Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №357/19702/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19702/25

Провадження № 2/357/1232/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий – суддя Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання – Гриненко К.С., позивача - відповідача - розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування витрат на утримання майна,

В С Т А Н О В И В :

01.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що вони із відповідачем зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної була їх мати – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері право власності на квартиру переоформлено не було, тому особовий рахунок та дані платника за комунальні послуги досі зареєстровані на ім`я матері та здійснюються від її імені. Починаючи з 2020 року по теперішній час більша частина витрат на оплату комунальних послуг здійснюється ним та його дружиною - ОСОБА_8 . За період з 15.02.2020 по 18.08.2025 загальна сума витрат на комунальні послуги становить 68558,80 грн. Відповідач участі в оплаті комунальних послуг не приймає, жодної компенсації чи добровільної сплати коштів з її боку здійснено не було. Тому, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 34279,40 грн, як компенсацію 50 % фактично понесених витрат на оплату комунальних послуг за період з 2020 року до 2025 року включно, та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

06.02.2026 відповідач – ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов обґрунтовуючи тим, що у вказаній квартирі зареєстровано 10 осіб, тому позивач помилково вимагає від неї половину витрат на оплату комунальних послуг. Крім того, вона сплачує за комунальні послуги (теплопостачання, водовідведення, електроенергія), отже твердження позивача про те, що вона не приймає участі у сплаті комунальних послуг безпідставні. Тому просила у задоволенні позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та зазначив, що після смерті матері особові рахунки зі сплати комунальних послуг ніким переоформлені не були. У вказаний період у квартирі проживав він із дружиною та відповідач із двома дітьми, інші зареєстровані у квартирі особи не проживали. Кошти за комунальні послуги сплачував він із дружиною, а відповідач участі у їх сплаті не приймала.

Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_8 у судовому засіданні позов підтримала та зазначила, що квартира не приватизована, особові рахунки відкриті на матір позивача, яка померла, ніхто з її дітей не займався переоформленням рахунків. У квартирі 2 кімнати, проживають вона із позивачем та відповідач із дітьми, інші зареєстровані у квартирі особи не проживають, порядок користування квартирою не встановлювався.

Відповідач - ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, підтримала обставини викладені у відзиві. Також зазначила, що вона у квартирі у період з 2023 по березень 2024 року не проживала та у листопаді 2025 року виселилася із квартири. До 2022 року вони з позивачем сплачували кошти за комунальні послуги, окрім коштів за теплопостачання, тому у судовому порядку було стягнуто заборгованість, яку вона сплатила у повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти позову та зазначив, що він проживав у квартирі до квітня 2023 року та надав позивачу кошти для сплати комунальних послуг. У квартирі постійно проживали сім`ї позивача та відповідача. Квартира не приватизована, особові рахунки відкриті на матір та батька, їй переоформленням ніхто не займався.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили.

21.01.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні на 24.02.2026-14:00.

24.02.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перерву у судовому засіданні на 25.03.2026-14:00, для подання сторонами додаткових доказів у справі.

25.03.2026 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду додаткових доказів, поданих сторонами; про перехід до стадії ухвалення рішення та згідно ч.1 ст. 224, ч.6 ст. 259 ЦПК України, відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на 30.03.2026 – 16:30.

30.03.2026 судом постановлено ухвалу, поновлення судового розгляду, призначення судового засідання на 16.04.2026-15:00 та витребування доказів.

16.04.2026 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду додаткових доказів, поданих сторонами; про залучення у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; про відкладення судового засідання на 16.06.2026 – 14:30.

16.06.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та згідно ч.1 ст. 224, ч.6 ст. 259 ЦПК України, відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на 22.06.2026 – 16:00.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З ордеру-направлення за № 154 від 17.01.1996 вбачається, що він був наданий ОСОБА_9 , працюючому на шинному заводі, для проживання із сім`ю у складі 5 осіб: ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_10 (дочка), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_11 (дочка), у квартирі площею 32,2 кв.м, що складається із двох кімнат, за АДРЕСА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24липня 2007 року у справі № 2-5510/2007, яке набрало законної сили 13.06.2007, ОСОБА_9 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 16.04.2025, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 53 років у місті Біла Церква Київської області.

З Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 30.04.2025 за № 15.12-03/9094 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані 10 осіб: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

З Відомості Білоцерківської міської ради від 12.06.2026 за № 15.2-03/1946 «Про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані 7 осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 12.03.1996 по теперішній час; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 13.02.2001 по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12.03.1996 по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12.03.1996 по теперішній час; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з 07.08.2024 по теперішній час; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , з 07.08.2024 по теперішній час; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 24.04.2012 по теперішній час.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 11.06.2025.

25.01.2023 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/9598/22, провадження №2/357/670/23, яке набрало законної сили 02.03.2023, позовну заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги постачання теплової енергії в сумі 51 577,08 грн, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 10 085,80 грн та три відсотки річних в розмірі – 3749,23 грн, всього: 65412,11 грн та судові витрати по справі в сумі 2481,00 грн, тобто по 620,25 грн з кожного.

На підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2023 у справі №357/9598/22, провадження №2/357/670/23, яке набрало законної сили 02.03.2023, було відкрито виконавче провадження №71581084 щодо примусового виконання виконавчого листа №№357/9598/22, провадження №2/357/670/23, виданого 22.03.2023, яке постановою державного виконавця Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.06.2024 було закінчено у зв`язку з повним його виконанням, що підтверджується листом Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області №63147 від 31.03.2025.

05.06.2025 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/573/25, яке набрало законної сили 07.07.2025, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про відшкодування витрат на утримання майна, задоволено та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача витрати на утримання майна в розмірі 16 353,03 гривень та судові витрати в сумі 403,73 гривень, загалом 16756,76 гривень, стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача витрати на утримання майна в розмірі 16 353,03 гривень та судові витрати в сумі 403,73 гривень, загалом 16 756,76 гривень, стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача витрати на утримання майна в розмірі 16 353,03 гривень та судові витрати в сумі 403,73 гривень, загалом 16 756,76 гривень.

Вказаним рішення встановлено, що ОСОБА_2 було виконано судове рішення від 25.01.2023, оскільки сплачено одноособово заборгованість в сумі 65412,11 грн на користь КП БМР «Білоцерківтепломережа» у виконавчому провадженні №71581084, а тому остання просила стягнути на її користь по 16353,03 грн з кожного з відповідачів на відшкодування понесених нею витрат на утримання майна.

27.10.2025 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/12467/25, яке набрало законної сили 27.11.2025, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , про відшкодування витрат на утримання майна, відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, в матеріалах справи наявні: письмові показання ОСОБА_18 , та ОСОБА_5 , надані останніми у зв`язку з розглядом цивільної справи №357/12467/25, однак вказані пояснення не стосуються розгляду даної цивільної справи.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу користування та утримання будинком (квартирою), у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (далі – Закон №2189-VIII).

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VIII).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно із положеннями статті 7 Закону №2189-VIII, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Ст. 9 Закону №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в чинній редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 за №45) власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що вони із відповідачем зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Їх мати – ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері право власності на квартиру переоформлено не було, тому особовий рахунок та дані платника за комунальні послуги досі зареєстровані на ім`я матері та здійснюються від її імені. Починаючи з 2020 року по теперішній час більша частина витрат на оплату комунальних послуг здійснюється ним та його дружиною, а відповідач участі в оплаті комунальних послуг не приймає, жодної компенсації чи добровільної сплати коштів з її боку здійснено не було. За період з 15.02.2020 по 18.08.2025 загальна сума витрат на комунальні послуги становить 68558,80 грн, а тому просить стягнути саме з відповідачки 50 % фактично понесених витрат, а саме грошові кошти у розмірі 34279,40 грн.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що у вказаній квартирі зареєстровано 10 осіб, тому позивач помилково вимагає від неї половину витрат на оплату комунальних послуг. Крім того, вона сплачує за комунальні послуги (теплопостачання, водовідведення, електроенергію).

Суд критично оцінює твердження позивача та частково враховує твердження відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Відповідно до ст. 6 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до ст. 10 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Відповідно до ст. 31 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до ст. 52, 53 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення. Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 64 Житлового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Як зазначено вище у рішенні, позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 , з 12.03.1996 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вони отримали право на заселення у вказане житлове приміщення, разом із батьком, на підставі ордеру-направлення за № 154 від 17.01.1996.

Також, встановлено, що у період з лютого 2020 до травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано 10 осіб: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Отже, враховуючи вищевикладене, повнолітні та дієздатні особи, які зареєстровані у квартирі, а саме: ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_5 , є наймачами квартири за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідно до закону, вони як споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 15.02.2020 до 18.08.2025, за отримані комунальні послуги за централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода» було сплачено 12449,90 грн, за отримані комунальні послуги за постачання електричної енергії ТОВ «КОЕК» було сплачено 12945,00 грн, за отримані комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території КП БМР «Житлово-експлуатаційна контора №7» було сплачено 7670,00 грн, за отримані комунальні послуги з поводженнями з побутовими відходами Приватного акціонерного товариства «КАТП-1028» було сплачено 4055,90 грн, за отримані комунальні послуги з розподіл природного газу ТОВ «ГАЗМЕРЕЖІ» було сплачено 1065,00 грн, за отримані комунальні послуги за розподіл природного газу АТ «Київоблгаз» було сплачено 6147,00 грн, за отримані комунальні послуги за розподіл природного газу ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» було сплачено 7000,00 грн, за послуги централізованого опалення КП БМР «Білоцерківтепломережа» було сплачено 14300,00 грн, всього 65632,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями та оглянутими в судовому засіданні їх оригіналами.

Разом з тим, суд оцінює критично доводи щодо сплати позивачем коштів за послуги КП БМР «Білоцерківтепломережа» у розмірі 2911,00 грн, оскільки вказана сума грошових коштів сплачена за комунальні послуги надані за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за період з 15.02.2020 до 18.08.2025, за отримані комунальні послуги за централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Білоцерківвода» було сплачено 2000,00 грн, за отримані комунальні послуги за постачання електричної енергії ТОВ «КОЕК» було сплачено 8165,84 грн, за отримані комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території КП БМР «Житлово-експлуатаційна контора №7» було сплачено 1000,00 грн, за отримані комунальні послуги з розподіл природного газу ТОВ «ГАЗМЕРЕЖІ» було сплачено 331,30 грн, за послуги централізованого опалення КП БМР «Білоцерківтепломережа» було сплачено 1136,89 грн, всього 12634,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Разом з тим, суд критично оцінює сплату відповідачем грошових коштів за отримані комунальні послуги у розмірі 19372,10 грн, оскільки останні сплачені за період з 18.08.2025 до 31.12.2025, який не охоплюється позивачем.

Таким чином, встановлено, що позивач – ОСОБА_1 за період з 15.02.2020 до 18.08.2025 сплатив грошові кошти за надані житлово – комунальні послуги з утримання квартири АДРЕСА_1 у загальному розмірі 65632,80 грн, але враховуючи солідарну відповідальність всіх дієздатних зареєстрованих осіб за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, вказану суму необхідно розділити на 6 осіб, а тому розмір частки за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг відповідача становить 10938,80 грн.

Водночас, враховуючи, що відповідач у період з 15.02.2020 до 18.08.2025 сплатила грошові кошти за надані житлово – комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 у загальному розмірі 12634,03 грн, суд не вбачає правових підстав для стягнення з неї та користь позивача грошових коштів у розмірі 10938,80 грн, як компенсацію фактично понесених витрат на оплату комунальних послуг.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 15, 16, 526 ЦК України, ст. 2, 4, 6, 9, 10, 21, 52, 53, 61, 64 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, ст. 4, 12, 13, 76 – 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа – ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа – ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа – ОСОБА_5 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа – ОСОБА_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення складено 22.06.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко