Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №362/1039/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/1039/26

провадження № 2/362/3103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Суд установив:

Суть і підстави спору. Процедура

Позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну ділянку загальною площею 0,6244 га, кадастровий номер 3221482800:09:002:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Безп?ятне Обухівського району Київської області, в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,6244 га,0 кадастровий номер 3221482800:09:002:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 12 травня 2006 року державним нотаріусом. Позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та вступила у фактичне володіння та управління земельною ділянкою. Разом із тим, позивач не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,6244 га, кадастровий номер 3221482800:09:002:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Безп?ятне Обухівського району Київської області, що належала ОСОБА_2 , у зв?язку з тим, що відсутній документ на право власності на вищезгадану земельну ділянку на день її смерті. У зв?язку із чим, державним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Враховуючи, що зазначена земельна ділянка на законних підставах належала померлій, однак вона не встигла зареєструвати своє право власності належним чином, відсутність належного правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку позбавляє позивача, як спадкоємця за заповітом можливості оформити спадщину на неї, остання звернулась із даним позовом до суду.

Ухвалою від 03 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що спадкодавець ( ОСОБА_2 ) за життя не оформила належним чином у встановленому законом порядку право власності на спірну земельну ділянку, а лише набула права на її отримання, а отже, у даному випадку, у цьому спорі фактично успадковується це саме ж право на отримання земельної ділянки, а не право власності на земельну ділянку. Таким чином, на думку відповідача, земельна ділянка з кадастровим номером 3221482800:09:002:0145 на момент відкриття спадщини не увійшла до її складу, та, відповідно, не може бути успадкована позивачем, у зв`язку з цим, позов не може бути задоволений.

Ухвалою від 06 травня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 15 червня 2026 року, сторони не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина та 21 вересня 2011 року заведена спадкова справа №318/2011.

Із заявою про прийняття спадщини звернулась позивач, на ім`я якої померла залишила заповіт.

Так, зі змісту заповіту, посвідченого державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області, вбачається, що ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і, взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , позивачу по справі.

Позивач 28 листопада 2024 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зокрема земельної ділянки площею 0,6244 га кадастровий номер 3221482800:09:002:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована у Київській області, Васильківського район, Застугнянської сільської ради.

Постановою від 28 листопада 2024 року №440/02-14 державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку через відсутність правовстановлюючого документу на цю земельну ділянку з відповідною реєстрацією за спадкодавцем.

В матеріалах справи наявний Державний акт від 04 жовтня 2012 року ЯМ № 457557 на право власності на земельну ділянку площею 0,6244 га кадастровий номер 3221482800:09:002:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Київській області, Васильківського район, Застугнянської сільської ради, виданий на ім?я ОСОБА_2 на підставі Розпорядження Васильківської районної державної адміністрації №1022 від 14 червня 2011 року.

Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області повідомило, що за інформацією сектору № 2 Відділу № 6 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - Сектор №2), у наявній в Секторі № 2 Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - Книга записів) запис про реєстрацію та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,6244 га з кадастровим номером 3221482800:09:002:0145 на ім?я гр. ОСОБА_2 , відсутній. Разом з тим, в архіві Сектору № 2 зберігається роздрукований бланк державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №487557 (в кількості 2 штуки) на ім?я гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,6244 га з кадастровим номером 3221482800:09:002:0145. У вказаному державному акті відсутній запис про реєстрацію в Книзі записів. Відповідно до НКС ДЗК відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3221482800:09:002:0145 площею 0,6244 га внесені на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку в тому числі при поділлі чи об`єднанні земельних ділянок, яка розроблена ДП «Київський інститут землеустрою» у 2008 році та обліковується за гр. ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 відсутні.

Нормативно-правове регулювання та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Згідно статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому за змістом вказаних норм умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п.3.5 листа №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Статтею 125 ЗК України, у редакції чинній на час відкриття спадщини, визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10 червня 2022 року у справі № 750/519/21 (провадження № 61-14957св21) зазначив, що згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (пункт 1 частини третьої статті 152 ЗК України). ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки державні акти на спірні земельні ділянки були виготовлені після смерті спадкодавця, тобто після припинення її цивільної право- і дієздатності, такі земельні ділянки на момент відкриття спадщини не увійшли до її складу.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22) зазначено, що посилання позивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначену земельну ділянку, що значиться за спадкодавцем, є передчасними, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.

У справі, що розглядається, ОСОБА_2 не отримувала державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,6244 га кадастровий номер 3221482800:09:002:0145, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Київській області, Васильківського район, Застугнянської сільської ради, а також не зареєструвала за собою право власності на вказану земельну ділянку.

Відтак, ОСОБА_2 не є такою, що набула право власності на земельну ділянку, а отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на таку земельну ділянку.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Дата складення повного судового рішення: 22 червня 2026 року.

Суддя О.В. Попович