Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №358/1926/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Київ

Справа №358/1926/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/8843/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Богуславського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Буравової К.І. 06 лютого 2026 року в м. Богуслав,

у справі за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 194045,26 грн та судові витрати по сплаті збору в розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 червня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки в межах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, умови якого розміщені на офіційному вебсайті банку. Укладаючи кредитний договір, відповідач підтвердив ознайомлення з його умовами та погодився з ними.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано відновлювальну кредитну лінію шляхом встановлення кредитного ліміту за поточним рахунком № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) з використанням платіжної картки. Договором встановлено процентну ставку за користування кредитом 24 % річних, комісію 48 % річних, за обслуговування кредитної заборгованості станом на кінець розрахункового періоду проценти за прострочення - 72 % річних, та проценти за технічний овердрафт - 48 % річних. Максимальний ліміт кредитної лінії визначено у розмірі 200000 грн, при цьому на момент укладення договору доступний ліміт становив 76700 грн.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунку, однак відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісій. Останнє зарахування коштів на рахунок відповідача відбулося 21 вересня 2024 року.

Станом на 28 серпня 2025 року, за розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 194045,26 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 114960,77 грн, прострочених процентів - 79082,49 грн та дебіторської заборгованості. Наявність заборгованості підтверджується банківськими виписками та довідкою-розрахунком.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку не повернута заборгованість по кредиту, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року позов АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № С-001-187352-23980-980 від 23 червня 2023 року в розмірі 128814,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що банком у період з 24 липня 2023 року по 23 червня 2025 року нараховано відповідачеві «щомісячну плату за санкціоновану перевитрату» на загальну суму 84110,25 грн, яка не передбачена умовами кредитного договору та не підлягає врахуванню при визначенні розміру заборгованості. Крім того, сплачені відповідачем кошти у розмірі 19192,67 грн, які банком були зараховані у рахунок погашення зазначеної плати, підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної заборгованості та процентів. Таким чином, з урахуванням виключення неправомірно нарахованих сум та зарахування здійснених платежів, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідачки за кредитним договором складає 128814,71 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним у зв`язку із неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Звертає увагу, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Вказує, що комісія передбачена умовами договору C-001- 187352-23-980 від 23 червня 2023 року є іншою за своєю суттю, комісією, ніж та, з приводу якої існує висновок щодо її нікчемності.

Зазначає, що у правовідносинах, що виникли між сторонами фактично спірним, зокрема, є питання щодо встановлення у кредитному договорі, стягнення коштів в розмірі 4% за встановлення кредитного ліміту, що не заборонено Законом України «Про споживче кредитування», і як передбачено умовами кредитного договору сплата 4% залежить виключно від дій позичальника (відповідача).

Посилається на те, щонанесенням власноручного підпису під Угодою позичальник акцептувала публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, яка розміщена, зберігається на офіційному веб-сайті Банку: www.ideabank.ua та погодилась з тим, що ДКБОФО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього кредитного договору та зобов`язався виконувати їх умови.

Звертає увагу, що сплата 4% від залишку заборгованості на кінець розрахункового періоду згідно з тарифами була та є обов`язковою у випадку наявності залишку заборгованості станом на розрахункову дату та залежала виключно від дій відповідача та стану заборгованості за кредитним договором, тобто використаних, але не повернутих коштів, за що позичальнику по факту потрібно було сплатити 4% від суми неповернутих коштів, а тому така сплата залежала виключно від дій клієнта, а саме неналежного виконання умов кредитного договору.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року в частині у задоволенні вимоги АТ «Ідея Банк» про стягнення заборгованості у розмірі 65230,55 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану вимогу задовольнити. Вирішити питання судових витрат.

Процесуальні дії на стадії апеляційного перегляду справи.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови, тому в іншій частині рішення суду не становить предмет апеляційного перегляду, так як виходить за межі доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

23 червня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Угоди про відкриття та обслуговування Кредитної картки та страхування № С-001-187352-23980-980. (а.с. 31-34)

Укладаючи зазначений договір, відповідач акцептувала публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) та публічну пропозицію щодо укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку (а.с. 4-30) (п. 5.2 кредитного договору), а також підтвердила, що ознайомлена зі змістом чинної редакції ДКБОФО, тарифами банку, паспортом споживчого кредиту та орієнтовною загальною вартістю кредиту (п. 5.4 кредитного договору).

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 відкрито банківський поточний рахунок № № НОМЕР_1 . Сторонами погоджено, що операції за вказаним рахунком можуть здійснюватися з використанням банківської платіжної картки (п. 2 кредитного договору).

Як видно зі змісту п. 4 договору сторони погодили, що банк надає відповідачу кредит на споживчі цілі шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку та здійснює платежі клієнта з рахунку (в тому числі ініційовані клієнтом за допомогою банківської платіжної картки) за рахунок кредиту на суму, що перевищує залишок власних коштів клієнта на рахунку, на умовах повернення, строковості та платності.

Відповідно до пункту 4 кредитного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії за рахунком та здійснення платежів клієнта (у тому числі ініційованих за допомогою платіжної картки) за рахунок кредитних коштів у межах встановленого ліміту, на умовах повернення, строковості та платності.

Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 200000 грн (п. 4.1 кредитного договору), при цьому доступний ліміт на дату укладення договору становив 76700 грн (п. 4.2 кредитного договору). Строк дії кредитної лінії визначено 12 місяців із можливістю автоматичної пролонгації. (п. 4.1. кредитного договору).

ОСОБА_1 також погодилася із тим, що у разі затримання ним сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (п. 17 кредитного договору).

Сторонами погоджено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 24 % річних, комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 48 % річних станом на кінець розрахункового періоду, процентну ставку за прострочену суму кредиту - 72 % річних, а також процентну ставку за використання коштів понад витратний ліміт (технічний овердрафт) - 48 % річних (п. 4.3 кредитного договору).

Повернення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом готівкового або безготівкового поповнення рахунку не пізніше останнього робочого дня платіжного періоду з дотриманням вимог кредитного договору, чинних тарифів банку та ДКБОФО, розміщених на офіційному сайті банку (п. 4.5 кредитного договору). (а.с. 31-34)

До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 23 червня 2023 року. (а.с. 35)

З виписки по рахунку відповідача № НОМЕР_1 , 23 червня 2023 року кредитний ліміт було встановлено у розмірі 76600 грн, а 27 лютого 2024 року - збільшено до 115000 грн. У період з 25 червня 2023 року по 24 липня 2024 року відповідач активно користувалася кредитними коштами, здійснювала зняття готівки та розрахункові операції у торговельно-сервісній мережі (а.с. 36-39).

Також із наданої виписки вбачається, що за рахунком відповідача здійснювалися перекази на різні карткові рахунки, а також системні щомісячні операції, зокрема: нарахування процентів за користування кредитом, нарахування страхових платежів на користь страхової компанії через СКР, погашення заборгованості за кредитом, стягнення комісії за обслуговування карткового рахунку, перенесення комісій за кредит на прострочення, а також нарахування «щомісячної плати за санкціоновану перевитрату».

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору та утворенням простроченої заборгованості зі сплати основної суми кредиту і процентів, 02 липня 2025 року АТ «Ідея Банк» направило ОСОБА_1 лист-вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань із вимогою протягом тридцяти днів з моменту отримання листа повністю погасити заборгованість, яка станом на цю дату становила 194045,26 грн (а.с. 41).

Відповідно до наданого АТ «Ідея Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором № С-001-187352-23980-980 від 23 червня 2023 року станом на 28 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 194 045,26 грн, з яких: 0 грн - основний борг, 114960,77 грн - прострочений борг, 79082,49 грн - прострочені проценти, 0 грн - строкові проценти, 0 грн - технічний овердрафт, 0 грн - плата за використання коштів понад витратний ліміт, 0 грн - пеня, 2,00 грн - дебіторська заборгованість, 0 грн- штрафні санкції. (а.с. 40)

Застосовані апеляційним судом норми матеріального та процесуального права.

В силу ст. 520 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В порядку визначеному ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннямист. 629 ЦК України визначена обов`язковість договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В порядку визначеному ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (частина друга статті 1050 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з Правилами про споживчий кредит, затвердженими постановою правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (чинними на час укладення угоди №С-001-108612-21-980 від 07.04.2021 року), банком передбачалось внесення плати за додаткові та супутні послуги, зокрема: за обслуговування кредитної заборгованості; розрахунково-касове обслуговування; комісія за надання кредиту; інші послуги банку. Під іншими послугами мала бути зазначена інформація за кожним видом платежу (тобто, у разі розширення переліку платежів перелік колонок має бути відповідно доповнений).

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 та від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказувала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції.

У справі, яка переглядається, АТ «Ідея Банк» скористався правом надати докази на підтвердження заборгованості відповідача перед банком, з урахуванням положень умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, угоди №С-001-187352-23-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 23 червня 2023 року та Тарифів, які розміщені на сайті банку, без щомісячної плати за санкціоновану перевитрату та з урахуванням сплачених коштів на погашення нарахованої цієї плати.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Судом встановлено, що банком у період з 24 липня 2023 року по 23 червня 2025 року нараховано відповідачеві «щомісячну плату за санкціоновану перевитрату» на загальну суму 84110,25 грн. Проте, як вбачається з матеріалів справи, у тексті підписаної сторонами Угоди від 23 червня 2023 року умова про нарахування «щомісячної плати за санкціоновану перевитрату» взагалі відсутня. Тобто зазначення у банківській виписці платежу під назвою «плата за санкціоновану перевитрату» є односторонньою зміною умов зобов`язання, що прямо заборонено ст. 525 ЦК України Посилання банку на те, що ця плата міститься в ДКБОФО та тарифах на офіційному вебсайті, колегія суддів відхиляє.

Аналіз чинних на той час норм та встановлених обставин дає підстави для висновку, що станом на дату укладення договору була передбачена плата за обслуговування кредитної заборгованості та комісії. Водночас, «нарахування щомісячної плати за санкціоновану перевитрату» не було передбачено умовами укладеної між сторонами угоди.

Зважаючи на те, що угода №С-001-187352-23-980 укладена 23 червня 2023 року і жодні зміни до неї не вносились, відповідно, банк не міг здійснювати нарахування щомісячної плати за санкціоновану перевитрату.

Відтак, позивач ототожнив плату за обслуговування кредитної заборгованості із платою за несанкціоновану перевитрату, що не узгоджується з умовами укладеного між сторонами кредитного договору (угоди).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту з урахуванням сум погашення складає 114960,77 грн (123368,52-8407,75), а розмір заборгованості по відсоткам з урахуванням сум, що надійшли на погашення складає 33046,61 грн (42619,54-11647,41-2105,11-30,63).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані нарахування не підлягають стягненню, а сума 19192,67 грн, яку відповідач сплатила і яку банк самовільно направив на погашення цієї незаконної комісії, має бути перезарахована у рахунок погашення тіла кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що у АТ «Ідея Банк» не було підстав нараховувати щомісячну плату за санкціоновану перевитрату по спірному кредитному договору, а тому обґрунтовано відрахував від суми заборгованості відрахувати стягнуту банком суму за щомісячну плату за санкціоновану перевитрату й стягнув з відповідача 128814,71 грн при цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача, оскільки в переважній більшості вони стосуються щодо нарахування комісій, що в даній справі не вбачається, а обґрунтованих доводів на про спростування висновків суду першої інстанції щодо «плата за санкціоновану перевитрату» не наведено.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук