Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №357/6361/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6361/26

Провадження № 2-а/357/324/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ярмола О. Я. , розглянувши у порядку письмового провадження, в м.Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року адвокат Король П.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про скасування постанови № БЦРТЦК/6/26/61 від 20.03.2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України та закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на оскарження постанови, позивач посилається на те, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо 05.04.2026 року, що підтверджується відповідною поштовою квитанцією від 05.04.2026 року АТ «Укрпошта», а тому позивач просив поновити строк на оскарження постанови № БЦРТЦК/6/26/61 від 20.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до роздруківки із мобільного додатку «Резерв+» він має номер в реєстрі Оберіг 150620201362242900011, ВОС 999097. Згідно висновку ВЛК від 11.10.2024 року позивач визнаний непридатним до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку.

17.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Національної поліції із заявою про доставления позивача до зазначеного відділу («розшук») у зв`язку із його неприбуттям за повісткою. Виявивши «червону стрічку» у мобільному застосунку «Резерв+», позивач одразу звернувся до вищезазначеного відділу ТЦК та СП з ціллю дізнатися причини по яким здійснюється його «розшук» та чому його викликають повісткою, оскільки за рішенням ВЛК він визнаний непридатним до військової служби.

На вказане звернення йому повідомили, що постановою Центральної військово - лікарської комісії ЗСУ від 04.12.2025 року було не затверджено рішення ВЛК відносно визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та вказано, що позивач підлягає контрольному обстеженню і медичному огляду при ІНФОРМАЦІЯ_3 із належним оформленням медичної документації, наданням медичних документів, що підтверджують встановлений діагноз. Оскільки постанову ЦВЛК позивач не отримував та із її змістом не був ознайомлений, то він подав запит і отримав засобами поштового зв`язку її примірник.

11.03.2026 року інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_2 було складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення серії БЦРТЦК/6/26/61 за ч.3 статті 210-1 КУпАП. Суттю інкримінованого адміністративного правопорушення слугувало те, що позивач, будучи військовозобов`язаним в особливий період, повісткою № 6498980 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв, 14.02.2026 року, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за№ 1487 від 30 жовтня 2022 року.

У протоколі позивач власноручно зазначив, що не згодний із фактом притягнення його до відповідальності, оскільки підстав проходити ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до постанови ЦВЛК від 04.12.2025 року не було.

Одночасно позивачу було здійснено повідомлення про те, що безпосередній розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.03.2026 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Представник позивача зазначає, що прибув у зазначену дату та час за вказаною адресою, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 було повідомлено позивачу про те, що жодних адміністративних матеріалів відносно нього у них не має, так само як і відсутній кабінет № 44, де нібито мав відбутися розгляд справи про адміністративне правопорушення за фактом неявки останнього за повісткою.

05.04.2026 року у відділенні ТОВ «Нова пошта», позивач отримав поштове відправлення від приватної особи ОСОБА_2 в якому знаходилася постанова № БЦРТЦК/6/26/61 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 20.03.2026 року, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17 000,00 грн. Підставою для накладення вказаного штрафу слугували ті ж самі обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Представник позивача вважає, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки прийнята з порушенням чинного законодавства, законних прав та інтересів ОСОБА_1 , у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

З наявних матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності вбачається, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того на обгрунтування своєї позиції про незаконність оскаржуваної постанови представник позивача посилається на ту обставину, що на виконання зазначеного припису ЦВЛК, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 де у подальшому йому видано електронне направлення 4896-3423-8506-2599, згідно якого він має з`явитися до «Національного наукового центру серцево - судинної хірургії та спадкової патології імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України» для проходження лікувально- діагностичних процедур.

Позивач зазначив, що наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» та за змістом п. 3.4. розділу 3 Наказу № 402 визначено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Однак ЦВЛК, як штатна ВЛК, у межах своїх дискреційних повноважень, які передбачені раніше обумовленим Наказом № 402, не затвердило постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність позивача до військової служби із одночасним призначенням йому контрольного обстеження та медичного огляду у ВЛК, відмінній від тієї, постанова якої не була затверджена.

А тому безпідставним є направлення позивачу повістки про виклик до відповідача. Крім того, представник позивача зазначає, що постановою КМУ № 1487 чітко передбачений перелік повісток, які може направити ТЦК та СП, зокрема, військовозобов`язаному. У змісті протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 11.03.2026 року та оскаржуваній постанові від 20.03.2026 року не конкретизується яка саме повістка направлялася позивачу, тобто з якою ціллю його викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб мати змогу співвіднести доцільність її відправки із дійсними обставинами справи.

Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд скасувати постанову № БЦРТЦК/6/26/61 від 20.03.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу даної судової справи між суддями від 16.04.2026, головуючим суддею визначено Ярмолу О.Я.

Ухвалою судді від 17.04.2026р. відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 27.04.2026, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було повернуто суду 27.04.2026.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом просив поновити строк звернення до суду, оскільки про наявність Постанови № БЦРТЦК/6/26/61 від 20.03.2026, він дізнався 05.04.2026 після того як її примірник отримав через поштове відправлення, та з даним позовом звернувся до суду 16.04.2026, про що свідчать матеріали справи.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, положення ст. 121, 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд вважає, що у позивача наявні поважні причини пропуску 10-денного строку звернення до суду з даним позовом, оскільки відсутні докази повідомлення про розгляд справи та вручення йому Постанови № БЦРТЦК/6/26/61 від 20.03.2026, в інший період часу, ніж вказує сам позивач, а тому суд постановив поновити процесуальний строк на оскарженя рішення суб`єкта владних повноважень в даній справі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

Відповідно до Витягу з Резерв + відносно гр. ОСОБА_1 наявна інформація, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має номер в реєстрі Оберіг» 150620201362242900011, ВОС 999097, з підтвердженням статусу військового обліку, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву, дані уточнені 11.10.2024р. Також наявний запис «Порушення правил військового обліку», причина звернення до Нацполіції: не прибув за повісткою до ТЦК та СП дата зверенння: 17.02.2026.

Із наданої копії додатку Міністерства оборони «Резерв+» слідує, що гр. ОСОБА_1 , відповідно до постанови ВЛК 11.10.2024, визнаний непридатним з виключенням з військового обліку.

Встановлено, що 11.03.2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП серії БЦРТЦК/6/26/61від 11.03.2026, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним в особливий період, повісткою № 6498980 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв, 14 лютого 2026 року, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30 жовтня 2022 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Громадянину ОСОБА_1 , було роз`яснено зміст ст.ст. 63,68 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, під підпис та вручено другий примірник протоколу.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20 березня 2026 року о 12 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 . каб. 44).

У протоколі позивач власноручно зазначив, що не згодний із фактом притягнення його до відповідальності, оскільки відсутні підстави проходити ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до постанови ЦВЛК від 04 грудня 2025 року.

Зазначені обставини також відображені в Постанові № БЦРТЦК/6/26/61 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_3 від 20.03.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Встановлено, що 20.03.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_3 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та установив, що відповідно до протоколу ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним в особливий період, повісткою № 6498980 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв, 14 лютого 2026 року, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови, позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000,00 грн.

Вказана постанова винесена за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та зі змісту самої постанови слідує, що вона направлена ОСОБА_1 поштою 04.04.2026.

Відповідно до листа начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 14.12.2025 р., на звернення позивача було повідомлено, що постановою Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України від 04 грудня 2025 року, постанова ВЛК при шостому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо рішення ВЛК відносно визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку не затверджено. Відповідно до пункту 9 згадуваної постанови , ОСОБА_1 підлягає контрольному обстеженню та медичному огляду при ІНФОРМАЦІЯ_3 із належним оформленням медичної документації, наданням медичних документів, що підтверджують встановлений діагноз.

Згідно наданої представником позивача медичної документації встановлено, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови (20.03.2026 року), позивачу ОСОБА_1 було видано електронне направлення 4896-3423-8506-2599, згідно якого він має з`явитися до «Національного наукового центру серцево - судинної хірургії та спадкової патології імені М.М, Амосова Національної академії медичних наук України для проходження лікувально - діагностичних процедур.

Норми права, які застосував суд.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція статті 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У свою чергу, передумовою для виникнення в особи обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є отримання ним повістки про виклик.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який визначає:

- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

- процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

- організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно з п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. п. 30-2 - 30-3 указаного Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть:

централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;

друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Пунктом 34 Порядку №560 передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

За правилами пп. 2 п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, законодавець наділив повноваженнями, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилати повістки на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. Така повістка може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних. Належним врученням такої повістки, направленої на адресу місця проживання, зазначену під час уточнення облікових даних, вважається день, визначений у пп. 2 п. 41 Порядку №560.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, з системного аналізу зазначених правових норм слідує, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідач не подав суду ні відзив на позов, ні докази в спростування позиції позивача, не заперечив позиції сторони позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 не було належно оповіщено про виклик до відповідача. Оскаржувана постанова не містить інформації про вручення/невручення повістки військовозобов`язаному, а також відсутні докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Зокрема, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається інформація про вручення повістки № 6498980 позивачу (номер/трекінг, дата, копія конверта), так само не зазначено коли і з якою відміткою повернувся лист відправнику.

Таким чином, у розумінні пп. 2 п. 41 Порядку №560, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вищезазначений час.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.

Суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем.

Окрім того, як вбачається із відомостей за стосунку «Резерв+», долучених до матеріалів справи зафіксовано, що ОСОБА_1 відповідно до постанови ВЛК від 11.10.2024, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дані оновлено вчасно.

Суд звертає увагу і на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, відповідач не надав жодного доказу наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, не прокоментував і не заперечив/відхилив позиції ОСОБА_1 щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку. Також, зазначені обставини відповідач не спростував і під час судового розгляду даної справи.

Крім того, з наданих матеріалів справи вбачається, що 11.10.2024 року рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. 12.03.2026 позивачу видане направлення на лікувально-діагностичну процедуру та кінцевого рішення ВЛК не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що обставини зазначені відповідачем в оскаржуваній постанові, які стали підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідають дійсності та не узгоджуються із матеріалами справи.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Аналізуючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об`єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч.3 статті 210 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню, із закриттям провадження в справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 242, 268, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову № БЦРТЦК/6/26/61 від 20.03.2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністратвиного стягнення у розмірі 17 000 грн. - скасувати.

Закрити відносно ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місцезнаходження : АДРЕСА_4

Рішення складено та підписано 22.06.2026 року.

СуддяО. Я. Ярмола