Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №756/1459/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року місто Київ

справа № 756/1459/26

апеляційне провадження № 33/824/2833/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва Діденко Є.В. від 12 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з постановою судді районного суду, ОСОБА_1 14 квітня 2026 року звернувся із апеляційною скаргою у якій просив постанову Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Скаржник вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не вчиняв жодних протиправних дій по відношенню до свого брата ОСОБА_2 . Події описані в протоколі про адміністративне правопорушення фактично є конфліктом, який виник між братами внаслідок відсутності взаєморозуміння. Досліджені судом першої інстанції докази були складені зі слів ОСОБА_2 , а поясненням, долученим до матеріалів справи, ОСОБА_1 не було надано оцінки, як і не було забезпечено судом особистої присутності останнього для надання пояснень.

В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що він не був присутній під час розгляду справи, оскільки не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, копію постанови не отримував. Про існування адміністративних матеріалів відносно нього дізнався від брата ОСОБА_2 9 квітня 2026 року адвокат ОСОБА_1. ознайомився з матеріалами справи , відтак він був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у встановлений десятиденний термін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Миненко О.А. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує причини пропуску строку для подання апеляційної скарги та з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за необхідне його поновити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, апеляційний суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.

24 січня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 743680 відносно ОСОБА_1 зі змісту якого убачається, що 24 січня 2026 року о 02 год. 15 хв. в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно брата - ОСОБА_2 , що виражалося у сімейній сварці, образах із застосуванні фізичної сили, заподіянні шкоди фізичному та психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2КУпАП, що ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях осіб.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Орган (посадова особа), у відповідності з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно завдається шкода.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 743680 від 24 січня 2026 року, вбачається, що 24 січня 2026 року близько 02 години 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно свого брата - ОСОБА_2 , що виражалося у сімейній сварці, образах і застосуванні фізичної сили, заподіянні шкоди фізичному та психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

З результату відпрацювання (рапорту) Оболонського управління ГУНП в місті Києві, вбачається, що 24 січня 2026 року о 02 годині 19 хвилин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 24 січня 2026 року о 02 годині 18 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця - 112 Нікова, побив брата, швидку 103 викликали самостійно.

У рапорті інспектора СПДН Оболонського УП ГУНП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Антонішина С.М., адресованого начальнику Оболонського УП ГУНП у місті Києві полковнику поліції В. Михайленку, вказано, що 24 січня 2026 року о 02 годині 15 хвилин, під час добового чергування в складі мобільної групи реагування на факти вчинення домашнього насильства сектору протидії домашньому насильству Оболонського УП ГУНП у м. Києві від оперативного чергового Київ-55 було отримано виклик про «домашнє насильство» за адресою: АДРЕСА_1 . Під час опрацювання даного виклику було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме сімейну сварку. В подальшому, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 743680, за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

У письмових поясненнях ОСОБА_2 від 24 січня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 о 2:00 почав вчиняти сімейну сварку і почав бити, кричати, що забере квартиру.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 від 24 січня 2026 року зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 , він проживає з сім`єю, зокрема з братом ОСОБА_2 . Загалом конфлікт розпочався 23 січня 2026 року, а сьогодні 24 січня мали місце словесні погрози, трохи конфліктували.

З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, досліджених під час судового розгляду, а доводи апеляційної скарги про відсутність у його діях ознак домашнього насильства та про наявність між братами лише конфлікту є безпідставними, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовані дослідженими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції поклав в основу постанови виключно відомості, повідомлені ОСОБА_2 , та не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 , є безпідставними.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються не лише на поясненнях потерпілого, а на сукупності досліджених доказів, оцінених відповідно до вимог статті 252 КУпАП. Суд надав оцінку доказам у їх взаємозв`язку, перевірив їх узгодженість та достатність для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

При цьому матеріали справи містять пояснення ОСОБА_1 , зміст яких був відомий суду першої інстанції та врахований під час вирішення справи. Сама по собі незгода особи з оцінкою її пояснень не свідчить про те, що такі пояснення залишилися поза увагою суду або що суд зобов`язаний був надати їм перевагу над іншими доказами.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги щодо незабезпечення судом особистої участі ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Відповідно до статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, підлягають розгляду у триденний строк. Такий строк установлений з огляду на характер цього правопорушення та необхідність оперативного судового реагування. Отже, ця норма не передбачає обов`язку суду відкладати розгляд справи на невизначений строк у разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо її було належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Право особи брати участь у розгляді справи має реалізовуватися добросовісно та не може використовуватися для безпідставного затягування провадження. За умови належного повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд його неявка сама по собі не перешкоджала розгляду справи судом першої інстанції.

Разом з тим під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 було забезпечено можливість реалізації процесуальних прав, передбачених КУпАП. ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, надав пояснення щодо обставин справи та доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим апеляційний суд мав можливість безпосередньо з`ясувати його позицію. За таких обставин доводи про порушення права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не містить переконливих доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, ставили під сумнів належність, допустимість чи достатність доказів або свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За результатами апеляційного перегляду не встановлено істотних порушень норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки судді районного суду, викладені у постанові від 12 лютого 2026 року, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих доказах та доводами апеляційної скарги не спростовані.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов