Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №364/824/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2025 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 07 вересня 2025 року о 23 год. 44 хв., по вул. Берегова (Кооперативна) у населеному пункті Тарган, Білоцерківський район, Київська область (Володарське ОТГ), керував транспортним засобом ВАЗ2106, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest ARHK-0514, результат огляду позитивний 3,98 ‰, тест 4698. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медзакладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що постанову Володарського районного суду Київської області від 14.10.2025 року наручно він не отримував, копія не надсилалася, про її існування апелянт дізнався лише 24.10.2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень (загальний доступ відкрито 15.10.2025 року). З огляду на це, строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, що відповідає положенням ч. 2 ст. 289 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд).

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить постанову Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказав, що розгляд справи за відсутності особи становить порушення права на захист. Справу розглянуто без участі ОСОБА_2 , попри відсутність належних доказів його повідомлення. Повернення судових повісток з відміткою «відсутній за вказаною адресою» не підтверджує отримання повідомлення чи належне інформування. Розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» не є належним способом повідомлення особи, якщо її фактичне місце проживання суду відоме, що узгоджується з практикою Верховного Суду (постанови від 12.03.2020 у справі №607/12094/17, від 17.12.2020 у справі №308/10808/19). Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу з істотним порушенням ст. 268 КУпАП, яка гарантує право особи бути присутньою при розгляді справи, давати пояснення, подавати докази та користуватися правовою допомогою захисника.

ОСОБА_1 звертає увагу на відсутність належних і допустимих доказів керування транспортним засобом. 3 матеріалів справи не вбачається жодного доказу факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 у момент зупинки. Відеозапис з боді-камер не містить повного моменту руху автомобіля, зупинки чи факту керування - що є ключовим елементом складу правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є лише ті дані, що у визначеному законом порядку підтверджують факт правопорушення. За відсутності таких доказів відсутній об`єктивний бік правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП.

Апелянт звертає увагу також на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Огляд проведено приладом Drager Alkotest 6820, але ??у матеріалах справи відсутній сертифікат калібрування приладу; ??не долучено відеозапис повної процедури огляду (початок, демонстрація нульового показника, ідентифікація особи, проведення тесту); ??не зафіксовано погодження особи з результатом тесту та пропозицію пройти медичний огляд. Відповідно до Інструкції №1452/735 (Наказ МВС та МОЗ України від 09.11.2015), під час проведення огляду на стан сп`яніння обов`язковим є: ???застосування відеофіксації; ???оформлення акту огляду у присутності свідків або повна відеофіксація процедури; ???пропозиція пройти медичний огляд у разі незгоди з результатом Drager. Порушення будь-якої з цих вимог є підставою для визнання доказів недопустимими, що підтверджується позицією Верховного Суду (постанови від 13.01.2022 у справі №686/18462/19, від 18.11.2021 у справі №742/323/21).

На думку апелянта відсутність сторони обвинувачення під час розгляду справи є порушенням принципу змагальності та відсутності сторони, уповноваженої доводити обвинувачення, що позбавило суд об`єктивності. В порушення п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005, суд першої інстанції не навів у постанові мотивів, з яких відхиляє можливі аргументи захисту, не дослідив докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Фактично суд обмежився констатацією наявності протоколу, акту та алкотесту, не перевіривши законність їх отримання. Таким чином, висновки суду є передчасними і не відповідають завданням провадження, визначеним ст. 245 КУПАП.

Органи поліції діяли не у спосіб, передбачений законом. Відсутність повної відеофіксації огляду, невиконання вимог до фіксації процесу роз`яснення прав, а також недоведення факту керування - усе це свідчить про порушення принципу законності (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №23-р/2010 від 22.12.2010 року, усі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення тлумачаться на її користь. У даній справі наявні істотні сумніви щодо: ??факту керування транспортним засобом; ??дотримання порядку огляду; ??допустимості використаних доказів.

Суд першої інстанції не забезпечив дотримання основоположних принципів адміністративного процесу - законності, змагальності та презумпції невинуватості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Халупка С.В., який підтримав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу та просив їх задовольнити, його відповіді на запитання суду, вивчивши письмові матеріали справи та передослідивши відеозапис, який стосувався обставин вчиненого правопорушення, проти чого не заперечував захисник. перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає що задоволенню підлягає лише клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, виходячи з наступних підстав.

Насамперед, суд з`ясував у захисника питання щодо участі в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Адвокат Халупко С.В. повідомив, що ОСОБА_1 обізнаний про день, час і місце розгляду його апеляційної скарги і не бажає безпосередньо приймати участь в судовому засіданні, довіряючи права захисту адвокату.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, призначеного на 14.10.2025 року, а також відсутні докази отримання ним копії оскаржуваної постанови в межах строку на апеляційне оскарження. Враховуючи, що ОСОБА_1 фактично не знав про прийняте судом рішення в межах строку на апеляційне оскарження, а дізнався про нього лише 24.10.2025 року, апеляційний суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому він підлягає поновленню.

Щодо можливої участі у судовому засіданні прокурора, то суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги, він не збирає нових доказів, а лише частково, у разі необхідності, за клопотанням сторони захисту у разі його задоволення може пере дослідити вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і заслухати додаткові пояснення захисника якщо такі є і, відповідно суд за таких обставин не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення. Захисник Халупко С.В. вважав за можливе провести розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні і клопотань про виклик прокурора до судового засідання не заявляв.

Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ (а. с. 81-82).

Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446889 від 08.09.2025 року, підтверджується також наступними доказами:

- довідкою інспектора відділення адміністративної практики батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області ДПП від 08.09.2025 згідно, якої наявні дані стосовно отримання ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 , статус «виданий» (а.с.3);

- направленням від 08.09.2025 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Володарської ЦРЛ (а.с.4);

- алкотестом 6820 Drager Alcotest прилад ARHK0514, тест №4698, від 08.09.2028, з результатом тесту позитивний 3,97 ‰ (а.с.5);

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведено у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці ( а.с.6);

- даними відеозаписів з нагрудної БК 476744 БК 476755 від 08.09.2025, приєднаних до матеріалів справи (а.с.9).

Враховуючи вищенаведені обставини та оцінюючи наявні у справі докази, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками судді, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху і утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозапис, який було передосліджено судом апеляційної інстанції в присутності захисника, відображає зміст даних, що містяться в протоколі про адміністративні правопорушення, на якому зафіксовано рух і зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу Драгер або у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, після чого працівниками поліції було привезено прилад Драгер та повідомлено, що прилад пройшов калібрування. ОСОБА_1 пройшов огляд, результат якого 3,97‰. ОСОБА_1 заперечив проти вказаного результату, однак на пропозицію працівників патрульної поліції поїхати до медичного закладу для проходження огляду спочатку погодився, а потім відмовився та сказав «хто мене назад привезе». На питання, чи погоджується із результатами огляду ОСОБА_1 відповіді не надав. Працівники поліції роз`яснили права та склали протокол про адміністративне правопорушення.

Відеозапис здійснювався при фіксації дій, передбачених ст.ст. 266, 254, 256 КУпАП. Жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписі, суду не надано. Таким чином, доводи сторони захисту щодо відсутності фіксації пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я не відповідають дійсності і спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом.

До того ж, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження про відсутність фіксації руху транспортного засобу та керування ним ОСОБА_1 , оскільки ці факти в повній мірі підтверджується наявними матеріалами справи, а саме відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля під назвою «clip-2». Крім того, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом.

Крім того, відсутні будь які докази, які підтверджували б доводи сторони захисту щодо несправності приладу Драгер у зв`язку із відсутністю долученого до нього сертифікату калібрування. На відеозаписі працівник поліції повідомив, що прилад пройшов калібрування і назвав кількість днів, протягом яких може використовуватись даний прилад.

Що стосується посилання апелянта на відсутність сторони обвинувачення при розгляді справи у суді першої інстанції, то із матеріалів справи вбачається, що будь яких клопотань щодо виклику прокурора у судове засідання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності чи його захисником не заявлялися.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Враховуючи вищевикладене, постанова Богуславського районного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року - задовольнити і вважати апеляційну скаргу прийнятною.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Володарського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов

Справа № 364/824/25

Апеляційне провадження № 33/824/492/2026

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Моргун Г.Л.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.