Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №753/20988/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/20988/25 Головуючий в суді І інстанції Коляденко П.Л.

Провадження № 33/824/3195/2026 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Бабаскіна Кирила Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 452162 від 12.09.2025 року - 12 вересня 2025 року о 22 год. 50 хв. у м. Київ, на вул. Бориспільській, 26А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «FiatDucato» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хода нестійка, мова не розбірлива. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Drager» та в лікаря-нарколога водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 12 травня 2026 року адвокат Бабаскін К.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 - адвокат Бабаскін К.С., обгрунтовував тим, що суд першої інстанції за власною ініціативою, без будь-яких клопотань сторони захисту, викликав та допитав працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, а показання останнього були покладені в основу оскаржуваної постанови і стали єдиним доказом винуватості ОСОБА_1

09 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення адвоката Бабаскіна К.С. до апеляційної скарги, у яких останній зазначає, що висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом грунтується виключно на припущеннях, а наявність постанови за ч. 3 ст. 122 КУпАП не доводиться факту керування транспортним засобом.

Адвокат Бабаскін К.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та сам ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.

Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 452162 від 12.09.2025 року, з якого вбачається, що 12 вересня 2025 року о 22 год. 50 хв. у м. Київ, на вул. Бориспільській, 26А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хода нестійка, мова не розбірлива. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Drager» та в лікаря-нарколога водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1-2);

- у направленні на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до КНП КМКЛ

№ 10 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до змісту якого виявлено такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, мова не розбірлива. Зі змісту направлення вбачається, що водій від огляду у медичному закладі відмовився (а.с. 4);

- у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5707871 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 123 КУпАП, оскільки останній здійснив стоянку на зупинці громадського транспорту, чим суттєво перешкоджав дорожньому руху (а.с. 5);

- у інформації з системи «АРМОР» щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія категорій В1, В, С, С1, ВЕ та інформації щодо транспортного засобу «Fiat Ducato» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є та яким, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, керував ОСОБА_1 (а.с. 6-7);

- на відеозаписі «452162» із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції № 470308, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР. Зокрема, на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано транспортний засіб, зупинений у зоні зупинки громадського транспорту, яким, як вбачається із пояснень особи, яка притягається до відповідальності, керував він сам. Патрульним поліції було висловлено вимогу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, на що водій висловив чітку відмову (фрагмент відеозапису з 0:49:00). Надалі працівником поліції було висловлено вимогу проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду у лікаря-нарколога, на що водій вкотре своїми діями відмовився від такого (фрагмент відеозапису з 0:49:05). На відеозаписі зафіксовано момент роз`яснення права водієві, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (фрагмент відеозапису з 0:47:10 та з 1:25:06). Крім того, зафіксовано процедуру складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення та ознайомлення водія з ними (фрагмент відеозапису з 1:24:11) (а.с. 8).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Протокол підписаний особою, яка його склала, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від підпису.

Виявлені працівниками поліції 12 вересня 2025 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння в розумінні п.п. 3-4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, або в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 12 вересня 2025 року за участю ОСОБА_1 ..

Відеозапис свідчить про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Так, з відеофайлу вбачається, що патрульний поліції пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки, або ж у медичному закладі, на що останній категорично своїми діями відмовився без будь-якого тиску та примусу.

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції за власною ініціативою, без будь-яких клопотань сторони захисту, викликав та допитав працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, а показання останнього були покладені в основу оскаржуваної постанови і стали єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю вищенаведених доказів, у об`єктивності яких суд апеляційної інстанції немає сумнівів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, шо ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а від огляду у встановленому законом порядку відмовився, направленням на огляд водія до медичного закладу, з якого також вбачається, що водій відмовився від проходження огляду у лікаря-нарколога, постановою про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, яка також доводить факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , та даними, які відображено на відеозаписі із нагрудної відеокамери патрульного поліції, на яких зафіксовані пояснення самого ОСОБА_1 щодо підтвердження факту керування ним транспортним засобом.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом грунтується виключно на припущеннях, а наявність постанови за ч. 3 ст. 122 КУпАП не доводиться факту керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції також не бере до уваги, оскільки, як уже зазначалось вище, ОСОБА_1 підтвердив факт керуванням транспортним засобом у діалозі із патрульним поліції, а саме на фрагменті відеозапису із боді-камери поліцейського з 0:48:30 патрульним повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього буде розглядатись справа за ч. 3 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з тим, що останній здійснив стоянку у зоні зупинки громадського транспорту, на що ОСОБА_1 відповів: «ти мене зупинив». На фрагменті цього ж відеозапису з 0:56:02 патрульний запитує у водія: «чому здійснили стоянку на зупинці громадського транспорту», а ОСОБА_1 пояснює: «стало погано».

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами.

Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5707871 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 123 КУпАП, у якій зазначено, що останній здійснив стоянку на зупинці громадського транспорту, ОСОБА_1 не оскаржувалась.

Разом з тим, ОСОБА_1 під час ознайомлення із адміністративними матеріалами не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак свою незгоду із викладеними у ньому відомостями не зазначив.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга адвоката Бабаскіна К.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Бабаскіна Кирила Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «19» червня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко