Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №552/4414/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4414/26

Провадження № 1-кп/552/628/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026175420000141 від 29.04.2026, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, не одруженого, військовослужбовця ЗСУ, остання займана посада солдат-стрілець, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого;

-вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 у справі № 335/1430/23 до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2025 ОСОБА_4 звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025. Невідбутий строк покарання становить 2 роки 8 місяців 19 днів.;

за обвинуваченняму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026175420000141 від 29.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.05.2026 призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у відповідному кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 08.06.2026 призначений відкритий судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Епізод № 1-2.

28.04.2026 у період часу з 09:00 по 15:29 ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_3 де діючи умисно на порушення недоторканості житла, яке передбачене ст. 30 Конституції України, ст. 12 «Загальної декларації прав людини» та ст. 8 «Конвенції про захист прав та основоположних свобод», усвідомлюючи факт належності домоволодіння іншій особі без дозволу володільця і без законних підстав, шляхом пошкодження замку вхідної двері проник до приміщення квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_5 . Через деякий час ОСОБА_4 самостійно залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Цього ж дня, 28.04.2026 близько о 19:10, ОСОБА_4 , діючи повторно, перебуваючи у АДРЕСА_3 , діючи умисно на порушення недоторканості житла, яке передбачене ст. 30 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації прав людини та ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, усвідомлюючи факт належності домоволодіння іншій особі без дозволу володільця і без законних підстав, шляхом пошкодження замку вхідної двері проник до приміщення квартир АДРЕСА_4 власником якої являється ОСОБА_6 . Через деякий час ОСОБА_4 самостійно залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Епізоди № 3.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 372/нст від 24.12.2025 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія кулеметного взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на території України введено та на даний час продовжує діяти воєнний стан.

30.04.2026 у період часу з 08:00 по 15:00 ОСОБА_4 , перебуваючи у під`їзді будинку АДРЕСА_5 , шляхом злому замку вхідних дверей, проник до квартири АДРЕСА_6 , де діючи умисно, таємно, з корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння чужим майном викрав золотий ланцюжок вагою 3,59 г, яка спаяна золотими маленькими камінцями з підвіскою з камінцем на кінці світлого та прозорого кольору, золоту каблучку вагою 1,5 г, золотий хрестик вагою 1,5 г, золоту ладанку вагою близько 2 г, на загальну суму 25945 грн, планшет чорного кольору марки Samsung «Galaxy Tab A9» SM-Х115 вартістю 5361,67 грн, павербанк Носо J111D Smart charge 50000mAh вартістю 1188,33 грн, рюкзак Puma Base Small Backpack вартістю 1192,05 грн, колекційні сувенірні монети у кількості 15 штук номіналом 10 грн, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 збитку на загальну суму 33837,05 грн.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за інкримінованими епізодами № 1-2 за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла (порушення недоторканості житла), за епізодом № 3 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 , просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , подали письмову заяву у якій просили проводити судовий розгляд без їх присутності.

Обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_4 визнав себе винним. Суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, а тому суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно обставин справи, які не оспорюються стороною обвинувачення, обвинуваченим.

Допитаний під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав повністю та повідомив, що точної часу та дати вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень не пам`ятає, однак вказав, що дійсно 28.04.2026 проник до під`їзду будинку АДРЕСА_3 . З метою проникнення до приміщення квартир попередньо дзвонив у двері та спостерігав чи наявні вдома господарі. Встановивши таким способом відсутність мешканців у квартирі АДРЕСА_3 , використовуючи викрутку та плоскогубці зламав замок на вхідних дверях і проник таким чином до приміщення квартири. Не знайшовши нічого цінного покинув квартиру. У подальшому, піднявшись на поверх вище, аналогічним способом проник до квартири АДРЕСА_4 , де також нічого корисного не виявив.

Щодо крадіжки майна потерпілої ОСОБА_7 пояснив, що 30.04.2026 перебуваючи у під`їзді будинку АДРЕСА_5 , шляхом зламу замка, проник до приміщення квартири АДРЕСА_6 . У квартирі обвинувачений знайшов золотий ланцюжок, золоту каблучку, золотий хрестик, золоту ладанку, планшет чорного кольору марки Samsung, «павербанк Носо, рюкзак Puma, колекційні сувенірні монети у кількості 15 штук. Вказані речі ОСОБА_4 викрав та у подальшому його товариш на ім`я ОСОБА_8 здав у ломбард. За це обвинувачений отримав близько 24 тис. грн. Грошові кошти в сумі 4 тис. грн були витрачені відразу на власні потреби – харчування. Інші кошти, десь біля 20 тис. грн, вилучені слідчим наступного дня під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого.

Окрім того, слідчим вилучені й інші речі, викрадені у потерпілої ОСОБА_7 , а у ломбарді вилучені викрадені ювелірні вироби. Під час проведення досудового розслідування, зокрема слідчого експерименту, ОСОБА_4 особисто вибачився за вчинене кримінальне правопорушення перед потерпілою ОСОБА_7 .

Про скоєне жалкує, щиро кається, мотиви вчинення крадіжок пояснив відсутністю грошових коштів, несплатою допомоги у зв`язку із отриманням поранення під час проходження служби в ЗСУ та передбаченого грошового забезпечення військовослужбовця. Надав документи, які підтверджують факт отримання у березні 2026 року поранення під час проходження військової служби.

Окрім того, обвинувачений додав, що 26.04.2026 самовільно залишив військову частину та таким чином виїхав до міста Полтава до свого товариша на ім`я ОСОБА_9 . Винаймав житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин, допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються долі речових доказів, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне окремо зазначати, що визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні другого епізоду інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 162 КК України, незаконного проникнення до приміщення квартири ОСОБА_6 «28.04.2026», а не «29.04.2026», як вказано за змістом обвинувального акту. Оскільки, саме таку дату повідомив обвинувачений безпосередньо у судовому засіданні під час його допиту та проти зазначеного змісту встановлених обставин не заперечував прокурор. Водночас, розбіжності у даті вчинення ОСОБА_4 другого епізоду жодним не впливають ані на кваліфікацію дій обвинуваченого, ані формулювання обвинувачення, ані на будь-які інші юридичні факти, які підлягають зазначенню судом у мотивувальній частині вироку, окрім уточнення встановленої дати вчинення протиправного діяння.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив суд призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1-3 ст. 71 КК України, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) місяців та остаточно призначити ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п`ять) років 6 (шість) місяців, долю речових доказів просив вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати за проведення експертиз.

Обвинувачений, визнаючи вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив його суворо не карати, розкаявся, із запропонованою прокурором мірою покарання погодився.

Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_10 кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України є тяжким злочином, за частиною 1 статті 162 КК України – кримінальним проступком.

Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Останній раз – 24.03.2025, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України, засуджений до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років (а.с. 109-131 т. 1).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2025 ОСОБА_4 (кінець строку відбування покарання 29.08.2028) звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 для проходження військової служби за контрактом. Останнім днем відбування кримінального покарання визначено день його передачі до підрозділу Національної гвардії України для доставляння до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби (а.с. 104-108 т. 1). Невідбутий строк покарання становить 2 роки 8 місяців 19 днів.

Суд враховує наявність описки в ухвалі Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2025 щодо дати вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від покарання за яким звільнений умовно-достроково ОСОБА_4 та яку на дату ухвалення вироку виправити у передбачений процесуальний спосіб не можливо.

Суд також вказує, що відповідно до інформації розміщеної на сайті цього суду (посилання https://sn.dp.court.gov.ua/sud0437/pres-centr/1/2001834/) у ніч з 01 на 02 квітня 2026 року, в результаті влучання ворожого дрону, пошкоджено будівлю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. У зв`язку з цим, з 02 квітня поточного року, прийом громадян, реєстрація кореспонденції, розгляд справ, судом призупинено. За інформацією від 07 квітня поточного року та відповідно до рішення зборів суддів від 06.04.2026, наказу голови суду від 06.04.2026 суд тимчасово, не здійснює розгляд справ усіх категорій, крім кримінальних проваджень, розгляд яких здійснюється Синельниківським міськрайонним судом, в яких особи тримаються під вартою, в частині розгляду клопотань щодо застосування запобіжних заходів.

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 24.12.2025 ОСОБА_4 призначений на посаду водія кулеметного взводу цієї військової частини.

Матеріалами довідки-доповіді установлено, що солдат ОСОБА_4 26 квітня 2025 самовільно залишив район перебування військовослужбовців цієї військової частини (а.с. 66-72 т. 1). За місцем проходження служби характеризувався негативно (а.с. 72-73 т. 1).

За наданими обвинуваченим медичними документами, зокрема довідкою військової ЛКК від 25.03.2026 ОСОБА_4 отримав порання у зв`язку із проходження військової служби, перебував на стаціонарному лікуванні у період часу з 22 по 25 березня 2025 року (а.с. 60-62 т. 1).

За інформацією КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» ОСОБА_4 не перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до даних КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» обвинувачений під наглядом не перебуває.

Згідно з інформацією Відокремленого підрозділу «Обласна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1» обвинувачений не перебував на амбулаторному лікуванні.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Факт щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненому злочині знайшов своє підтвердження і в судовому засіданні, про що об`єктивно засвідчила його поведінка та визнання вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням.

Щодо активного сприяння у розкритті злочину, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 у ході досудового розслідування відразу надавав визнавальні показання у вчиненні кримінального правопорушення та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження.

Оскільки обвинувачений на час вчинення інкримінованих діянь мав не зняту та не погашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України, які є умисними та ОСОБА_4 вчинив нові умисні кримінальні правопорушення, суд дійшов висновку про доведеність обставини, яка відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання у виді рецидиву кримінальних правопорушень, ст. 34 КК України, однак виключно щодо інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України.

Щодо інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд не враховує рецидив як обтяжуючу обставину, оскільки наявна за цим епізодом конкуренція між повторністю та рецидивом кримінальних правопорушень обов`язково вирішується на користь повторності, оскільки остання прямо передбачена як кваліфікуюча ознака у статті Особливої частини Кримінального кодексу України, зокрема така кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 337 КПК України, проводить судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. За змістом обвинувального акта складеного щодо ОСОБА_4 при викладі правової кваліфікації його дій прокурор не послався на відповідні положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та не сформулював правильно обвинувачення в частині кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, як вчиненого повторно, а суд самостійно вчинити означені дії позбавлений можливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема його участь у захисті Вітчизни, отримання внаслідок цього порання, однак негативні характеристики за місцем служби, відсутність стійкого бажання стати на законослухняний спосіб життя та як наслідок самовільного залишення військової частини, систематичне вчинення злочинів проти власності, наявність підстав, які пом`якшують покарання обвинуваченого та обставини, яка обтяжує покарання, свідчать про можливість призначення покарання у межах санкції статті інкримінованого діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Суд враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.

Отже, ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 у справі № 335/1430/23 невідбутий строк покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі становить 2 роки 8 місяців 19 днів, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, суд частково приєднує невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) місяців.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_4 необхідно остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання. Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово-товарознавчої та трасологічних експертиз складають 20217,12 грн, які на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого.

Суд приймає рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, існують обґрунтовані ризики переховування ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, продовження ним злочинної діяльності, жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Одночасно суд визначає альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 грн, з покладенням відповідних обов`язків.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 22.06.2026.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 01.05.2026 до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні, а саме 01.05.2026 по 22.06.2026, з розрахунку день за день.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.05.2026 у справі № 552/3703/26 (провадження № 1-кс/552/798/26), підлягає скасуванню.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.ч. 1-3 ст. 71 КК України, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 у справі № 335/1430/23 та остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 22.06.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України до строку відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні, а саме 01.05.2026 по 22.06.2026, з розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили обрати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду у цьому кримінальному провадженні; не відлучатись без дозволу суду за адміністративні межі м. Полтава, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та навчання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті, крім свого захисника, прокурора та суду.

Арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.05.2026 у справі № 552/3703/26 (провадження № 1-кс/552/798/26), скасувати.

Речові докази, а саме:

-частина врізного замка, пошкоджена ручка вхідних дверей, біла серветка зі слідами РБК, викрутка з руків`ям зеленого кольору, викрутка «КЕNDO» чорно-помаранчевого кольору, розвідний ключ «КЕNDO» чорно-помаранчевого кольору, знищити;

-велосипед марки «SMART TITAN», мобільний телефон Redmi Note 13 з сім-картою НОМЕР_3 , повернути власнику;

-барсетку коричневого кольору, повернути власнику;

-одяг обвинуваченого, а саме: штани «George» 36W чорного кольору, вітровку «FORMULA» p. S чорно-білого кольору, кепку чорного кольору без написів та кросівки білого кольору «Nike» р. 44, повернути ОСОБА_4 ;

-планшет «Galaxy Tab A9» SM-X115 IMEI: НОМЕР_4 , павербанк «hoco», сумку чорного кольору «PUMA», три монети країни Болгарії, а саме 2 шт 50 сотинки та 20 сотинки, 13 (тринадцять) монет кожна по 10 грн, дерев`яну шкатулку в середині якої знаходився флеш-накопичувач «Sony» 512 GB, флеш накопичувач micro СD 4 GB, повернути власнику ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави 20217,12 (двадцять тисяч двісті сімнадцять) гривень 12 копійок судових витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, потерпілий, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1