Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №376/1760/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №376/1760/25 Головуючий у І інстанції - Ловінська С.С.

апеляційне провадження №33/824/1388/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Максименко Юлії Петрівни, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Максименко Юлії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Сквирського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -

установив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351315 від 04 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 12 травня 2025 року о 20 год 20 хв на 378 км. траси Н-02 керуючи тз, будучи учасником дтп, керував тз в стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому Законом порядку на місці дтп із застосуванням приладу Alcotest 7510 ARLM-0328, результат огляду - 1,91%, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Сквирського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Максименко Ю.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, розглянув справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи, а саме відеозапису вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 04 червня 2025 року о 17:35 год., тоді як адміністративне правопорушення було скоєно 12 травня 2025 року.

До матеріалів справи не надано жодних відеодоказів з місця події 12 травня 2025 року, хоча там присутній не один екіпаж поліції.

З матеріалів справи вбачається, що особу ОСОБА_1 було встановлено одразу, на місці події, проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Драгер 7510 та відібрано пояснення.

З невідомих причин протокол на місці огляду не було складено.

Також, протокол складався без присутності ОСОБА_1 , його не було надано для підпису та ознайомлення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно чеку газоаналізатора Драгер 7510, огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було проведено 12 травня 2025 року о 18:54:16 год., тоді як з протоколу слідує, що огляд було проведено о 20:20:00 год.

Також вагомим є те, що огляд проводився приладом у якого останнє калібрування було 15 травня 2024 року, а тому результати такого огляду викликають сумнів.

12 травня 2025 року ОСОБА_1 було скоєно ДТП, отже він підлягав обов`язковому огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Всупереч цьому, такий огляд було проведено на місці.

Направлення ж на огляд у матеріалах справи відсутнє.

Також, зазначає, що ОСОБА_1 під час надання пояснень щодо події, повідомив, що являється військовослужбовцем ЗСУ та показав свій військовий квиток.

Капітан поліції Пономаренко С.В. не мав повноважень складати протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , так як це є повноваженнями іншого органу.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Максименко Ю.П., яка приймала участь у справі в режимі відеоконференцзв`язку, апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської обалсті в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9. «а» ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться у:

- протоколі про адміністративне правопорушення №351315 від 04 червня 2025 року, згідно якого 12 травня 2025 року о 20:20 год в смт. Ставище, траса Н-02 378км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, керував Т.З. в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці ДТП, приладом drager алкотест 7510, ARLM 0328, тест номер 1349, результат огляду позитивний 1,91 % проміле алкоголю;

- результаті огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою ALCOTEST Drager 7510, ARLM 328, тест номер 1349, результат огляду позитивний 1,91 % проміле алкоголю;

- поясненні ОСОБА_1 , згідно якого вбачається, що він їхав разом з побратимом на похорон свого побратима в Хмельницьку область, та поблизу с. Шамраївка потрапили в ДТП, не дотримавшись безпечної дистанції скоїли зіткнення з автомобілем, марки не пам`ятає, внаслідок чого одна пасажирка з вище вказаного автомобіля отримала незначні тілесні ушкодження та автомобілі отримали механічні пошкодження;

- поясненні ОСОБА_2 , військовослужбовця, який вказав, що разом із побратимом ОСОБА_1 рухалися на автомобілі марки «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 , з Ольшаниці в Хмельницьку область на поховання побратима. Рухаючись по автодорозі в напрямку м. Біла Церква - м. Сквира, поблизу с. Шамраївка потрапили в ДТП. Водієм автомобіля був ОСОБА_1 , він був в стані алкогольного сп`яніння, а саме, коли вони перебували в одному з магазинів, зі слів ОСОБА_1 , він вживав алкогольні напої. Також вказує, що і сам ОСОБА_2 також перебував в стані алкогольного сп`яніння;

- поясненні ОСОБА_3 , в яких вказує, що вона з дочкою та чоловіком рухалися з м. Біла Церква до м. Сквири та були пасажирами, де за кермом був ОСОБА_4 . При в`їзді в с. Шамраївку поблизу Шамраївського кар`єру відчули удар в задню частину автомобіля, після чого їхній автомобіль занесло на узбіччя, де автомобіль зупинився. Вийшовши з автомобіля, вона побачила, що двоє військових, перебуваючи за кермом іншого автомобіля, здійснили зіткнення з їхнім автомобілем. Ці військові були у п`яному вигляді;

- виписці №6467 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно якої ОСОБА_3 перебувала у стаціонарному лікуванні з 12 травня 2025 року по 14 травня 2025 року з діагнозом - струс головного мозку, поверхнева травма голови; ІХС;

- схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 травня 2025 року;

- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 травня 2025 року;

- поясненні ОСОБА_4 , потерпілого у ДТП;

- фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП від 12 травня 2025 року на автодорозі Н-02км 378+500м, сполученням м. Біла Церква - м. Сквира;

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351296 від 04 червня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 порушив п.2.3.б; п.1.5., п.12.1, п.13.1ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП;

- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04 червня 2025 року, серії ЕНА №4892906, якою на ОСОБА_1 накладено штраф за ч.1ст.126 КУпАП;

- у відеозаписі з нагрудної камери 476445 від 04 червня 2025 року;

- інших матеріалах справи, наданими працівниками поліції.

ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.

Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами Максименко Ю.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , яка заперечила вину останнього у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.

Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Що стосується доводів захисника про спеціальний статус військовослужбовця у ОСОБА_1 , і що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП на нього складено не уповноваженою на те особою, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини на території військової частини або об`єктів, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП.

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 безумовно є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП.

Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Твердження захисника ОСОБА_1., що огляд останнього на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Подібні правові висновки викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2025 року (справа №175/4067/25).

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №351296 було складено 04 червня 2025 року тоді як адміністративне правопорушення було скоєно 12 травня 2025 року, у зв`язку з чим було пропущено двадцяти чотирьох годинний строк з моменту виявлення особи, слід зазначити те, що, якщо в результаті ДТП є травмовані, на місце викликають слідчо-оперативну групу.

Поліція не виписує штраф чи протокол на місці, оскільки спочатку необхідно встановити тяжкість тілесних ушкоджень.

Якщо експертиза підтверджує легкі тілесні ушкодження, кримінальне провадження закривається.

Після цього матеріали передаються патрульній поліції, яка уповноважена скласти протокол за статтею 124 КУпАП.

У справі яка переглядається, протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено 04 червня 2026 року, після отримання даних діагнозу ОСОБА_3 , яка після ДТП 12 травня 2025 року на кареті ЕМД була доставлена до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2».

Таким чином, порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Максименко Юлії Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Сквирського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько