Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №524/15276/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/15276/25

Провадження №2-о/524/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука

в складі: головуючого судді – Алексашиної Н.С.,

присяжних – Ворони М.І., Горленка О.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Поймай Я.А.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Оловятенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1 , звернувся в суд із заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою.

В заяві вказав, що з 2014 року він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син – ОСОБА_3 .

У 2018 році сімейні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були припинені. Син залишився проживати разом з батьком в смт Комишуваха Попаснянського району Луганської області.

ОСОБА_2 проживала зі своєю матір`ю по АДРЕСА_1 .

У зв`язку із повномасштабним вторгненням РФ заявник разом з сином та своєю матір`ю переїхали до с.Тіньки Чигиринського району Черкаської області. З того часу ОСОБА_1 втратив зв`язок із ОСОБА_2 . Заявник намагався знайти ОСОБА_2 через знайомих, які залишилися проживати у м.Первомайську, але пошуки виявились безрезультатними.

11.04.2022 року заявник звернувся до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області із заявою про зникнення безвісти ОСОБА_2 , за його зверненням розпочато кримінальне провадження, однак, вжитими розшуковими заходами встановити місцезнаходження зниклої безвісти не вдалося.

В липні 2022 року заявник з сином та своєю матір`ю переїхали до м.Кременчука Полтавської області, де спочатку проживали по АДРЕСА_2 , а з квітня 2023 року – по АДРЕСА_3 .

Заявник посилається на те, що визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою має для нього юридичне значення, оскільки він з 2018 року самостійно опікується та утримує їх сина, та матиме право на відстрочку від призову та мобілізації.

Заявник просить визнати ОСОБА_2 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 (з 19 вересня 2024 року -м.Сокологірськ) Алчевського району Луганської області, безвісно відсутньою.

В судовому засіданні заявник та його представник подану заяву підтримали, просили її задовольнити.

Заявник ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 він знає з квітня 2014 року. З травня 2014 року по липень 2018 року вони проживали разом в м.Первомайську. Вони мали намір зареєструвати шлюб, подали заяву до РАЦСу, однак почалися бойові дії, місто окупували. Наприкінці липня вони виїхали до Куп`янського району, де перебували впродовж одного місяця. Згодом зателефонувала матір ОСОБА_4 , повідомила, що захворів її батько. ОСОБА_2 повернулася до м.Первомайська. ОСОБА_1 поїхав слідом за ОСОБА_4 в грудні, оскільки вона була вагітною. Дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Стаханові. Вони проживали в окупованому м.Первомайську разом до 2018 року. Потім стосунки погіршилися. В липні 2018 року заявник вмовив ОСОБА_2 виїхати на підконтрольну Україні територію, до селища Комишуваха, де вони проживали з липня по серпень 2018 року та оформили дитині українські документи про народження. Однак, ОСОБА_2 вирішила повернутися до м.Первомайська. Дитину залишила з заявником. Тривалий час ОСОБА_2 не телефонувала, зателефонувала через рік, на день народження сина. Востаннє телефонувала у 2021 році, також на день народження сина. Дитина була на прогулянці, а тому ОСОБА_2 попросила ОСОБА_1 зателефонувати їй коли син повернеться. Однак, коли ОСОБА_1 зателефонував, то відповів невідомий чоловік і став розмовляти в грубій формі. Заявник зазначив, що за чутками від спільних знайомих ОСОБА_2 нібито у 2019-2020 роках перебувала у місцях позбавлення волі за крадіжку. Більше ОСОБА_2 не телефонувала. У 2022 році заявник почав її розшукувати, оскільки зв`язку із ОСОБА_2 не було, знайомі про неї нічого не розповідали, її ніхто не бачив. Також, на запитання суду заявник повідомив, що у 2025 році він звертався до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина (справа №524/3126/24). Суд позов задовольнив частково: стягнув із ОСОБА_2 аліменти, у позбавленні батьківських прав відмовив. Крім того, заявник зазначив, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 – у м.Первомайську. На підконтрольній Україні території вона своє місце проживання не реєструвала.

Заінтересована особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області направив клопотання про розгляд поданої заяви без участі свого представника, під час розгляду справи покладаються на розсуд суду.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, допитавши свідків, заслухавши заявника, його представника, суд виходить з наступного.

Згідно ст.305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується копією свідоцтва про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. /а.с.9, 10, 11/

ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 , мають зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_4 . Однак, з 30.07.2018 року взяті на облік внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем проживання у смт Комишуваха Попаснянського району Луганської області, що підтверджується відповідними довідками. /а.с.12-18/

В подальшому ОСОБА_1 разом із сином стали проживати в АДРЕСА_5 без реєстрації, що підтверджується довідками Тіньківського старостинського округу від 16.03.2022 року та від 05.04.2022 року. /а.с.19, 20/

Згодом заявник разом із сином переїхав проживати до м.Кременчук Полтавської області, де проживали спочатку по АДРЕСА_2 , а потім по АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.08.2022 року та від 13.04.2023 року. /а.с.23, 24, 25/

11.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області із заявою про те, що він втратив зв`язок із колишньою дружиною – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її матір`ю – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На підставі поданої заяви 11.04.2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України. Орган досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні – ГУНП в Луганській області. /а.с.22/

Згідно відповіді слідчого управління ГУНП в Луганській області в межах кримінального провадження вжито низку дій спрямованих на розшук ОСОБА_2 , відібрані зразки букального епітелію малолітньої дитини - ОСОБА_3 , однак, місцезнаходження ОСОБА_2 , ОСОБА_5 не встановлено. Активних інтернет-сторінок у соціальних мережах та активних абонентських номерів, якими можуть користуватися ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не виявлено. Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, фактів перетину державного кордону України та пунктів пропуску через лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями не встановлено. Згідно інформації наданої Об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі внаслідок збройної агресії при Службі безпеки України, Державним підприємством «Український національний центр розбудови миру», Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, відомості про перебування в полоні ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відсутні. Відповідно до відомостей внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб. /а.с.71-72/

Згідно з інформацією наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду про витребування доказів, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 24.02.2022 по 25.03.2026 в базі даних не виявлено. /а.с.64/

Згідно з відповіддю Державної податкової служби України 17.04.2026 року, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, станом на 16.04.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки фізичної особи – платника податків НОМЕР_1 . Станом на 16.04.2026 року у Державному реєстрі відсутні відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків, отриманих від податкових агентів, ОСОБА_2 за період з лютого 2022 року по лютий 2026 року. За вказаний період ОСОБА_2 не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Інформація про подання звітності за зазначений період вказаною особою відсутня. /а.с.68-69/

Згідно з відповіддю відділу ДРАЦС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області, наданою на ухвалу суду про витребування доказів, актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові), смерть, народження дітей у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в архіві відділу не виявлено. /а.с.83/

За клопотанням заявника та його представника у судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є матір`ю заявника. Надала показання аналогічні поясненням заявника щодо періоду спільного проживання з ОСОБА_2 , появи спільної дитини та подальшого повернення ОСОБА_2 на тимчасово окуповану територію в 2018 році. Свідок розповіла, що ОСОБА_2 спочатку телефонувала, цікавилася дитиною. Знає, що ОСОБА_2 проживала у будинку своєї бабусі в м.Первомайську. Згодом телефонувала матір ОСОБА_2 , однак, про дочку не говорити не захотіла. Потім а ні ОСОБА_2 , а ні її матір більше не телефонували, номери телефонів змінили, оскільки на тимчасово окупованій території немає покриття українських мобільних операторів.

Свідок ОСОБА_8 надав показання, згідно яких він з дитинства товаришує із заявником у справі – ОСОБА_1 , вони жили поруч, разом навчалися у профліцеї. З квітня 2014 року ОСОБА_1 став проживати однією сім`єю, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . З початком бойових дій та окупацією у 2014 році свідок переїхав иа перестав спілкуватися із ОСОБА_1 . Вони відновили зв`язок у 2018 році. За цей час у ОСОБА_1 з`явилася дитина, він проживав з батьками, а ОСОБА_2 повернулася до м.Первомайська. Свідку відомо, що ОСОБА_2 телефонувала дитині, але після початку повномасштабного вторгнення перестала. В листопаді 2020 року свідок їздив до м.Первомайська, відвідував матір, яка захворіла. ОСОБА_2 там не зустрічав.

Свідок ОСОБА_9 надав показання, згідно яких він проживає у с.Чечелеве Кременчуцького району. В 2017 році познайомився з матір`ю ОСОБА_1 , а з 2018 року вони проживали по сусідству у Комишувасі. В 2018 році приїхав син ОСОБА_1 . Свідок особисто із ОСОБА_2 не знайомився, однак бачив її приблизно впродовж місяця, потім вона зникла, сусіди розповіли, що вона поїхала. ОСОБА_1 проживав разом з матір`ю та сином у Комишувасі до повномасштабного вторгнення, дружини не було.

Оцінюючи підстави для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Вказане відповідає висновками Верховного Суду у постановах: від 07 травня 2018 року в справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року в справі № 225/882/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17, від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц, від 05 червня 2024 року у справі № 183/7128/23, від 11 листопада 2024 року в справі № 229/4416/21.

З досліджених доказів, показань допитаних свідків та пояснень самого заявника можна зробити висновок, що ОСОБА_2 в серпні 2018 року виїхала на тимчасово окуповану територію (м.Первомайськ) і більше не поверталася на територію підконтрольну Україні.

Отримані відповіді від Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, відділу ДРАЦС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області стосуються відсутності відомостей щодо ОСОБА_2 на території підконтрольній Україні, і жодним чином не відображають інформацію, яка б стосувалася тимчасово окупованих територій.

Щодо проведених розшукових заходів в межах кримінального провадження, то вони переважно стосуються збору інформації на території підконтрольній Україні. Додатково отримано відомості про відсутність даних щодо перебування ОСОБА_2 у полоні. Проведений моніторинг соціальних мереж та абонентських номерів виявився безрезультатним і не дозволяє зробити висновки про наявність або відсутність ОСОБА_2 за місцем її постійного проживання.

Фактично, заявляючи про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою, заявник та його представник посилаються на втрату зв`язку із ОСОБА_2 та відсутність відомостей про неї.

Разом з тим, сам по собі факт втрати зв`язку заявника із фізичною особою і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою. (Постанова КЦС ВС від 09 квітня 2025 року у справі № 202/14972/23)

Крім того, сам по собі факт оголошення фізичної особи в розшук, факт її непроживання за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про її місце перебування також не є безумовною підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою. (Постанова КЦС ВС від 09 жовтня 2024 року у справі № 754/7858/23)

При цьому, суд наголошує, що виходячи з положень ст.43 ЦК України для визнання особи безвісно відсутньою має значення відсутність відомостей про її місце перебування протягом одного року саме в місці її постійного проживання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №760/3112/16-ц у постанові від 06 травня 2020 року наголосив, що підставою для задоволення вимог про визнання особи безвісно відсутньою відповідно до статті 43 ЦК України є відсутність відомостей про місце її перебування протягом одного року саме у місці її постійного проживання.

Як з`ясовано під час судового розгляду останнім відомим постійним місцем проживання ОСОБА_2 є місто Сокологірськ (попередня назва – Первомайськ) Алчевського району Луганської області (тобто, тимчасово окупована територія з 07.04.2014 року згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376).

Таким чином, ОСОБА_2 не мала та не має постійного місця проживання на території підконтрольній Україні, а зібраних доказів та показань свідків недостатньо для висновку про відсутність протягом одного року відомостей про місце перебування ОСОБА_2 в місці її постійного проживання у місті Сокологірську (попередня назва – Первомайськ) Алчевського району Луганської області.

Наведені заявником обставини не містять інформації про предмет доказування, а його посилання на втрату зв`язку із ОСОБА_2 не є підставою для визнання її безвісно відсутньою. За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення поданої заяви.

Керуючись ст.ст.4-13, 273, 293, 294, 305-309, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Алексашина Н.С.

Присяжні Ворона М.І.

Горленко О.М.