Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №336/227/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.06.2026 Справа № 336/227/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/227/25

Провадження №22-ц/807/1331/26

Головуючий в 1-й інстанції – Галущенко Ю.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

секретарВолчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 27 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Рощин В.С., звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.07.2024 року об 11.19 год. в м. Запоріжжі по вул. Чарівна сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , зазнав механічних пошкоджень. Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024, ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , який 31.07.2024 об 11.19 керуючи автомобілем Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 в районі буд. 56 по вул. Чарівна в м. Запоріжжя, виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався по вул. Чарівній, та здійснив з ним зіткнення, після чого автомобіль Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 продовжив неконтрольований рух, здійснив виїзд на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Accent реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, завдано матеріальних збитків. ОСОБА_2 працює водієм в ТОВ «ВЕНБЕСТ» та в момент скоєння ДТП виконував службові обов`язки, як водій ТОВ «ВЕНБЕСТ», транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 також належить вищевказаному товариству, отже належним відповідачем у справі є саме ТОВ «ВЕНБЕСТ», яке несе відповідальність за шкоду завдану її працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ СГ «ТАС». Поліс АТ№ 4999757 чинний на момент ДТП. Забезпечений транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхова сума за шкоду заподіяна майну 160 000 гривень, франшиза 1600 гривень. Додаткова цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ СГ «ТАС» згідно договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків за програмою «Автоцивілка плюс» на страхову суму 50 000 гривень. Згідно висновку експерта № 4287 від 30.12.2024 року, складеного експертом ОСОБА_4 , після особистого огляду автомобіля, на який відповідач і третя особа не прибули, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 734 432,99 гривень, в тому числі величина втрати товарної вартості автомобіля 57 557,66 гривень. 31.07.2024 з місця ДТП автомобіль був вилучений працівниками поліції та евакуатором доставлений до майданчику зберігання вилучених транспортних засобів, де зберігався до 06.08.2024 року, після чого був доставлений до місця здійснення ремонту на СТО. Витрати на евакуацію автомобіля склали 4000 гривень. Страховиком було відшкодовано позивачу в добровільному порядку 208 400 гривень за формулою страховий ліміт мінус франшиза плюс додаткова відповідальність 160 000 – 1600 + 50 000=208 400 гривень. Таким чином, іншу частину шкоди повинен відшкодувати відповідач. Розмір позовних вимог до відповідача розрахований за формулою 734 432,99+4000– 208 400=530 032,99 гривень. Крім майнової шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних переживаннях з приводу пошкодження його нового автомобіля, що потягло зміну усталеного способу і ритму життя, необхідність витрачати власні кошти на громадський транспорт і таксі. Також, для відновлення порушеного права позивач був змушений звернутись до експерта товарознавця, за правничою допомогою до адвоката, та до суду, витрачати на це свій час та відчувати від цього додаткове моральне навантаження та стрес. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 10 000,00 гривень.

В подальшому представник позивача звернувся до суду з заявою про відмову від частини позовних вимог, вказавши, що автомобіль був проданий позивачем в пошкодженому стані за 75 000 гривень, а тому шкода має розраховуватися як сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП та витрат на евакуацію за відрахуванням страхової виплати та ціни відчуження. Відповідно до висновку експерта ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складала 762066,14 гривень. Таким чином, розмір відшкодування розраховується як 762066,14+4000 – 208 400 – 75 000=482 666,14 гривень.

Зменшивши позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача 482 666,14 грн. на відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу; 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 6 500,00 грн. на відшкодування витрат пов`язаних з проведенням авто товарознавчої експертизи; 10 000,00 грн. витрат на відшкодування витрат на правничу допомогу; 5 565,33 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року, позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_1 482 666 (чотириста вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 14 копійок в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу; 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди; 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок на відшкодування витрат пов`язаних з проведенням авто товарознавчої експертизи; а всього 499 166 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 14 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень та витрат зі сплати судового збору в розмірі 4826,66 гривень; всього 14 826 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 66 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що після настання страхового випадку, страховиком було виплачено позивачу суму страхового відшкодування, а саме 208400,00 грн., із вказаним розміром завданої матеріальної шкоди позивач погодився, що виключає стягнення матеріальної шкоди вище цього розміру. Розмір матеріального збитку, який мав би бути компенсований позивачу повинен бути зменшений на суму ПДВ. Судом не враховано, що пошкоджений автомобіль 24.01.2025 року був проданий за 811000,00 грн., що більше ніж в 11 разів перевищує суму продажу такого автомобіля позивачем. Розмір витрат на правничу допомогу є недоведеним. Підтверджень сплати послуг евакуації суду не надано. Експертиза проведена на вимогу позивача та за його ініціативи, тому не підлягає відшкодуванню з боку відповідача у справі. Розмір моральної шкоди є недоведеним.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Рощина В.С. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правовому природу та як наслідком винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2024 (справа №336/8556/24, 3/336/5463/2024), 31.07.2024 року об 11:19 год., ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 , в районі будинку № 56 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, виїжджаючи з прилеглої території, не надав перевагу в русі автомобілю Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався по вул. Чарівній, та здійснив з ним зіткнення, після чого автомобіль Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 продовжив неконтрольований рух, здійснив виїзд на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України. Внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, пасажири автомобіля Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_3 , неповнолітня ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження.

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 гривень, стягнуто судовий збір.

Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили 02.11.2024.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 на праві власності належав ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться у власності ТОВ «ВЕНБЕСТ» та в момент скоєння ДТП, виконуючи службові обов`язки, ним керував водій вказаного товариства ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ СГ «ТАС» згідно Полісу АТ№4999757 Забезпечений транспортний засіб Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхова сума за шкоду заподіяну майну 160 000 гривень, франшиза 1600 гривень.

Додаткова цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ СГ «ТАС» згідно договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків за програмою «Автоцивілка плюс» на страхову суму 50 000 гривень.

З метою визначення розміру збитку, заподіяного позивачу, останній звернувся до судового експерта Филь О.П.. з заявою про проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , за яке відповідно до Рахунку – фактури №75 від 24.09.2024 та платіжної інструкції № Т8РХ-1ХММ-НХТТ-ЗМ69 від 10.11.2024 ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_4 6 500,00 гривень.

В акті огляду транспортного засобу № 4287 від 21.08.2024 зафіксовані пошкодження транспортного засобу Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , складено ремонтну калькуляцію (а.с.33-44).

Відповідно до висновку експерта № 4287 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, складеного 30.12.2024 року судовим експертом Філь О.П., який має вищу технічну освіту, стаж роботи за фахом інженер-механік з 1996, має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (свідоцтво № 864, безстрокове, видане Міністерством юстиції України)». Стаж експертної діяльності з 2004 року, матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП 31 липня 2024 року на дату оцінки дорівнює сумі вартості відновлювального ремонту КТЗ та величини втрати товарної вартості та складає 734 432,99 грн.

При цьому суд відзначає, що експерт під час складання висновку при визначенні ринкової ціни оцінюваного транспортного засобу посилався на «Бюлетень авто товарознавця» № 135 від червня 2024 року – який є офіційним періодичним додатком до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року. Відповідно до вказаного Бюлетеню, ціна продажу ТЗ Легкові М-NV 59 ОСОБА_7 ), позашляховик, Є, 163 л.с., АТ складає 818370 грн.

В п. 2.1 вказаного висновку зазначено, що огляд транспортного засобу проводився 21.08.2024 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Складська, 8, СТО, у присутності власника ОСОБА_1 та представника другого учасника ДТП (від підпису відмовився).

На підставі заяви позивача про страхову виплату від 20.09.2024, сума страхового відшкодування в сумі 208 400,00 грн. була перерахована ОСОБА_1 на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування.

Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ СГ «ТАС» АТ 4999757 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн.

Розрахунок суми страхового відшкодування за Полісом: 160 000,00 грн. – 1600,00 грн. (франшиза) = 158 400,00 грн.

Згідно з Полісом ПАТ СГ «ТАС» АТ4999757 сума страхового відшкодування, в розмірі 158 400,00 грн. була виплачена 02.10.2024.

Розрахунок суми страхового відшкодування за Договором:

208 400,00 грн. – 158 400,00 грн. = 50 000,00 грн.

Згідно з Договором FO-01783179 сума страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. була виплачена 20.11.2024.

Сплата страхового відшкодування у вказаному розмірі сторонами не оскаржується.

Витрати за послуги евакуатора, згідно з Акту ФОП ОСОБА_8 № 06.08 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 06 серпня 2024 та Акту ФОП ОСОБА_8 № 31.07 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31 липня 2024, становлять разом 4000,00 грн.

Розмір позовних вимог позивач первісно розрахував за формулою розмір матеріального збитку плюс витрати на евакуацію мінус страхове відшкодування 734 432,99 + 4000,00 грн. – 208 400,00 грн. = 530 032,99 грн.

Водночас, відповідно до інформації РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, яка надійшла на запит суду 03.11.2025 року щодо транспортного засобу Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_5 , встановлено, що:

- 25.04.2024 року вищевказаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_6 ;

- 02.10.2024 року вищевказаний транспортний засіб було відчужено із залученням комісіонера ПП ОСОБА_9 (договір комісії № 4589/24/013998 ) на ім`я ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу № 4589/24/013998 від 02.10.2024) за 75 000,00 гривень;

- 24.01.2025 року вищевказаний транспортний засіб було перереєстровано на ТОВ «Автокредит Плюс» (договір купівлі-продажу № 1249/2025/5077267). За вказаним договором автомобіль було відчужено за 811 000,00 грн.

В заяві про відмову від частини позовних вимог, позивач вказав, що у зв`язку з продажем автомобіля в пошкодженому стані за 75 000,00 грн., він вважає, що шкода має розраховуватися як сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП та витрат на евакуацію за відрахуванням страхової виплати та ціни відчуження (762 066,14 + 4000 – 208 400 – 75 000= 482 666,14 грн.).

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина ОСОБА_2 , який на момент скоєння ДТП виконував обов`язки працівника ТОВ «ВЕНБЕСТ» на службовому авто, щодо пошкодження транспортного засобу, який на момент скоєння ДТП належав на праві власності позивачеві підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2024 року у справі № 336/8556/24, а сума належного страхового відшкодування виплаченого страховою компанією у розмірі 208 400,00 грн. не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то, саме з відповідача підлягає стягненню сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП та витрат на евакуацію за відрахуванням страхової виплати та ціни відчуження (762 066,14 грн. + 4000 – 208 400 – 75 000= 482 666,14 грн.). Враховуючи підтверджені та достовірні витрати позивача на оплату послуг експерта у розмірі 6500 грн., саме з відповідача стягується відшкодування даних витрат відповідно до ст. 29 та 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Завдана позивачу моральна шкода у контексті обставин, встановлених під час розгляду справи, не може бути компенсована лише відшкодуванням його матеріальних втрат, тому задоволення вимоги позову про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн., є адекватною завданій позивачу шкоді та буде відповідати принципам розумності та справедливості, встановленим в статті 23 ЦК України. Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. співмірна із складністю справи, позивач належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

В силу ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону № 1961-IV визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що результат аналізу норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Отже, шкода (у тому числі, моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

При цьому під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (див: постанову Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Установивши, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВЕНБЕСТ» та на відповідній правовій підставі керував автомобілем «Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить відповідачу, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що саме ТОВ «ВЕНБЕСТ» відповідно до вимог частини першої статті 1172 ЦК України є особою, відповідальною за відшкодування шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

Оскільки на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 ,застрахована у ПАТ СГ «ТАС», проте розмір завданої позивачу шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, суд першої інстанції, враховуючи, що на момент розгляду справи пошкоджений автомобіль було відчужено, дійшов правильного висновку про те, що обсяг відповідальності ТОВ «ВЕНБЕСТ» обмежений різницею суми ринкової вартості автомобіля на момент ДТП з витратами на евакуацію та страхової виплати, передбаченої полісом та ціни відчуження пошкодженого транспортного засобу (762 066,14 + 4000 – 208 400 – 75 000= 482 666,14 грн.).

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що розмір матеріального збитку, який мав би бути компенсований позивачу повинен бути зменшений на суму ПДВ, є необґрунтованим, оскільки змінивши розмір позовних вимог позивач просив стягнути матеріальну шкоду де ключовою є сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП, яка відповідно до висновку експерта № 4287 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Honda M-NV реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, складеного 30.12.2024 року судовим експертом Філь О.П., складає 762066,14 грн. і зменшення цієї суми на розмір ПДВ є безпідставним, оскільки ця сума не є сумою вартості відновлюваного ремонту, який не був проведений позивачем, як про це зазначає відповідач.

Відповідно до ст. 29 та 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Витрати за послуги евакуатора, згідно з Акту ФОП ОСОБА_8 № 06.08 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 06 серпня 2024 та Акту ФОП ОСОБА_8 № 31.07 здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 31 липня 2024, становлять разом 4000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги з приводу з приводу того, що розмір витрат на евакуацію є недоведеним спростовується дослідженими матеріалами справи, крім того, як вірно вказує позивач у своєму відзиві витрати на евакуацію відшкодовані шляхом виплати страхового відшкодування і приведені у розрахунку для обчислення загальної суми матеріального збитку.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що 24.01.2025 року пошкоджений автомобіль було продано ТОВ «Актокредит плюс» за 811000,00 грн. на висновки суду не впливають, оскільки з моменту продажу його ОСОБА_1 02.10.2024 року за 75000,00 грн. вказаний автомобіль міг бути відремонтований новим володільцем.

Що стосується стягнення витрат на проведення експертизи у розмірі 6500,00 грн., то слід зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Висновок експерта № 4287 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Honda M-NV реєстраційний номер АР1154YA в результаті ДТП, складений 30.12.2024 року судовим експертом Філь О.П. до подання позову і використаний при ухваленні рішення у справі.

У частинах 6-9 ст.139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи наведені обставини та те, що з метою установлення матеріального збитку до подачі позову до суду позивачем проведено експертизу з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ, і висновок експерта враховано судом як доказ, стороною відповідача не доведено неспівмірність розміру вартості послуг експерта, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені на проведення експертизи у розмірі 6500,00 грн, обґрунтовано стягнуті за рішенням суду з відповідача.

Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди. Враховуючи факт завдання шкоди транспортному засобу позивача по справі, останній зазнав душевних страждань та переживань, пов`язаних з подією ДТП, зміною у зв`язку із цим звичного темпу життя, подальшою необхідністю продажу пошкодженого автомобіля. Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки розмір моральної шкоди в 10000,00 грн. спірмірний із завданою шкодою є розумним, виваженим і справедливим, відповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав позивач.

Що стосується витрат на правничу допомогу, які стягнуті за рішенням суду першої інстанції, то слід зазначити наступне.

Як передбачено у ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, позивачем була заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження якої надані наступні докази: сканкопію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 13.08.2024 серії АР №1193791; сканкопію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002748 від 22.02.2021 року; сканкопію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9/1166-ЗП від 13.08.2024, відповідно до яких адвокат Рощин В.С. представляє інтереси позивача ОСОБА_1 ; квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 13.08.2024 на суму 10 000 гривень, підстава: договір № 9/1166-ЗП від 13.08.2024.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, ціною позову, наданими послугами. Сума таких витрат є фіксованою, зазначена в договорі і її оплата підтверджена належними доказами.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вимоги позову підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується витрат на правничу допомогу заявлену в суді апеляційної інстанції, то слід зазначити наступне.

Позивачем була заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження якої надані наступні докази: сканкопію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 18.05.2026 серії АР №1310231; сканкопію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП 002748 від 22.02.2021 року; сканкопію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 9/АПП/1166-ЗП від 18.05.2026, відповідно до яких адвокат Рощин В.С. представляє інтереси позивача ОСОБА_1 ; опис робіт та здійснених витрат на надання правничої допомоги на суму 10000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 18.05.2026 на суму 10 000 гривень, підстава: договір 9/АПП/1166-ЗП від 18.05.2026.

Колегія суддів, апеляційного суду, погоджується з тим, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги під час апеляційного розгляду справи.

Між тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Виходячи зі встановлених обставин та норм процесуального законодавства, колегія суддів зважуючи на характер правової допомоги наданий позивачу у цій справі під час апеляційного провадження щодо змісту виконаних робіт (складання відзиву на апеляційну скаргу та участь в одному судовому засіданні), витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, співмірності витрат на оплату послуг адвоката, вважає, що заявлені до стягнення витрати підлягають зменшенню до 5000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 22 червня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова