Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №552/5434/25 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5434/25

Провадження № 2/552/455/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

19.06.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Сіманової І.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Юхименка Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/5434/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання поширеної інформації недостовірною, спростування поширеної інформації, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 01.07.2025 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом про визнання поширеної інформації недостовірною, спростування поширеної інформації, відшкодування моральної шкоди, який неодноразово змінював.

10.10.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обґрунтована тим, що з 15.02.2013 позивач здійснює адвокатську діяльність, 01.05.2025 для надання правничої допомоги ОСОБА_2 позивач прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказував, що 01.05.2025 ОСОБА_3 , як військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи, як в приміщенні чергової частини зазначеного центру, так і біля приміщення зазначеного центру на протилежній стороні вулиці, більше двох разів відмовляв позивачу, як адвокату, у можливості, навіть, зустрічі з ОСОБА_2 з метою надання йому правничої допомоги.

Позивач зазначав, що 01.05.2025 ОСОБА_3 , як військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував в приміщенні чергової частини зазначеного центру, ОСОБА_4 (як особа, яка спільно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 і мала з ним спільну дитину) і ОСОБА_5 (як сестра ОСОБА_2 ) кілька разів зверталися до ОСОБА_3 з проханням передати ОСОБА_2 якісь речі, воду і продукти харчування, а він їм відмовляв. Після однієї із відмов, коли позивач перебував на вулиці біля приміщення зазначеного центру, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні чергової частини зазначеного центру, спочатку запитав ОСОБА_4 про те, чи давно вона знає позивача, а потім сказав їй про те, що під час участі у бойових діях позивач «тікав по траншеях з позиції» і щоб, вона запитала у позивача про те, як він «тікав по траншеях з позиції».

Вважає, що поширення зазначеної недостовірної інформації ОСОБА_3 вчинив у принизливій відносно позивача і непристойній, як для військовослужбовця, формі, чим принизив честь і гідність позивача, як людини і як колишнього військовослужбовця, щоб викликати у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших осіб негативне ставлення до позивача і щоб вплинути на ставлення ОСОБА_4 до позивача, як до адвоката.

Вказував, що поширенням зазначеної недостовірної інформації позивачу було завдано моральної шкоди, справедливим розміром вважає 150000 грн.

В поданій до суду позовній заяві просив визнати недостовірною та такою, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 на повагу до його честі та гідності, а також ділової репутації, поширену 01.05.2025 військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 в приміщенні зазначеного центру інформацію про те, що позивач під час участі у бойових діях «тікав по траншеях з позиції». Просив зобов`язати відповідача спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 в присутності інших осіб військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 інформацію про те, що позивач під час участі у бойових діях «тікав по траншеях з позиції» та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.10.2025 відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 27.10.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що ОСОБА_3 , висловлюючись стосовно позивача, діяв не від імені ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки останній на висловлення особистих вражень стосовно позивача не уповноважував. Вказував, що для розповсюдження інформації у ІНФОРМАЦІЯ_7 є офіційні джерела за публікації на яких відповідають відповідні посадові особи. На офіційних сторінках у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8 стосовно ОСОБА_1 ніякої інформації не висвітлював (що стосується предмету позову). Відповідач вважає, що позивачем не доведено протиправності дій, рішень чи бездіяльності саме ІНФОРМАЦІЯ_7 . Обставини, на які покликається позивач, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи. Позовні вимоги вважає безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, які зазначені в поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом, обліковується: Рада адвокатів Полтавської області, дата видачі свідоцтва: 15.02.2013.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення серії НОМЕР_1 .

01.05.2025 близько 15 год 25 хв. позивач ОСОБА_1 звертався до органів поліції на спецлінію «102» з повідомленням про те, що за адресою АДРЕСА_1 утримують ОСОБА_2 , 1994 року народження.

Вказане звернення було зареєстроване у відділі поліції № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області (ЄО № 9204 від 01.05.2025).

Звертаючись до суду з даним позовом та обираючи на власний розсуд спосіб захисту свого права, позивач ОСОБА_1 просить визнати недостовірною та такою, що порушує його права та інтереси поширену 01.05.2025 військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 в приміщенні зазначеного центру інформацію про те, що позивач під час участі у бойових діях «тікав по траншеях з позиції».

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання зазначеної в позовній заяві інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звернення до особи про те, щоб вона запитала у позивача про те, як він «тікав по траншеях з позиції» не є твердженням (судженням), а за своєю логічною структурою є спонукальним реченням (прохання або заклик до дії), у якому відсутня головна думка, яку можна оцінити як істинну чи хибну, оскільки воно лише ставить за мету спонукати співрозмовника до запиту чи розмови. Відповідно, в розумінні норм ст. 277 ЦК України таке речення не підлягає спростуванню.

Спірні висловлювання стосовно позивача, щодо яких ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги, є оціночними судженнями, містять заклик до дії щодо перевірки інформації, відображають власні думки висловлювача, засновані на її можливому баченні певних подій, особисте сприйняття певної поведінки позивача і не можуть бути витлумачені як повідомлення про конкретні факти, тому не можуть вважатися недостовірною інформацією.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

При вирішенні справи суд враховує, що чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Окрім того, позивач ОСОБА_1 , обираючи на власний розсуд спосіб захисту свого права, жодні позовні вимоги до ОСОБА_3 , який за твердженням позивача допускав певні висловлювання, не пред`явив.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідно діяв в інтересах відповідача, не підтверджено дослідними в справі доказами.

Будь-які підстави вважати, що ОСОБА_3 , висловлюючись стосовно позивача, діяв не від імені ІНФОРМАЦІЯ_6 , відсутні.

Суд виходить із того, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача та відповідно порушення його особистих немайнових прав унаслідок поширення спірної інформації.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання поширеної інформації недостовірною, спростування поширеної інформації заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому силі і у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язання спростувати таку інформацію, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання поширеної інформації недостовірною, спростування поширеної інформації, відшкодування моральної шкоди є безпідставними, в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову позивачу, який судовий збір за розгляд справи судом не сплачував, судовий збір необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання поширеної інформації недостовірною, спростування поширеної інформації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 22.06.2026.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко