Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №527/654/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/654/26

провадження 2/527/696/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павлійчук А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Козинко Ю.С.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Глобинського районного суду Полтавської області в м. Глобине цивільну справу № 527/654/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмаркет» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмаркет» звернулося до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту № 3118322483-83741 від 26.10.2025 у розмірі 55103,65 грн, а також судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 26.10.2025 між ТОВ «ФК «Фінаркет» та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту №3118322483-83741 (кредитний продукт «Трендовий») (далі – Договір), за яким відповідач отримала грошові кошти (споживчий кредит). Договір було укладено між сторонами у вигляді електронного правочину у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою офіційного веб-сайту позивача https://www.finmarket.net.ua/, шляхом його підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом). Відповідно до розділу 1 Договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у кредит в сумі 14705 грн (далі – кредит, споживчий кредит) в порядку, визначеному пунктом 8.6.20 Договору, на умовах зворотності, строковості та платності, шляхом перерахування на рахунок позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , зазначеному в Договорі та яку відповідач самостійно верифікувала в особистому кабінеті. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами позичальника для їх наступного зарахування на рахунок позичальника. Факт успішного перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується копією довідки платіжної установи (ТОВ «ФК ФІН ПЕЙ») №1818 від 05.03.2026. Позивач виконав свої зобов`язання щодо надання позики своєчасно та у повному обсязі з урахуванням пункту 1.2.8 Договору, щодо нарахування та утримання комісії за надання кредиту у розмірі 3705 грн. Однак, всупереч взятим на себе зобов`язанням, на даний час відповідачем не було повернуто кредитні кошти. Згідно розрахунку, загальна заборгованість відповідача станом на день його формування становить 55103,65 грн та складається з: 14 464,67 грн – заборгованості у вигляді тіла позики; 33286,48 грн – заборгованості у вигляді процентів; 7 352,00 грн – заборгованості у вигляді штрафу. У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінмаркет» суму заборгованості за договором споживчого кредиту № 3118322483-83741 від 26.10.2025 у розмірі 55103,65 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

У судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінмаркет» не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, надала відзив на позовну заяву, у якому прохала у задоволені позову відмовити, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів виникнення заявленої суми боргу, вона не підписувала паперовий примірник договору, а електронний договір потребує належної перевірки, так як у форматі pdf піддаються редагуванню на інших носіях. Позивач не довів у достатній мірі факт перерахування коштів на її рахунок.

08.04.2026 представник позивача надав відповідь на відзив, у якому прохав задовольнити позовні вимоги позивача до відповідача у повному обсязі.

20.04.2026 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2025 між ТОВ «ФК «Фінаркет» та ОСОБА_1 був укладений договір споживчого кредиту №3118322483-83741 (кредитний продукт «Трендовий») (далі – Договір), за яким відповідач отримала грошові кошти (споживчий кредит). Договір було укладено між сторонами у вигляді електронного правочину у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою офіційного веб-сайту позивача https://www.finmarket.net.ua/, шляхом його підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом). Відповідно до розділу 1 Договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у кредит в сумі 14705 грн (далі – кредит, споживчий кредит) в порядку, визначеному пунктом 8.6.20 Договору, на умовах зворотності, строковості та платності, шляхом перерахування на рахунок позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , зазначеному в Договорі та яку відповідач самостійно верифікувала в особистому кабінеті. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами позичальника для їх наступного зарахування на рахунок позичальника. Факт успішного перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується копією довідки платіжної установи (ТОВ «ФК ФІН ПЕЙ») №1818 від 05.03.2026. Позивач виконав свої зобов`язання щодо надання позики своєчасно та у повному обсязі з урахуванням пункту 1.2.8 Договору, щодо нарахування та утримання комісії за надання кредиту у розмірі 3705 грн. Однак, всупереч взятим на себе зобов`язанням, на даний час відповідачем не було повернуто кредитні кошти. Згідно розрахунку, загальна заборгованість відповідача станом на день його формування становить 55103,65 грн та складається з: 14 464,67 грн – заборгованості у вигляді тіла позики; 33286,48 грн – заборгованості у вигляді процентів; 7 352,00 грн – заборгованості у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу наразі дотримується позиції необхідність наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов`язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.

Позиція ВС/КЦС у справі N 278/2177/15-ц від 17 грудня 2021 року викладена таким чином: "Заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним, договором".

В даній справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду докази на укладення договору, тощо. Разом з цим, позивач при подачі позову не зазначив, щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, які підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі № 755/18920/18: «Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано».

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів та позик у відповідних розмірах.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копію договору споживчого кредиту, складені позивачем розрахунки заборгованості за цим договором.

Однак, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі зазначеному в договорах про надання кредиту. Зокрема, ТОВ «Фінансова компанія «Фінмаркет» не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків заборгованості проведених позивачем, а тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, зазначена в розрахунку, є правильними.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доведеність наявної суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено у повному обсязі, судовий збір до стягнення з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 6-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмаркет» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмаркет» (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 7, офіс 403, ЄДРПОУ: 44630255).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 19 червня 2026 року.

Суддя А. В. Павлійчук