Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №293/1271/25 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1271/25

Провадження № 2/293/66/2026

22 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по аліментам та зміну способу стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Адвокат Томашевська О.А., як представник ОСОБА_3 , звернулась з позовом до суду, відповідно до змісту якого просить:

- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), присуджених відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. щомісяця, починаючи з 21.05.2018 і до його повноліття - 15.03.2024 в загальній сумі 69 000,00 грн. та пені в сумі 20 840,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), присуджених відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 в твердій грошовій сумі в розмірі Ь 000,00 грн. щомісяця, починаючи з 21.05.2018 і до 22.10.2025 в загальній сумі 89 000,00 грн. та пені в сумі 26 700,00 грн;

- змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. щомісяця;

- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням у даній справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 08.12.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті суд призначив на 08.01.2026.

06.01.2026 відповідач, у порядку ст. 178 ЦПК України, подав відзив на позовну заяву ( а.с. 113-116 т.1)

Ухвалою від 08.01.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи по суті на 29.01.2026 об 11:00 год.

Ухвалою від 08.01.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи по суті на 29.01.2026 об 11:00 год.

23.01.2026 на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та заява про зміну прізвища позивача (а.с. 148-149,155 т.1).

29.01.2026 справа у судове засідання не вносилась у зв`язку з відсутністю електропостачання, про що складена довідка секретарем судового засідання ( а.с. 182 т.1)

Розгляд справи по суті призначено на 02.03.2026 об 14:00 год.

Ухвалою від 02.03.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи по суті на 23.03.2026 об 12:00 год. Крім того, даною ухвалою суд замінив відповідача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 » у зв`язку зі зміною прізвища позивача внаслідок укладення шлюбу.

Ухвалою від 23.03.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи по суті на 20.04.2026 об 12:30 год.

17.04.2026 20.04.2026, 05.05.2026 на адресу суду від позивача ( аналогічного змісту) надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно яких позивач просить:

- закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 158000,00 грн заборгованості з і сплати аліментів на утримання дітей на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з добровільним погашенням відповідачем суми заборгованості а отже відсутністю предмету спору;

- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) пеню в сумі 20840,00 грн за порушення строку сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), присуджених відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісяця, за період з 21.05.2018 і до його повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) пеню в сумі 26700,00 грн за порушення строку сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), присуджених відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісяця, починаючи з 21.05.2018 і до 22.10.2025 ;

- змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. щомісяця;

- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням у даній справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказані вище заяви позивача прийняті судом до розгляду.

20.04.2026 справа у судове засідання не вносилась у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні № 293/255/26.

Розгляд справи по суті відкладений на 07.05.2026 .

Ухвалою від 02.03.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи по суті на 16.06.2026 об 14:00 год.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_7 та ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.05.2018 і до повноліття старшої дитини.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 23.04.2025 у справі №278/556/25 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний.

Позивач доводить, що після прийняття судом рішення про стягнення аліментів, так і після прийняття рішення про розірвання шлюбу діти сторін залишились проживати з матір`ю – ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 та знаходяться на її утриманні.

Вказує, що відповідач самоусунувся від виховання та утримання дітей, жодної допомоги не надавав, діти повністю перебували і перебувають на утриманні матері, яка забезпечує їх потреби в харчуванні, одязі, лікуванні, засобах побутового вжитку тощо.

Зазначає, що аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. на ОСОБА_7 та ОСОБА_5 щомісячно, присуджені рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18, ОСОБА_2 не сплачувались, що підтверджується банківськими виписками по картковому рахунку ОСОБА_3 за період з 24.09.2018 по 29.08.2025.

Таким чином, доводить, що у відповідача існує заборгованість зі сплати аліментів, присуджених відповідно до рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. щомісяця на кожну дитину, в загальних розмірах: 69 000,00 грн. – на утримання сина - ОСОБА_7 , починаючи з 21.05.2018 і до його повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_5 (за 69 місяців); та 89 000,00 грн. - на утримання сина - ОСОБА_5 , починаючи з 21.05.2018 і до дня подання позову .

У зв`язку несвоєчасною сплатою аліментів на підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018, позивач заявила до стягнення з відповідача пеню: за період з 01.07.2018 по 15.03.2024 (2 084 дні) за несплату аліментів на двох синів в сумі 1000,00 грн щомісячно на кожну дитину становить: 1 000,00 грн. * 2 084 дні * 1% * 2 дітей = 41 680,00 грн. (тобто по 20 840,00 грн. на кожну дитину); та за період 16.03.2024 по 22.10.2025 пеню за несплату аліментів на одного сина в сумі 1000,00 грн щомісячно, яка становить: 1 000,00 грн. * 586 днів * 1% = 5 860,00 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості у сумах, відповідно, на ОСОБА_7 – в розмірі 20 840,00 грн. та на ОСОБА_5 – в розмірі 26 700,00 грн.

Крім того, позивач зауважує, що виходячи зі змісту рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18, щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_7 таке втратило чинність з моменту повноліття останнього, тобто з 15.03.2024, натомість щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) його дія продовжується.

Вказує, що відповідач - ОСОБА_2 є особою працездатного віку, має дохід, не має хвороб чи інших поважних причин, які могли б вплинути на можливість добровільно забезпечувати спільну дитину, зобов`язання фінансового характеру та інші утриманці у відповідача відсутні, відтак, він має можливість сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відтак позивач просить суд змінити розмір аліментів, встановивши його у вигляді 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводить, що визначення аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача у частці від його доходу відповідатиме найкращим інтересам дитини.

В судове засідання від 16.06.2026 позивач та представник позивача не з`явились, від представника позивача на адресу суду 15.06.2026 надійшла заява ,згідно якої просить розгляд справи проводити без участі сторони позивача,в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, в решті вимог позов підтримує.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позову з підстав, викладених у відзиві ( а.с. 113-114 т.1)

Заперечуючи проти позову вказує, що у відповідача станом на момент звернення до суду взагалі була відсутня заборгованість зі слати аліментів, оскільки позивач не пред`являла до виконання рішення суду у справі № 293/784/18 від 24.09.2018. Відтак, підстави для нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментів на виконання рішення суду у справі № 2938784/18 відсутні.

Стосовно вимоги позивача стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів на підставі рішення суду у справі № 293/784/18, відповідач заперечує та вказує, що така вимога не ґрунтується на нормах закону та фактично така вимога є подвійним стягненням, що не допускається.

Разом тим, також вважає, не підлягає задоволенню і вимога позивача про зміну способу стягнення аліментів за рішенням суду у справі № 293/784/18 з твердої грошової суми а частку доходу платника аліментів, оскільки рішення суду вичерпало свою дію з набранням старшою дитиною повноліття. Вважає, що в цій частині позову позивач невірно обрала спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За викладених обставин відповідач просить відмовити у задоволені позову.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 16.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.09.2005 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області зареєстрований шлюб за актовим записом №5, що підтверджується витягом з Актового запису про шлюб з порталу «Дія» (а.с. 13 т.1).

Від шлюбу сторони мають спільних дітей – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями актових записів про народження ( а.с. 14,15 т.1).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_7 та ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.05.2018 і до повноліття старшої дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 704,80 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 18-19 т.1).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 23.04.2025 у справі №278/556/25 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено повністю. Розірвано шлюб, укладений між громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.09.2005 Виконавчим комітетом Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, актовий запис №5. Після розірвання шлюбу залишено позивачу шлюбне прізвище « ОСОБА_9 » (а.с. 20-21 т.1).

Позивач доводить, що відповідач з моменту ухвалення рішення Черняхівським районним судом від 24.09.2018 до моменту звернення до суду не сплачував аліменти на двох дітей , внаслідок чого у останнього існує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 69 000,00 грн. – на утримання сина - ОСОБА_7 , починаючи з 21.05.2018 і до його повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_5 (за 69 місяців) та у розмірі 89 000,00 грн. на утримання сина ОСОБА_5 , починаючи з 21.05.2018 і до дня подання позову .

Разом з тим, позивач вказує, що після звернення до суду відповідач заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей погасив добровільно, тому просить закрити провадження у справі за даною вимогою у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки аліменти відповідачем сплачувались несвоєчасно, на підставі ст. 196 СК України позивач здійснила нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів які за розрахунком позивача склали 47540,00грн, з яких 20840,00 грн пеня за несвоєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_7 та 26700,00 грн пеня за несвоєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_5 .

Разом з тим позивач доводить, що стягувані аліменти за рішенням у справі 293/7874/18 суду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень є недостатніми для утримання сина - ОСОБА_5 .

Відтак, позивач скористалася своїм правом та звернулась із позовом про зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав, зазначених у відзиві.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст.13 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України, закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України (ст. 180 СК України).

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів у загальному розмірі 158000,00 грн, та клопотання позивача про закриття провадження в цій частині позову у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам позивач посилається на те, що відповідач не виконує рішення суду по сплаті аліментів.

Однак, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам не відповідають обставинам справи та положенням закону.

Згідно ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами.

Як встановлено судом рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_7 та ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.05.2018 і до повноліття старшої дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 704,80 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 18-19 т.1)

У статті 180 СК України закріплений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно ч. 4ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а суд у свою чергу наділений повноваженнями щодо вирішення питання заборгованості з аліментів лише у разі спору про їх розмір.

Заборгованість по аліментами стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України"Про виконавче провадження"на підставі рішення суду саме про стягнення аліментів,яким є рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам, не може бути підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, оскільки права стягувача аліментів, в даному випадку є захищеними в силу ЗУ "Про виконавче провадження" і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках саме виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Таким чином, для захисту порушеного права отримувача аліментів та неповнолітньої дитини, та стимулювання боржника сплачувати аліменти законодавством передбачено перелік процесуальних заходів, вчинення яких віднесено до компетенції державного виконавця.

Натомість, стягнення заборгованості по аліментам, які вже стягуються за рішенням суду на підставі виконавчого листа, призведе до подвійного стягнення, що суперечить положеннями ст. 61 Конституції України.

Оскільки стягнення заборгованості по аліментах, як самостійний предмет позову при наявності виконавчого листа про стягнення аліментів, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст. 194-195 СК України та ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по аліментах є безпідставними, таким що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Закриття провадження у справі – це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору – це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову – це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Разом з тим, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів, як таких, які не ґрунтуються на нормах ЦПК України, то і клопотання позивача про закриття провадження у цій частині позову у зв`язку з відсутністю предмету позову не підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів у загальному розмірі 47540,00 грн, суд вказує про таке.

Частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

За змістом частини четвертої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин третьої, восьмої та дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить, зокрема, вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення змісту статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Натомість, як встановлено судом позивач звернулась до державної виконавчої служби з виконавчим листом про стягнення аліментів лише 23.03.2026, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 223 т.1), тобто вже після звернення з позовом до суду, що вказує на те, що заборгованість зі сплати аліментів на момент звернення до судута у період нарахування позивачем пені у відповідача була відсутня,що вказує на відсутність порушеного права позивача на момент звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів

З вказаних фактичних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 47540,00 грн за несвоєчасну сплату аліментів.

Щодо вимоги позивача про зміну способу стягнення аліментів, суд дійшов наступного переконання.

За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ( ч. ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням положень ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Норма ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатню для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Частина перша статті 192 СК України, передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України, передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України, тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Сімейним кодексом України визначено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Враховуючи наведене, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків відносно дитини, які мають забезпечити необхідний та достатній рівень життя дитини для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, та відповідно стягуваний розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення такого розвитку дитини, суд дійшов висновку про необхідність зміни розміру та способу стягнення аліментів у заявленому до стягнення позивачем розмірі, який при взаємному обов`язку батьків утримувати дитину є обґрунтованим в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку дитини та її потреб, відповідає засадам розумності і справедливості та, на думку суду, не є таким, що створить відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру.

Судом встановлено, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_7 та ОСОБА_5 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.05.2018 і до повноліття старшої дитини. При цьому, в рішенні зазначено, що аліменти підлягають індексації відповідно до закону.

Постановою державної виконавчої служби від 23.03.2026 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 293/784/18 від 19.03.2026 (а.с. 223 т.1).

10.04.2026 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 293/784/18 від 19.03.2026 у зв`язку з завершенням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Проте, на момент закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 293/784/18 від 19.03.2026 менша дитина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не досяг повноліття, а відтак аліменти за рішенням суду у справі №293/784/18 повинні продовжуватись стягуватись.

За приписами ч.3 ст.183 СК України,якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Аналіз ч.3 ст. 183 СК України вказує на те, що досягнення старшою дитиною повноліття автоматично припиняє виплату аліментів на неї, але не зупиняє стягнення коштів на молодшу.

Таким чином позивач правомірно звернулась до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів на молодшу дитину, визначених рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі № 293/784/18.

Будь-яких доказів, що заслуговують на увагу і відповідно спростовують доводи позивача, відповідач не надав, а судом їх не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову в частині зміни способу стягнення аліментів на утримання дитини, яка не досягла повноліття.

Водночас, суд також бере до уваги, що з огляду на норми ч.5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, які стягуються у безспірному порядку. Тобто спосіб та розмір стягнення аліментів про який просить позивач є тим гарантованим державою мінімумом на утримання дитини, який забезпечить необхідний матеріальний мінімум для її утримання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення позову в частині зміни способу стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з твердої грошової суми в розмірі 1000,00 грн на 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням у даній справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Водночас в частині індексації аліментів вимоги позивача є безпідставними, оскільки індексації підлягають аліменти, які визначаються у твердій грошовій сумі.

Щодо початку часу стягнення аліментів у новому розмірі суд зазначає таке.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, у даному випадку має місце зміна способу стягнення вже присуджених аліментів, новий спосіб яких сплачується з дня набрання даним рішенням законної сили, а не присудження аліментів за рішенням суду, стягнення за якими проводиться від дня пред`явлення позову, тому стягнення аліментів в новому розмірі слід розпочати саме з часу набрання даним рішенням законної сили.

Розподіл судових витрат

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн у дохід держави.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір на надання професійної правничої допомоги № 213-2608-25 від 26.08.2025 ( а.с.60-61 т.1); рахунок-фактура № 213-2608-25 від 22.10.2025 ( а.с. 62 т.1), копію акту здачі прийняття послуг з надання правничої допомоги від 22.10.2025 із зазначенням переліку виду послуг та ціни роботи (а.с.63 т.1).

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентус проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів.

Отже, з огляду на викладене, з урахуванням викладеногосуд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються також на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог в сумі 1000,00грн, виходячи з того, що позивачем було пред`явлено фактично п`ять позовних вимог, одна з яких є правомірною та такою, що задоволена судом.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. В решті суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача та покладає на сторону позивача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.09.2018 у справі №293/784/18, з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00грн (одна тисячагривень) щомісячно, починаючи 21.05.2018 і до повноліття дитини.

3. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 1331,20 грн судового збору.

6. В решті позову відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Людмила ЛОСЬ