Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №161/11730/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11730/26

Провадження № 1-кп/161/1196/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 22 червня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170040002955 від 19.11.2024 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Луцька Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.4 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем по мобілізації військової частини НОМЕР_2 , 17 квітня 2026 року о 14 годині 25 хвилин, перебуваючи у приміщенні торгівельного магазину № НОМЕР_3 , який має назву «Perfamo» та безпосередньо знаходиться в торгівельному центрі «Гостинець», що за адресою: місто Луцьк, проспект Соборності, 11Л, діючи умисно, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України N?64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено у встановленому законом порядку, востаннє Указом Президента України N?40/2026 від 12.01.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб), усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу, таємно викрав із торгівельної полиці парфум бренду «Cristian Dior Fahrenheit» об?ємом 200 мл., вартістю 137 доларів 75 центів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 17 квітня 2026 року становить 6010 гривень 96 копійок, чим завдав фізичній особі підприємцю ОСОБА_7 майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.06.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби. Кримінальне провадження №62024170040002955 від 19.11.2024 року , про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України закрито, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши розуміння ним пред`явленого обвинувачення та не оспорював наведених в обвинувальному акті фактичних обставин правопорушень, пояснивши, що дійсно, 17 квітня 2026 року о 14 годині 25 хвилин, перебуваючи у приміщенні торгівельного магазину, який має назву «Perfamo», що знаходиться в торгівельному центрі «Гостинець», що за адресою: місто Луцьк, проспект Соборності, 11Л, викрав із торгівельної полиці парфум бренду «Cristian Dior Fahrenheit» об?ємом 200 мл.

У вчиненому ОСОБА_5 щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати, матеріальну шкоду відшкодовував в повному обсязі.

Захисник –адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила обвинуваченого суворо не карати, оскільки останній щиро розкаявся, матеріальні збитки відшкодував повністю та виявив бажання повернутись на військову службу.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі, щодо міри покарання просила обвинуваченого суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, ним, як і іншими учасниками судового провадження не оспорюються обставини, викладені в обвинувальному акті та судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Відтак, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вищевказаними своїми діями таємно викрав чуже майно (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

У судових дебатах прокурор просив суд визнати винним обвинуваченого за ч. 4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Щодо можливості застосування інституту умовного покарання – поклався на розсуд суду.

Сторона захисту просила суд застосувати передбачене законом покарання зі встановленням мінімального іспитового строку.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, – відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, завдані збитки повністю відшкодовані, потерпіла на суворому покаранні не наполягала, виявив бажання повернутись на військову службу, а тому їх суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України.

Водночас, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч. 2 ст. 50 КК України, обираючи покарання, передбачене санкцією статті закону, за яким визнав ОСОБА_5 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи та особу обвинуваченого, а саме повне визнання ним вини, щире каяття у вчиненому та повне відшкодування завданої шкоди, міцні соціальні зв`язки, стан здоров`я та службу в ЗСУ, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Арешт майна не накладався.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні був скасований ухвалою суду від 22.06.2026 та обвинуваченого звільнено з-під варти в залі суду негайно. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення, який обчислювати з 22.04.2026 (час затримання) по 22.06.2026 (звільнення з-під варти в залі суду) включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 349, 366-368, 371, 374, 376, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 виконання наступних обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення, який обчислювати з 22.04.2026 по 22.06.2026 включно.

Речові докази:

-DVD-R диск, на якому наявний відеозапис, з камери відеоспосереження розташованої ТЦ «Гостинець», що за адресою: м.Луцьк, пр.Соборності, 11 л, а саме в магазині «Perfamo» - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- скляну ємність, ззовні схожу на парфуми « Dior Fahrenheit» об`ємом 200 мл – повернути власнику ОСОБА_8 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений із врахуванням обмежень, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1