Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №527/637/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/637/26

провадження 2-а/527/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Глобинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Павлійчук А.В.,

при секретарі Козинко Ю.С.,

представник позивача – Завєзіон Є.Л.

в режимі відоконференції представника відповідача – Школяр Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Глобине Полтавської області за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який поданий представником позивача – адвокатом Завезіоном Євгеном Леонідовичем до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 представник позивача – Завезіон Є.Л. звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.02.2026 року близько 12 години 55 хвилин в м. Глобине по вул. Центральній, 223, ОСОБА_1 був зупинений поліцейським ВП №2 (м. Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Ковалем Сергієм Анатолійовичем, який виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6728581 за порушення Правил дорожнього руху, а саме, за те, що водій керував транспортним засобом SKODA SUPERB з ДНЗ НОМЕР_1 , номерний знак якого закритий стороннім предметом, чим порушив п. 2.9.в. ПДР України – керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символ номерного знака з відстані двадцяти метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП і було накладено адміністративне стягнення у розмірі 1190,00 гривень.

Зокрема, вищевказана постанова серії ЕНА №6728581 винесена незаконно, адже поліцейський виніс її без належних та допустимих доказів порушення водієм п. 2.9.в ПДР України, з огляду на те, що інспектор не довів обставин, які вказано у його постанові. Інспектор не проводив огляд автомобіля та не складав акт огляду транспортного засобу, з фіксацією обставин, які вказані у постанові. При цьому відповідальність водія за керування транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами, настає виключно у разі наявності вини суб`єкта правопорушення у формі умислу. Разом з тим поліцейський не установив обставин наявності умислу у діях водія на порушення п. 2.9.в ПДР України. ОСОБА_1 не здійснював жодних дій спрямованих на умисне приховування номерного знака шляхом закриття його іншими предметами. Вказавши на таке правопорушення, поліцейський не складав акт огляду транспортного засобу, не складав акт вилучення та огляду предмету, що закриває номерний знак, не довів обставин його наявності. Саме тому, для того, щоб констатувати порушення водієм п. 2.9.в ПДР України, поліцейський повинен довести умисел водія, спрямований на приховування номерного знака шляхом закриття його іншими предметами. Разом з тим, капітан поліції не встановив умислу водія на приховування номерного знака шляхом закриття його іншими предметами, що виключає суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Також працівник поліції не провів відповідні заміри, зокрема те, що номерний знак не визначається із відстані двадцяти метрів.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

У зв`язку з вище викладеним просить скасувати постанову від 26.02.2026 серії ЕНА №6728581 про накладення адміністративного стягнення, винесену поліцейським ВП №2 (м.Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Ковалем Сергієм Анатолійовичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

20.03.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУНП в Полтавській області з якого вбачається наступне.

26.02.2026 року близько 12:55 год в м. Глобине по вул. Центральній, 223, ОСОБА_1 - (далі позивач) керував транспортним засобом SKODA SUPERB з ДНЗ НОМЕР_1 номерний знак якого був закритий стороннім предметом, чим порушив п. 2.9.в. ПДР України – керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символ номерного знака з відстані двадцяти метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Частиною 1 статті 121-3 КУпАП визначено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення зафіксовано на відеозаписах відеореєстратора автомобіля та бодікамери поліцейського, які додаються до матеріалів справи. З відеореєстратора автомобіля інспектора поліції відеозапису VID_20260317_143131_440 на 0:08 сек. чітко видно, що номерний знак ДНЗ НОМЕР_1 ТЗ SKODA SUPERB не читається на відстані навіть менше ніж двадцять метрів (додаток 2) так як закритий стороннім предметом, що видно неозброєним оком. В свою чергу слід зазначити, що на попередньо проїжджаючому ТЗ чітко видно та читаються номерні знаки (додаток 3). Тож із вище зазначеного слід дійти висновку, що позивач навмисно закрив стороннім предметом номерний знак НОМЕР_1 , щоб уникати адміністративної відповідальності, які фіксують камери дорожнього руху в Україні. Відповідно до п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» ТЗ позивача було зупинено. ОСОБА_1 було роз`яснено інспектором поліції причину зупинки ТЗ. На 00:28 сек відеозапису 0000000_00000020260226125608_0002 чітко видно що передній номерний знак закритий стороннім предметом (додаток 1), позивач не заперечує даного факту та зазначає, що він його навмисно закрив стороннім предметом. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення було встановлено та доведено, відносно нього було розпочато розгляд справи на 01:22 хв відеозапису № 0000000_00000020260226125608_0002 інспектором поліції роз`яснено права та обов`язки ОСОБА_1 як водію відповідно до ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України та повідомлено, що відносно нього буде винесена постанова за адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. В подальшому поліцейський ВП № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області сержант поліції Коваль С.А. оцінив всі докази по справі, роз`яснив позивачу його права та обов`язки відповідно до Конституції України та КУпАП та склав постанову серії ЕНА № 6728581 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП копію постанови ОСОБА_1 отримав про, що свідчить його підпис у постанові.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"). Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 121-3 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'HalloranandFrancis v. theUnitedKingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем (транспортними засобами) знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем (транспортний засіб) може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями ( т/з), погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем (т\з) зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

В даному випадку Позивач порушив ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Причиною зупинки ОСОБА_1 , згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», стало порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, а саме п.п. 2.9в Правил дорожнього руху України. Відповідно до п.п. 2.9в Правил, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

- не належить цьому засобу;

- не відповідає вимогам стандартів;

- закріплений не в установленому для цього місці;

- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;

Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6728581 від 26.02.2026 року винесена у зв`язку із порушенням позивачем Правил дорожнього руху України, цей факт підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку з викладеним просить ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача – позов підтримав, просив задовольнити .

Представник відповідача – просила у задоволенні позову відмовити посилаючись на відзив, та просили досліди долучені до відзиву відео з бодікамери поліцейського та з відео реєстратора поліцейського авто.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що мають ознаки адміністративного правопорушення, та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення ним факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша і друга статті 121-3. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 1.1 ПДР встановлено, що ці Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. 1.3, 1.9 ПДР).

Положеннями ч.1ст.121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до 2.9.в. ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;

Таким чином, діюче законодавство чітко та однозначно забороняє експлуатацію транспортних засобів без номерного знаку або з номерними знаками, які закріплені у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч. 1, 2 ст. 76 КАС України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що номерний знак не освітлювався, або його не можливо було зчитати з відстані 20 м.

Судом встановлено, що поліцейським ВП №2 (м. Полтава) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Ковалем Сергієм Анатолійовичем 26.02.2025 року складено постанову серія ЕНА №6728581 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови було те, що 26.02.2026 о 13 год. 02 хв., в Полтавській області м. Глобине, вул. Центральна, 223, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA SUPERB з ДНЗ НОМЕР_1 , номерний знак якого закритий стороннім предметом, чим порушив п. 2.9.в. ПДР України – керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символ номерного знака з відстані двадцяти метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 - 3 КУпАП.

Відповідно до наданого відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського вбачається, що дійсно на передньому номерному знаку автомобіля SKODA SUPERB з ДНЗ НОМЕР_1 наявна пластикова пластина, напівпрозора з певним «решотковим» візерунком, при дослідженні запису відеореєстратору поліцейського авто в судовому засіданні, було дійсно встановлено, що вище вказана пластина, не дозволяє чітко визначити символ номерного знака з відстані двадцяти метрів, оскільки під час руху затемнює номерний знак до сірого кольору.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №6728581 від 26.02.2026 року, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.121 - 3 КУпАП.

Тому, приймаючи вказану постанову поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з цим, враховуючи ту обставину, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, тому суд вважає, що відсутні й правові підстави для стягнення з відповідачів понесених позивачем судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», ч.1 ст.8, п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», ст.122, ч.1 ст.222, ст.251, ст.252, ст.280 КУпАП, ч.1 та ч.2 ст.77, ч.1 ст.139, ч.1 ст.205, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-246, п.1 ч.3 ст.286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , який поданий представником позивача – адвокатом Завезіоном Євгеном Леонідовичем до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2026.

Суддя А. В. Павлійчук