Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №686/2425/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2425/25

Провадження № 2/686/2744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Чевилюк З.А.,

за участі секретаря Томашівської А.Т.,

представника позивача Манзелевського Ю.В.,

представника третьої особи Ковальчук В.М.

представника відповідача Керницької О.В.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , тертя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні землями оборони,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив усунути перешкоди власнику - державі в особі Хмельницької обласної державної

адміністрації та землекористувачу Міністерству оборони України у розпорядженні та користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги; скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу; зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), повернути у користування власника – держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037, розташовану в межах Хмельницької територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області.

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької ради депутатів трудящих № 277-В, Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району, правонаступником якої згідно з Положенням про КЕВ м. Хмельницький, затвердженого 02.01.2013 начальником Західного Територіального КЕУ, є КЕВ м. Хмельницький, видано акт на право користування землею, згідно з яким в постійне користування відведено 2487,6 га земель.

До числа вказаних земель, зокрема, входять землі оборони, що належать до військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону, які призначались для використання військовою частиною НОМЕР_3 , яка станом на теперішній час перейменована у військову частину НОМЕР_4 , для потреб оборони за призначенням та для забезпечення повсякденної (постійної) діяльності, утримання та охорони.

Вказані землі перебувають на бухгалтерському обліку (балансі) КЕВ м. Хмельницький.

Водночас, незважаючи на вищевказані вимоги законодавства, зокрема, щодо наявності права на припинення права користування землями оборони виключно у Кабінету Міністрів України, 18.01.2007 за ОСОБА_1 на підставі рішення Хмельницької районної державної адміністрації від 15.12.2006 №1350/06-р зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 для ведення особистого селянського господарства.

Зазначене підтверджується відомостями про земельну ділянку із Державного земельного кадастру, а також поземельною книгою створеною за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Відповідно до висновку експерта від 04.03.2021 № 2037/2038/3081-3247-20-26 в межах кримінальному провадженні №42017240310000039 від 30.03.2017 земельна ділянка із кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 площею: 2 га.,01.03 для ведення особистого селянського господарства накладається (нашаровується) на земельну ділянку площею 2487,6 га, згідно Акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧІ району ПрикВО від 1975 року, площа накладання становить 2 га.

Враховуючи вищевказане, Хмельницькою районною державною адміністрацією незаконно передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 площею 2 га, оскільки остання належить на праві постійного користування КЕВ м. Хмельницький та входить до складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону, а рішення щодо припинення права користування нею Кабінетом Міністрів України не приймалось.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки, наявні підстави для відновлення законних та порушених інтересів держави на використання незаконно відчужених земель оборони військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону площею 2 га, шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, у зв`язку із чим прокурор звертається із даною позовною заявою, направленою на відновлення порушених інтересів держави, законності та забезпечення використання зазначених земельних ділянок.

Подальша наявність відомостей у Державному земельному кадастрі щодо перебування земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 у приватній власності порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка.

Ураховуючи викладене, наявність державної реєстрації права приватної власності в

Державному земельному кадастрі на ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037, яка належить до земель оборони, не позбавляє права володіння ними дійсного власника, але створює йому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Спірна земельна ділянка є обмежено оборотоздатною.

Наявність факту володіння фізичною особою земельною ділянкою, яка розташована на землях оборони унеможливлює використання військовими частинами, установами та організаціями земель оборони безпосередньо за їх цільовим призначенням, а саме для постійного розміщення і діяльності Збройних Сил України.

Неможливість досудового врегулювання спору зумовила звернення позивача до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на його задоволені. Представник КЕВ підтримав позицію позивача та наполягав на задоволені позову. Представник відповідача позов заперечила та подала письмовий відзив, в якому зазначила про неефективний спосіб захисту порушеного права прокурором, безпідставність та необґрунтованість позову з точки зору принципів правової визначеності, права особи на належне врядування, непорушності права власності та недопустимості втручання у встановлене державою право. Просила в судовому засіданні відмовити у задоволені позову. Аргументованих заперечень щодо задоволення позову іншими учасниками процесу не висловлено.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа

має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання незаконним правового акту.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є в тому числі припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування тощо.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений

договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як визначено статтею 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Частиною 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу в комунальній або приватній власності. У свою чергу неможливість існування в таких об`єктів іншого власника, окрім держави, унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Згідно зі ст. 389 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Конституція України у статті 41 гарантує, щоніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Принцип непорушності права власності закріплений також у статті 321 ЦК України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Для захисту права власності власник майна може скористатися одним із способів захисту, передбачених нормами глави 29 ЦК України, зокрема може витребувати своє майно із чужого незаконного володіння (стаття 387). Відповідно до зазначеної статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В разі наявності у власника волі на передачу майна іншій особі і, відповідно, неможливості його витребування у добросовісного набувача відповідно до статті 388 ЦК України, останній стає власником майна на підставі статті 330 ЦК України.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним

особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, §61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Відповідно до усталеного у практиці ЄСПЛ підходу втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (наприклад,рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Веуеler v. Italy, заява № 33202/96).

Застосовуючи цей критерій при вирішенні питання про дотримання прав добросовісного набувача, гарантованих статтею 1 Першого протоколу, у спорах про витребування у нього майна слід наголосити, що таке витребування має чітку законодавчу підставу, а саме: норми статті 388 ЦК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст цих кодексів є загальнодоступним. У зв`язку з цим «втручання у право добросовісного набувача мирно володіти майном» шляхом витребування майна з його незаконного володіння немає підстав вважати незаконним.

У питаннях оцінки наявності «суспільного», «публічного» інтересу в контексті втручання в право мирного володіння майном ЄСПЛ визнає за державою право користуватися значною свободою розсуду при визначенні такого суспільного інтересу за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/9/ Крім того, ЄСПЛ визнає, що саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес»( рішення у справі «Трегубенко проти України», заява № 61333/00). Захист права власності шляхом застосування законодавчо встановленого механізму щодо витребування власником свого майна, яке незаконно вибуло з його володіння, становить суспільний інтерес.

Критерій пропорційності в контексті статті 1 Першого протоколу передбачає оцінку того чи при здійсненні втручання в право власності було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між потребами, які випливають із загальних,суспільних інтересів та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»(Brumarescu v. Romania) заява № 28342/95). Невідповідність втручання в мирне володіння майном критерію пропорційності в будь-якому разі є підставою для визнання такого втручання порушенням статті 1 Першого протоколу,навіть якщо воно відповідає решті двом критеріям. І такі випадки нерідко зустрічаються у практиці ЄСПЛ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 70-71 рішення у справі«Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини(далі - ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року суд акцентував увагу на Рішенні Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі «Stretch v. United Kingdom» («Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії»), виходячи зі змісту пунктів 32-35 якого звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючі визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції з прав людини.

У вказаному рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що наявність порушень з боку органів публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втрачання у право заявника на мирне володіння майном та відповідно відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

ВССУ вказав, що громадянин України, який у межах, наданих законодавством України набув право на земельну ділянку, не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, презюмується, діють у межах правового поля (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі №369/2703/16-ц).

23 грудня 1975 року виконавчим комітетом Хмельницької районної ради депутатів трудящих було видано Хмельницькій квартирно-експлуатаційній частині Хмельницького району акт на право користування землею, за яким у постійне користування було відведено 2487,6 га землі. Із вказаної загальної площі, землі оборони площею 619,1968 га входять до військового містечка № НОМЕР_2 Хмельницького гарнізону (військовий полігон).

20 жовтня 2005 року Хмельницька районна державна адміністрація звернулась до начальника Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини Хмельницького району (листом № 36/02-1577/05) з проханням вирішити питання виготовлення документації, пов`язаної із вилученням земельної ділянки і передачі її у землі запасу Копистинській сільській раді, а саме, частину земель полігону військової частини НОМЕР_5 . У листі зазначено, що дана частина полігону не використовувалася за призначенням понад 15 років, основну її частину складають яри. Передача земельної ділянки не впливає на стан бойової підготовки в/ч НОМЕР_5 , використання земельної ділянки планується для потреб народного господарства.

28 жовтня 2005 року Хмельницька квартирно-експлуатаційна частина Хмельницького району звернувся до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління з проханням порушити клопотання перед командувачем військами ІНФОРМАЦІЯ_1 про вилучення із складу земель оборони до земель запасу Копистинської сільської ради земельних ділянок військового містечка № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Хмельницького гарнізону у Хмельницькому районі загальною площею 286,7884 га. У листі зазначено, що використання ділянки під багатоповерхову забудову або під індивідуальне будівництво житла для військовослужбовців не передбачається у зв`язку з будівництвом житла в інших військових містечках; земельні ділянки планується використати в народному господарстві для вирощування сільськогосподарської продукції.

Рішенням Міністра оборони України від 17 березня 2006 року №2688/з затверджено протокол № 16 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України стосовно надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою площею 286,79 га, за умови виділення 50% земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям гарнізону.

22.03.2006 та 27.03.2006 Головне управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України зверталось до Західного територіального КЕУ із пропозицією провести вилучення земель встановленим порядком після отримання рішень сесії місцевих органів самоврядування про виділення 50% земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво військовослужбовцям.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р припинено право користування земельною ділянкою Міністерства оборони України площею 286,79 га зі складу земельної ділянки площею 2 487,6 га на території Хмельницького району у зв`язку з добровільною відмовою.

Згідно з актом приймання-передачі від 16 травня 2006 року зі складу земельної ділянки площею 2 487,6 га здійснено передачу земельної ділянки Міністерства оборони України (військове містечко НОМЕР_2 ) загальною площею 286,79 га, розташованої на території Копистинської сільської ради, до земель резервного фонду Копистинської сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 грудня 2006 року № 1300/06-р доповнено розпорядження від 12 травня 2006 року № 471/06-р пунктом 2 наступного змісту: «2.Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із складу земель оборони військового містечка НОМЕР_2 (військовий полігон) Хмельницького гарнізону, площею 286,79га в т.ч. 75,72 га (землі обмеженого режиму використання), перевівши із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення з метою передачі до резервного фонду Копистинської сільської ради».

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 15 грудня 2006 року № 1350/06-р особам було передано у власність земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель земельної ділянки площею 286,79 га, право на користування якою Міністерством оборони України було припинено розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 471/06-р у зв`язку з добровільною відмовою користувача.

Так, на підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №576360 від 18.01.2007 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 площею 2,0000 га.

При цьому, розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 12 травня 2006 року №471/06-р про припинення права користування земельною ділянкою Міністерством Оборони України площею 286,79 га зі складу земельної ділянки площею 2487,6 га на території Хмельницького району у зв`язку із добровільною відмовою користувача було оскаржено у судовому порядку Квартирно- експлуатаційним відділом м. Хмельницький (справа №924/1025/14).Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.07.2017 у справі №924/1025/14 в частині задоволення позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12 травня 2006 р. «Про припинення права користування земельною ділянкою та призначення комісії по передачі земель Міністерства оборони України в землі резервного фонду Копистинської сільської ради» - скасовано та прийнято нове, яким у позові Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №471/06-р від 12.05.2006 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 29 листопада 2018 року касаційні скарги Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017р. у справі №924/1025/14 залишено без задоволення. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі №924/1025/14 залишено без змін.

Вказаним рішенням підтверджено законність володіння та користуються земельними ділянками, які утворились в результаті припинення права користування Міністерства оборони України земельною ділянкою, площею 286,79 га.

Також законність володіння та користуються земельними ділянками, які утворились в результаті припинення права користування Міністерства оборони України земельною ділянкою, площею 286,79 га підтверджено постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 18.11.2020 у справі №686/1593/18 за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно- експлуатаційного відділу м. Хмельницький до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_1 , який набув право власності на спірну земельну ділянку, не були відомі обставини щодо порушення процедури виділу земельних ділянок у власність та відсутності волі держави на такий виділ. Він мав законні сподівання, що, передаючи у 2007 році у власність земельну ділянку, Хмельницька РДА діяла в межах своїх повноважень.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні. Позивачем не доведені суду порушення ОСОБА_1 вимог законодавства щодо оформлення права на земельну ділянку, підстави для скасування державної реєстрації права власності щодо даної земельної ділянки, припинення права власності щодо неї.

Оскільки ОСОБА_1 , який діяв у правовідносинах із набуття права власності на земельну ділянку добросовісно і не вчиняв у цьому контексті протиправних дій, не може за відсутності будь-якої його вини зазнавати негативних наслідків, нести майнову відповідальність у вигляді позбавлення права власності на земельну ділянку. Такі дії органу, який, отримавши офіційні погодження і документи, прийняв рішення про надання земельної ділянки, на правомірність якого відповідач ОСОБА_1 обґрунтовано покладався, знаходяться поза волею і контролем відповідача.

Керуючись ст. ст. 19, 42,43,48, 51, 81, 82,141, 263, 354 ЦПК ,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову про усунення перешкод щодо розпорядження та користування землями оборони, а саме земельною ділянкою площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги; скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу; зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), повернути у користування власника – держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:06:019:0037, розташовану в межах Хмельницької територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2026 року.

Суддя З.А.Чевилюк