Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №367/1174/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1174/26

Провадження №2/367/4119/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Колодезної Л.В.,

представника позивача адвоката Мустіпан О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

установив:

І. Виклад позиції сторін.

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Мустіпан О.В. через систему «Електронний Суд» подановказаний позов, який мотивований тим, що 21 квітня 2025 року між ОСОБА_1 (надалі за текстом Позивач) та ОСОБА_2 (надалі за текстом – Відповідач) було укладено договір позики. Згідно п. 1 Договору позики Позичальник отримує від Позикодавця, а Позикодавець передає у позику Позичальнику грошові кошти у сумі 173 861,00 (сто сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 00 копійок, що є еквівалентом 4 200 (чотири тисячі двісті доларів США 00 центів за офіційним курсом валют встановленим НБУ на день підписання цього договору (із розрахунку 1 (один) долар США = 41,3955) курсом 1 долар США, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві вказану позику у строк до 21 (двадцять першого) травня 2025 року на умовах встановлених в цьому договорі. Сторони домовились, що загальна сума, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором, буде відповідати гривневому еквіваленту 4 200,00 (чотири тисячі двісті) доларів США по курсу Національного Банку України на дату здійснення платежу. Відповідачем грубо порушено умови Договору і станом на сьогоднішню дату зобов`язання по поверненню позики не виконано. Таким чином, Позивач свої обов`язки за договором позики виконав у повному обсязі, грошові кошти позичальнику передав. Натомість, Відповідач свого обов`язку за договором позики не виконав, позику не повернув. Оскільки сторони договору позики домовилися про встановлення «валютного застереження», то сума, що підлягала сплаті у гривні, на підставі частини другої статті 533 Цивільного кодексу України, має визначатися за офіційним курсом долара США. Отже, на сьогоднішній день сума позики, що залишилася відповідачем неповернутою, становить 181 659, 24 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 24 копійки), що є еквівалентом 4 200,00 доларів США (за курсом НБУ станом на 21 січня 2026 року 1 долар США = 43,2522 гривень). Просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості за договором позики у розмірі 181 659, 24 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 24 копійки). Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір та витрати на правову допомогу.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Копію ухвали від 17.02.2026, судову повістку про виклик до суду направлено ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення, Відповідачем 08.03.2026 отримано судову кореспонденцію. Крім того, Відповідачу на поштову адресу повторно направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі та судова повістка, які повернулися до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач також повідомлявся про судовий розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті «Судова влада України».

Станом на 15.06.2026 відзиву чи клопотання про подовження строку на надання відзиву та/або будь-яких інших від Відповідача до суду не надходило. При цьому, судом вжито всіх можливих заходів щодо інформування ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У судовому засіданні 15.06.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов повністю, а також стягнути з Відповідача судові витрати у справі. Зазначила що сторона позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не прибув.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Зважаючи на відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи є підстави для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає положенням статей 223, 280 - 282 ЦПК України.

У судовому засіданні 15.06.2026 проголошено, що суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, рішення буде оголошено 22.06.2026.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права застосовані судом, мотивована оцінка і висновки суду.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вислухавши думку сторони позивача, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 21.04.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрвоаний в реєстрі за №992.

Згідно укладеного між сторонами договору позики, позичальник отримує від позикодавця грошову суму у розмірі 173 861,00 грн, що є еквівалентом 4200,00 долаів США за курсом валют встановленим НБУ на день підписання цього договору. Сторони домовились, що загальна сума, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим Договором буде відповідати гривневому еквіваленту 4200,00 доларів США по курсу НБУ на дату здійснення платежу.

Позичальник своїм підписом підтвердив факт отримання від позикодавця грошових коштів в сумі 173 861,00 грн, що є еквівалентом 4200,00 доларів США за курсом валют встановленим НБУ на день підписання цього договору (з розрахунку 1 долар США=41,3955 грн).

Згідно Договору позики строк повернення позики до 21.05.2025.

Крім того, згідно договору, останній не передбачає нарахування процентів або надання будь яких компенсацій як сплати за використання позики.

У судовому засіданні представник позивача надавала для огляду оригінал договору позики від 21.04.2025, укладеного між сторонами, який було досліджено судом.

У визначений у розписці строк відповідач свої зобов`язання не виконав, допустивши прострочення зобов`язання.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника абоінший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

З огляду на положення частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів віддня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статей 627 629 та 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 1049 ЦК України установлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з вимогами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, суд, установивши, що відповідач обізнаний про судове провадження ініційоване ОСОБА_1 , свої заперечення та/або докази повернення коштів за договором позики суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконав, зазначену у договорі позики суму у передбачені строки не повернув. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а саме до стягнення з відповідачана користь позивача підлягає сума позики у розмірі 181 659, 24 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 24 копійки), що є еквівалентом 4 200,00 доларів США (за курсом НБУ станом на 21 січня 2026 року 1 долар США = 43,2522 гривень), як передбачено умовами догоовру позики.

Щодо судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивавачем за подачу позову до ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1816,60 (тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 60 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.01.2026 №4469-4802-8070-8084, що підлягає стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму заборгованості за договором позики у розмірі 181 659, 24 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять гривень) 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,60 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду складено та підписано 22.06.2026.

Відомості про учасників:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя: Л.В. Мерзлий