Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №756/20568/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Київ

Справа №756/20568/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/8000/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Луценко О.М. 22 грудня 2025 року в м. Києві,

у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Фастівської міської ради про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася у суд із заявою про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій просила встановити факт не проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини. Вказувала на те, що ОСОБА_4 , був її батьком , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 липня 2019 нею було одержано свідоцтво про право на спадщину, в якому вказано, що вона та її брат ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_4 . Проте ОСОБА_3 , хоча і був зареєстрований разом зі спадкодавцем, проте за місцем реєстрації не проживав та з заявою про прийняття спадщини не звертався. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому при оформленні спадщини виникла необхідність встановлення вказаного факту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, виконавчий комітет Фастівської міської ради про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ухвала суду мотивована тим, що юридичні наслідки встановлення факту непроживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини пов`язуються з наступним вирішенням спору про право на спадкування. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку існує спір про право, який повинен вирішуватися лише в порядку позовного провадження. За таких обставин, заявнику відмовлено у відкритті провадження по справі за його заявою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погодилася із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 , її представником - адвокатом Долиною Л.Г. подано апеляційну скаргу, в якій заначено, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права із-за неврахування висновків, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що зі змісту поданої до суду заяви та доданих до неї доказів однозначно вбачається, що на день звернення до суду спадщина була відкрита після смерті батька заявниці, і лише одна особа - дочка спадкодавця, звернулася із заявою про прийняття спадщини та вчиняла будь-які дії, спрямовані на реалізацію спадкових прав. Інший спадкоємець - ОСОБА_3 - жодних заяв про прийняття спадщини не подавав, будь-яких дій щодо оформлення спадкових прав не вчиняв, про смерть батька не знав, так як зі спадкодавцем фактично не проживав, спільного господарства з ним не вів та не здійснював жодних дій, які б свідчили про намір прийняти спадщину.

Посилається на те, що на момент звернення до суду відсутні будь-які інші особи, які б заявляли права на спадкове майно, оспорювали права заявниці або заперечували проти встановлення заявленого юридичного факту.

Звертає увагу, що з поданої заяви та матеріалів справи не вбачається існування реального спору про право між конкретними особами, а висновок суду першої інстанції про наявність такого спору ґрунтується виключно на припущеннях, а не на встановлених фактичних обставинах.

Крім того, встановлення факту не проживання спадкоємця зі спадкодавцем не вирішує спору про право, а є єдиним можливим способом усунення нотаріальної відмови та реалізації спадкових прав заявниці, оскільки іншого позасудового порядку встановлення такого юридичного факту законом не передбачено.

Вважає, що висновок суду про відмову у відкритті провадження з підстав наявності спору про право є передчасним, оскільки судом не було відкрито провадження та не були з`ясовані усі обставини справи для її належного та всебічного розгляду.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив, чи дійсно виник та існує спір про право, не перевірив, чи впливатиме факт, який просить встановити заявник, на права та обов`язки інших осіб, якщо так то чи заперечують останні проти вимог заявника. При цьому судом не було встановлено між ким існує спір і про що саме.

Посилається на те, що районним судом не були враховані висновки Верховного Суду зроблені у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Вважає, що відмова у встановленні вказаного факту є прямим порушенням цього обов`язку, оскільки держава не створює умов для реалізації гарантованих прав.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження та розгляду заяви по суті.

Процесуальні дії учасників справи на стадії апеляційного перегляду справи.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з заявою, в якій просила встановити факт непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.

Заяву обґрунтовував тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 . Заяву про прийняття спадщини подала його дочка ОСОБА_2 24 липня 2019 року їй видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Проте у свідоцтві спадкоємцем також зазначено сина померлого ОСОБА_3 , оскільки він мав спільну із батьком реєстрацію місця проживання. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Листом Одинадцятої КДНК від 23 травня 2025 року № 1973/02-14 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата. Нотаріус мотивував відмову тим, що за фактом спільної реєстрації ОСОБА_3 вважається таким, що автоматично прийняв спадщину після батька згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Заявник наголошує, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 за адресою батька була суто формальною, оскільки з серпня 2005 року і до дня своєї смерті він фактично проживав у м. Фастів, Київської області. У квартирі в м. Києві він не мешкав, спільного господарства з батьком не вів, під час хвороби та на день смерті спадкодавця з ним не проживав, про смерть батька не знав та заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав, що підтверджує відсутність у нього наміру приймати спадщину.

Крім того, заявниця зазначила, що з 2014 року і до сьогоднішнього дня всі комунальні послуги за вказану квартиру сплачувала виключно вона, що підтверджується квитанціями про оплату. Також саме вона здійснювала повний догляд за батьком, забезпечувала його належне лікування та утримання, що підтверджується показаннями сусідів, тоді як ОСОБА_3 жодної участі в утриманні квартири та батька не брав. Встановлення цього факту є єдиним способом реалізації її спадкових прав.

Застосовані норми процесуального права

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст.315 ЦПК України).

Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 сформувала наступний правовий висновок.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції.

З наведених обставин справи вбачається, що заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту непроживання фізичної особи, який був її братом, після його смерті, вказуючи на порушення її спадкових смерті після смерті їх батька.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Водночас встановлення юридичного факту непроживання ОСОБА_3 разом із батьком на час відкриття спадщини безпосередньо впливає на правовий статус спадкового майна та коло спадкоємців як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_3 .. ОСОБА_2 фактично порушує питання про позбавлення покійного ОСОБА_3 права власності на частку квартири, яку вважається, що прийняв у 2018 році за законом, проте не вказує про наявність його спадкоємців, хоча за відсутності таких доцільності у встановленні такого факту не вбачається.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Вказані обставини у цій справі свідчать про наявність явного матеріально-правового спору щодо права на спадщину та нерухоме майно. Проте окреме провадження призначене виключно для встановлення безспірних фактів, тоді як захист спадкових прав за наявності протиріч між правами кількох осіб здійснюється виключно шляхом пред`явлення позову.

Отже відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що з поданої заяви вбачається спір про щодо права на спадщину.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не міг зробити висновок про наявність спору до моменту відкриття провадження та з`ясування обставин є безпідставними, оскільки норми ч.4 ст. 315 ЦПК України наділяють суд першої інстанції повноваженнями та обов`язком дати оцінку змісту заяви саме на стадії відкриття провадження. Якщо зі змісту самої заяви та доданих до неї документів очевидно вбачається майновий конфлікт інтересів, суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження одразу.

Колегія суддів також відхиляє посилання на постанови Верховного Суду зазначені у апеляційній скарзі на рішення суду, оскільки вони ухвалені за абсолютно інших фактичних обставин, тобто є нерелеватними.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, обґрунтованого висновку суду про наявність спору про право не спростовують, на правильність ухваленого судового рішення не впливають, а тому колегією суддів до уваги не приймаються

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції повно з`ясувавши обставини справи надав вірну правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.4 ст. 315 ЦПК України, оскільки заявлені вимоги не відносяться до вимог, які повинні розглядатися у порядку окремого провадження

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук