в розмірі 11607,75 грн після всіх відрахувань, в т.ч. аліментів на утримання сина ОСОБА_4 . Крім того, вказав, що має на утриманні ще одну малолітню дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який отримує від нього кошти на своє утримання із заробітної плати, яка залишилася. Покладення на нього судом обов`язку сплачувати додаткові витрати позивачці в сумі 3000,00 грн щомісяця, поставить його у скрутне матеріальне становище і буде для нього надмірним тягарем. Просив: позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з нього 3525,00 грн в якості додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 одноразово; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

09 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка виклала свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Зазначила, що необхідність понесення вказаних витрат для проведення курсу лікування і особливостей розвитку дитини обґрунтована наявними у справі доказами і медичними документами, розмір цих витрат, є розумним і справедливим. При цьому, відповідач є працездатним та фінансово спроможним взяти участь у відшкодуванні половини цих витрат, адже має нерухоме майно та дохід. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивачка, сповіщена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Представник позивачки – адвокат Кожевнікова Т.П. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні визнав часткового заявлені до нього позовні вимоги, а саме, лише в частині витрат позивачки на проведення хірургічної операції в розмірі в розмірі 3 525,00 грн. з урахуванням того, що коли він вдвозив позивачку з сином до лікувального закладу для проведення цього оперативного втручання, то надавав їй кошти у сумі 10000 грн. В задоволенні решти позовних вимог просив відмовити за необгрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є батьком малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі судового наказу, виданого Миргородським міськрайонним судом Полтавської області 08 лютого 2019 у справі №541/229/19 (провадження №2-н/541/23/2019) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 лютого 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Дитина зареєстрована та проживає разом із матір`ю – ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади 2025/011200600, сформованого 08.08.2025, та не заперечується відповідачем.

Як зазначили позивачка, їх з відповідачем син, згідно медичних висновків, які долучені до позовної заяви, за останній період хворів на: двобічний середній секреторний отит, рецедивуючий назофарингіт на фоні гіпертрофії глоткового мигдалика, лівобічний аденіт, хронічні бронхіти тощо. Згідно виписки з амбулаторної карти дитини, виданої лікарем педіатром 30.09.2025, ОСОБА_3 — часто довго хворіюча дитина, з такими наявними захворюваннями – рецедивуючий бронхіт, вікова транзиторна недостатність імунітету, аденоїдні вегетації ІІІ ступеню, прооперований 26.08.2025, плосковальгусна деформація стоп. Дитина за останні 3 роки лікувалася у дитячому відділенні 6 разів. Постійно отримує курси лікування по основному захворюванню. Дитина потребує постійного медикаментозного лікування, курсів реабілітації, масажів, ЛФК, періодичних оглядів вузькими спеціалістами, вітамінотерапії, лабораторно-інструментального обстеження, санаторно-курортного оздоровлення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Згідно виписки з амбулаторної карти дитини, виданої лікарем-педіатром 30.09.2025, ОСОБА_3 , має діагноз – часто довго хворіюча дитина, з такими наявними захворюваннями – рецедивуючий бронхіт, вікова транзиторна недостатність імунітету, аденоїдні вегетації ІІІ ступеню, прооперований 26.08.2025, плосковальгусна деформація стоп. Дитина за останні 3 роки лікувалася у дитячому відділенні 6 разів. Постійно отримує курси лікування по основному захворюванню. Дитина потребує постійного медикаментозного лікування, курсів реабілітації, масажів, ЛФК, періодичних оглядів вузькими спеціалістами, вітамінотерапії, лабораторно-інструментального обстеження, санаторно-курортного оздоровлення (а.с.30 звор. бік).

Згідно фіскальних чеків на лікування дитини за період з 29.05.2025 по 18.10.2025 та з урахуванням призначень лікарів таких медичних препаратів, суд вважає підтвердженим, що позивачкою витрачено на їх придбання загальну суму у розмірі 35393,84 грн (а.с.15-15 звор.бік, 19-22 звор.бік, 24 звор. бік- 25 звор. бік, 26 звор.бік – 28, 29 звор. бік - 30).

Враховуючи, що витрати позивача на лікування дитини є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами і стаття 185 СК України встановлює обов`язок того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки частини понесених додаткових витрат, що зумовлені особливою обставиною – хворобою дитини.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 201/15248/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 165/2594/17 (провадження № 61-44526св18).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2018 року у справі № 61-15690св18.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Тобто, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_3 , додаткові витрати позивачка понесла у розмірі 35393,84 грн у зв`язку з необхідним лікуванням дитини. Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення 1/2 частина фактично понесених позивачкою додаткових витрат – у розмірі 17696,92 грн. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в цій частині.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що ним добровільно було надано позивачці на оперативне втручання для сина 10000,00 грн., оскільки ці обставини стороною позивачки категорично заперечуються, а відповідачем будь-яких доказів на їх підтвердження не надано.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на лікування та навчання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000,00 грн щомісячно строком на два роки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині з наступних підстав.

Щодо витрат на придбання ортопедичного взуття, суд зазначає, що у відповідності до правового висновку, викладеного Верховним Судом в ухвалі від 30.07.2018 року у справі №522/6424/16-ц, витрати з придбання канцелярських товарів, одягу та взуття є такими, що не відносяться до додаткових в розумінні статті 185 СК України, а входять до складу аліментних платежів, які відповідач сплачує щомісячно.

Разом з тим, не знайшла свого підтвердження і необхідність додаткових витрат на навчання, оскільки позивачка визначивши відповідний розмір майбутніх додаткових витрат не обґрунтувала необхідність таких витрат жодним доказом чи вагомим аргументом, що такі можливі витрати необхідні на постійній основі та не покриваються аліментами.

За таких підстав суд вважає позовні вимоги в цій частині не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.1-13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 17 696 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. М. Дністрян