Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №361/6880/19 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/51/24, cправа № 361/6880/19

03.03.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«03» березня 2026 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на 5/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог зазначається, що 14 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Єлістратовою С.В., зареєстрований в реєстрі № 6217.

За умовами пунктів 1.2 та 2.1 вказаного вище договору купівлі-продажу, загальна площа будинку становить 40,2 кв.м, житлова – 14,8 кв.м, будинок позначений на плані літерою «А-1», разом з надвірними будівлями та спорудами. Ціна продажу будинку становить 10 200 грн. 00 коп. Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_4 21 жовтня 2005 року.

09 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування у шлюбі належний ОСОБА_7 житловий будинок було реконструйовано за рахунок спільних коштів та спільної праці подружжя. Внаслідок проведеної реконструкції загальна площа будинку змінена, зокрема поверховість становить 2 поверхи, загальна площа 109,9 кв.м, житлова – 71,7 кв.м, нежитлова – 38,2 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла. Після її смерті відкрилася спадщина щодо належного їй майна. З питань отримання свідоцтва на частку у спільному майні подружжя позивач звернувся до нотаріальної контори. Разом з тим, у видачі відповідного свідоцтва позивачу відмовлено з тих підстав, що спірний житловий будинок належав спадкодавцю на праві особистої власності та роз`яснено право на звернення до суду з позовом про визнання вказаного будинку спільним майном, вартість якого істотно зросла за рахунок спільних грошових та трудових затрат подружжя.

Враховуючи, що майно, яке зареєстроване за ОСОБА_8 , істотно збільшилося за рахунок спільних зусиль подружжя, позивач претендує на 1/2 частку спірного будинку.

Спадкоємцями першої черги до майна померлої ОСОБА_8 , які прийняли спадщину є її діти, мати та чоловік, отже 1/2 частка житлового будинку підлягає спадкуванню на загальних підставах, при цьому частка позивача у спадковому майні становить 1/8 (12+1/8=5/8). З підстав визнання права власності на частину житлового будинку у праві спільної власності подружжя та у порядку спадкування за законом позивач звернувся до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (суддя Сердинський В.С.).

Ухвалою суду від 03 червня 2020 року у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, з підстав призначення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року поновлено провадження у справі

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 жовтня 2023 року № 963/0/15-23 суддя

ОСОБА_9 тимчасово до 27 листопада 2023 року відсторонений від здійснення правосуддя.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Броварського міськрайонного суду Київської області № 954 ід 17 жовтня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 361/6880/19 (провадження № 2/361/99/23) з метою заміни головуючого судді Сердинського В.С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2023 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Василишина В.О.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року дану справу прийнято до розгляду у загальному провадженні та призначено судове засідання.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник Хом`як В.П. подавав до суду заяви про розгляд справи без його участі, в яких також вказував, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі й шляхом публікації на веб порталі судової влади оголошення про виклик до суду. Причини неявки суду неповідомлені. Будучи належним чином повідомленою про розгляд справи відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористалася.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Єлістратовою С.В. посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрований у реєстрі № 6217, за яким ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

09 вересня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_10 .

Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до пункту 1.2 житловий будинок дерев`яний, житловою площею 14,8 кв.м, загальною площею 40,2 кв.м, позначений на плані літерою «А-1», біля будинку знаходяться надвірні будівлі: сарай, позначений літерою «Б», два погреби «В», «П», колодязь «К», огорожа «N».

Згідно з пунктом 2.1 договору продаж вчинено за 10 200 грн. 00 коп., які покупець сплатив продавцеві у повному обсязі під час підписання договору.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 жовтня 2005 року № 8710552 за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на вищевказаний будинок.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 177647, виданим 15 березня 2012 року, ОСОБА_4 значиться власником земельної ділянки, площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

04 квітня 2018 року Відділом містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації ОСОБА_7 видано будівельний паспорт реконструкція з розширенням житлового будинку, будівництво господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , замовник:

ОСОБА_8 .

Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта щодо реконструкції житлового будинку, будівництво господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3221289501:01:016:0028, АДРЕСА_2 , замовник: ОСОБА_8 . За результатами технічної інвентаризації характеристика індивідуальних житлових, садових, дачних будівників: кількість поверхів: 2, загальна площа 109,9 кв.м, житлова площа 71,7 кв.м, нежитлова площа 38,2 кв.м, кількість квартира: 1, кількість кімнат: 4, вартість основних засобів, які приймаються в експлуатацію – 439 600 грн.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 14 червня 2018 року загальна площа будинку АДРЕСА_1 становить 109,0 кв.м, житлова – 71,7 кв.м, допоміжна – 38,2 кв.м, будинок має два поверхи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Бровари Броварського району Київської області померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.

З матеріалів спадкової справи № 302/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_8 вбачається, що 13 травня 2019 року її сини ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та чоловік

ОСОБА_1 подали заяви про відмову від прийняття спадщини. 13 травня 2019 року мати померлої ОСОБА_8 – ОСОБА_2 подала заяву про відмову від прийняття спадщини. 28 травня 2019 року ОСОБА_12 подала заяву про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини та подала заяву про прийняття спадщини. 24 червня 2019 року ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільній власності подружжя, а саме на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом № 1828/02-14 від 24 червня 2019 року завідувач нотаріальної контори Юхта Л. роз`яснила ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право власності на частку житлового будинку з тих підстав, що спірний житловий будинок належав спадкодавцю на праві особистої власності.

Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу.

У частині сьомій названої статті передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції», пункти 69 і 73).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

У статті 62 СК України таке втручання у право особистої приватної власності передбачено. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.

Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що до шлюбу з позивачем ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2005 року набула у власність будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору купівлі-продажу загальна площа будинку становила 40,2 кв.м, житлова – 14,8 кв.м. 09 вересня 2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . 04 квітня 2018 року ОСОБА_8 отримала будівельний паспорт. У травні 2018 року ОСОБА_8 подала повідомлення про початок будівельних робіт. 05 грудня 2018 року у Департаменті ДАБІ у Київській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту. Зі змісту декларації встановлено проведення реконструкції житлового будинку, будівництво господарських будівель і споруд. Станом на 14 червня 2018 року загальна площа будинку АДРЕСА_1 становить 109,0 кв.м, житлова – 71,7 кв.м, допоміжна – 38,2 кв.м, будинок має два поверхи. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 18 грудня 2018 року за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 109,0 кв.м, житловою площею 71,7 кв.м, житловий будинок позначений на плані літерою «А-1», сарай «Б», споруди «№1-3, І, ІІ» за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: технічний паспорт, виданий 14 червня 2018 року, договір купівлі-продажу житлового будинку від 14 жовтня 2005 року, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, видана 05 грудня 2018 року, форма власності: приватна, розмір частки 1/1.

З метою визначення вартості спірного житлового будинку до та після проведення реконструкції судом на підставі ухвали від 03 червня 2020 року призначалася судова будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі № 361/6880/2019 від 28 березня 2023 року ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 у стані, що існував до проведення реконструкції (до проведення поліпшень) на дату оцінки 20 лютого 2023 року без врахування земельної складової

(з округленням до цілих) складає: 204 522 грн. 00 коп.; ринкова вартість житлового будинку

АДРЕСА_1 у стані, після проведення реконструкції (з проведеними поліпшеннями) на дату оцінки 20 лютого 2023 року без врахування земельної складової (з округленням до цілих) складає: 1 585 815 грн. 00 коп.; визначити вартість станом на дату проведення експертного дослідження ремонтно-будівельних робіт, виконаних під час реконструкції будинку АДРЕСА_1 у стані після проведення реконструкції не вбачається можливим, оскільки не можливо визначити у повному обсязі за результатами візуального обстеження житлового будинку та дослідження матеріалів справи перелік, об`єм (обсяг) будівельних робіт (будівельно-монтажних) (демонтажних) робіт та (або) ремонтних робіт та облаштування, тощо, що були фактично виконані у житловому будинку, до дати проведення експертизи (у стані після проведення реконструкції), внаслідок того, що значна частина робіт є прихованими роботами, які перевіряються безпосередньо під час виконання, відсутня інформація про фізичний стан конструктивних елементів будинку, опоряджувальних покриттів приміщень будинку до проведення реконструкції.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо визнання за позивачем права власності на частку у спільній власності подружжя на підставі статті 62 СК України.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Правилами статті 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/8 частку житлового будинку у порядку спадкування за законом, то суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги у цій частині також. Разом з тим, суд враховує, що оформлення спадщини – позасудова процедура, отже суд може втручатися в неї лише якщо не можливо оформити спадщину у позасудовому порядку, а також наявний спір між спадкоємцями. У даному випадку, з огляду на наявність спору, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу про визнання права власності на частину спадкового майна.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення даного позову з підстав його обгрунтованості.

Керуючись статтями 263-265, 282-285 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право власності на 5/8 частин житлового будинку АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин