Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №159/2168/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2168/26

Провадження № 2/159/1797/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді- Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання – Клевецької О.М.,

позивач - не з`явився,

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду від 21.08.2024, та в подальшому стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення донькою повноліття.

ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що від шлюбу з відповідачем у неї ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 . Рішеннями Ковельського міськрайонного суду Волинської області розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 3000 грн, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка зазначає, що на даний час сума аліментів є наднизькою та недостатньою для належного утримання дитини. Оскільки рівень її матеріального забезпечення постійно зростає, на даний час відповідач проходить військову службу в Збройних Силах України та має постійний дохід, його матеріальне становище змінилося в кращу сторону. Оскільки ОСОБА_2 на сьогодні має постійний дохід, позивачка вважає за можливе змінити спосіб стягнення аліментів та збільшити їх розмір.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує положеннями статей 141, 150, 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України (далі -СК України) щодо можливості зміни у судовому порядку способу стягнення аліментів, збільшення їх розміру, який має бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що є обов`язком кожного з батьків дитини; ст. 51 Конституції України; положеннями Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 щодо необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріаламина підставі ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

14.04.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 29.05.2026.

29.05.2026 сторони у справі не з`явились у судове засідання.

Позивачка подала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, оскільки у суду були відсутні докази належного повідомлення відповідача про судове засідання, суд відклав судове засідання на 22.06.2026.

У судове засідання 22.06.2026 сторони у справі неприбули, хоча належно були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Зокрема відповідач був завчасно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення R067190788285 та R067190784123. Клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився без пояснення причин та не подав відзиву.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки та відповідача народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 06.07.2021.

Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.05.2024 розірвано шлюб між позивачкою та відповідачем.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 3000 грн, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Довідкою військової сатини НОМЕР_2 підтверджується факт проходження військової служби ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_3 з серпня 2025 по теперішній час.

Відповіддю № 2809002 від 29.05.2026 з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агенті, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи підтверджується отримання ОСОБА_2 , в період з серпня 2025 по квітень 2026 доходу в розмірі 461653,07 грн.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо зміни розміру та способу стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991,держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За правилами ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Отже, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

На основі аналізу наведених вище правових норм та судової практики суд дійшов висновку, що отримувач аліментів має виняткове право вибирати та ініціювати зміну способу їх стягнення через суд - або як частку від доходу платника, або як фіксовану грошову суму. При цьому законодавство не вимагає від позивача обґрунтовувати причини такого вибору.

Платник аліментів не може впливати на вибір способу стягнення, проте зберігає право подати позов про зменшення розміру виплат.

Цю позицію підтверджує Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 (справа № 759/10277/18), зазначаючи, що спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків, з ким проживає дитина.

Стаття 192 СК України дозволяє змінювати не лише розмір, а й спосіб присудження аліментів - з фіксованої суми на частку від доходу і навпаки. Це підтверджується низкою постанов Верховного Суду, зокрема від 22.05.2019 (справа №444/2619/16-ц) та від 18.09.2019 (справа №127/12177/17-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Застосовуючи ч. 2 ст. 182 СК України суд враховує положення ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України ухвалюючи рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2026 становить 3512,00грн.

Призначений судом у 2024 році розмір аліментів у фіксованій сумі 3000 грн щомісячно вже не відповідає актуальним потребам дитини, яка виросла. Це обумовлено тим, що для належного інтелектуального та соціального розвитку, а також забезпечення відповідних умов проживання та навчання дитини зараз потрібні значно більші кошти, ніж на момент ухвалення судового рішення від 21.08.2024.

Враховуючи підвищення прожиткового мінімуму, істотне зростання ринкових цін на щоденні дитячі товари та послуги, а також інфляційні процеси в країні, поточний розмір аліментів є недостатнім для підтримання належного життєвого рівня дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Позивачка зазначає, що відповідач з 2025 року проходить військову службу, що свідчить про покращення його матеріального становища.

Отже, враховуючи, що з моменту ухвалення судового рішення від 21.08.2024 суттєво змінився мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку та зросли витрати на утримання дитини, що впливає на майновий стан позивача, суд визначає новий розмір аліментів. Для забезпечення належного рівня життя дитини суд вважає достатнім та фінансово можливим для відповідача стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

У даній справі предметом спору є зміна розміру та способу стягнення аліментів, які уже стягуються на користь позивачки. А тому, суд не може застосувати зазначену вище норму ухвалюючи рішення у цій справі.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів є правомірними, а тому їх належить задовольнити, стягнення аліментів у новий спосіб слід здійснювати з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №159/2014/24, з твердої грошової суми у розмірі 3000 грн щомісячно, визначивши спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від його сукупного доходу щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку,починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 виданий органом 0717 від 13.10.2020, РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_3 );

Відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Головуючий: Р.Я.Смалюх