Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №686/20924/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20924/25

Провадження № 2-о/686/74/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Чевилюк З.А.

за участю секретаря Томашівської А.Т.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконкому Хмельницької міської ради про встановлення юридичного факту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком.

24 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Сім`я проживала у ОСОБА_6 , однак після повномасштабного вторгнення росії, була змушена евакуюватися до Хмельницької області. Через декілька місяців після переїзду ОСОБА_3 прийняла рішення повернутися на окуповану територію.

Позивач разом з сином залишились проживати у селі Волиця Хмельницької області. Після переїзду мати хлопчика майже не підтримувала зв`язок із родиною, дуже рідко телефонувала дитині, а в ході розмови ще у 2024 році сказала, що отримала громадянство росії та прийняла рішення залишитись у окупованому ОСОБА_6 , почуття до чоловіка згасли, а дитина їй не цікава. Бажання зберегти сім`ю - відсутнє.

04 липня 2024 року шлюб укладений між сторонами розірваний згідно судового рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/3808/24.

19 червня 2024 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано судовий наказ про стягнення аліментів з матері ОСОБА_7 , однак реалізувати таке рішення в силу перебування ОСОБА_3 на окупованій території через органи ДВС неможливо, а в добровільному порядку кошти на утримання сина вона не сплачує.

Порядок участі у вихованні дітей не встановлювався, будь які питання виховання дитина батьками не вирішувались спільно, всю відповідальність за виховання взяв на себе батько. Наразі ОСОБА_4 не бажає спілкуватись з мамою, як і вона, жоден не телефонує і не приїздить, участі в утриманні дитини мати також не бере.

ОСОБА_4 закінчив у цьому році 7 клас Малиницького ліцею Розсошанської сільської ради. Згідно виданої на нього характеристики зарекомендував себе як здібний учень. Дружній, добрий, має лідерські здібності.

Батько ОСОБА_2 бере активну участь у житті класу, бере участь в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини.

Мати ОСОБА_3 навчанням сина не цікавиться, з сім`єю не проживає, з класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється.

Згідно довідки виданої медичним приватною поліклінікою “Профімед” ОСОБА_4 задекларований у сімейного лікаря ОСОБА_8 , на амбулаторні прийоми приходить у супроводі батька.

ОСОБА_2 в свою чергу, окрім догляду за сином, його виховання, забезпечує всім потрібним. Працевлаштований у ТОВ “Вандер Вуд” на посаді механіка та отримує достойну заробітну плату.

ОСОБА_2 користується авторитетом вдома, на роботі, у школі де навчається син, переконаний що йому вистачить сил на самостійне виховання сина, він здатний забезпечити гармонійний розвиток та щасливе дитинство.

Унаслідок вимушеної евакуації під обстрілами з тимчасово окупованої території,втрати рідного дому, звичного оточення, друзів та однокласників, дитина зазнала психологічної травми, яка вплинула на її емоційний стан і відчуття безпеки. У той момент, коли дитина найбільше потребувала психологічної підтримки від обох батьків, мати прийняла рішення залишити її та повернутися на тимчасово окуповану територію. Але завдяки постійній турботі, підтримці та любові з боку батька дитина відновилася і наразі почувається психологічно стабільною та захищеною Зараз він за словами позивача почуває себе щасливим та хоче і надалі жити з батьком. Згадувати про матір не хоче, спілкуватись з нею також.

Враховуючи вказане, а саме самоусунення мами від виконання своїх батьківських обов`язків, завдання психоемоційного напруження дитині своїми діями та небажання сина спілкуватись з відповідачкою єдиним способом захисту прав та законних інтересів позивача та його сина є звернення до суду з цим позовом.

Позбавлення батьківських прав з огляду на самоусунення матері від виховання дитини, невиконання жодних батьківських обов`язків та негативний вплив на стан здоров`я дитини буде відповідати найкращим інтересам ОСОБА_4 .

Вказані обставини зумовили звернення заявника до суду.

В судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву та наполягали на її задоволені. ОСОБА_3 на судовий розгляд не з`явилася, повідомлялась про час та дату судового засідання в установленому порядку. Орган опіки та піклування Виконкому Хмельницької міської ради надав висновок щодо недоцільності визначення участі ОСОБА_2 у вихованні неповнолітнього ОСОБА_4 ; просили здійснити розгляд за їх відсутності. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Допитані в судовому засіданні свідки та неповнолітній ОСОБА_9 підтвердили факти та обставини , на які послався заявник.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Сім`я проживала у ОСОБА_6 , однак після повномасштабного вторгнення росії, була змушена евакуюватися до Хмельницької області.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та проживають у селі Волиця Хмельницької області.

04 липня 2024 року шлюб укладений між сторонами розірваний згідно судового рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/3808/24.

19 червня 2024 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано судовий наказ про стягнення аліментів з матері ОСОБА_7 .Відсутня інформація про заборгованість із сплати аліментів.

ОСОБА_4 , відповідно до пояснень учасників процесу, проживає разом з батьком ОСОБА_2 , який дбає про нього.

ОСОБА_2 в свою чергу, окрім догляду за сином, його виховання, забезпечує всім потрібним, слідкує за його здоров`ям. Працевлаштований у ТОВ “Вандер Вуд” на посаді механіка.

Згідно довідки виданої медичним приватною поліклінікою “Профімед” ОСОБА_4 задекларований у сімейного лікаря ОСОБА_8 , на амбулаторні прийоми приходить у супроводі батька.

Заявником ініційовано позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 , проте рішенням від 8.05.2026 року, справа №333/6633/25, відмовлено у задоволені позову. Констатовано, що доказів, які б підтверджували винну та умисну поведінку матері ОСОБА_4 по відношенню до її обов`язків щодо неповнолітнього сина, а також доказів неможливості зміни поведінки матері в кращу сторону, судом не здобуто, оскільки стороною позивача таких обставин в ході розгляду справи не доведено. Проживання дитини на час розгляду справи разом із батьком, який займається її вихованням і розвитком, не свідчить про те, що мати не бажає брати участь в її утриманні та вихованні, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками. Аналогічно, та обставина, що відповідачка, зі слів позивача, перебуває на тимчасово окупованій території України, не є підставою для позбавлення її батьківських прав та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, оскільки таке є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів. Зі слів сторони, позивача та свідків, дитини матір іноді зв`язується в телефонному режимі з дитиною та батьком, що вже свідчить про те, що вона цікавиться дитиною. На дату розгляду справи судом, не надходила інформація про оскарження вказаного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і(або)натуральній формі.(ч.1,2 ст.181 СК України).Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Дитина не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства через те, що батьки не змогли зберегти шлюб.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатись з батьками всупереч її бажанню, за винятком, коли таке розлучення необхідно в найкращих інтересах дитини. В конвенції закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.(ст.151 СК).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.(ст.157 СК).

Зважаючи на викладене, беручи до уваги недоведеність позивачем ухилення відповідача щодо утримання сина: відсутність доказів щодо заборгованості по сплаті аліментів, уникнення матері обов`язку щодо матеріальної підтримки дитини, спілкування матері з сином в телефонному режимі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини, З.У. «Про охорону дитинства», ст.ст. 105,110, 112, 141,150,151, 161,162, 165, 167,170,171 СК України, ст.ст.19, 81, 82, 263,280-282,353 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2026 року.

Суддя: З.А.Чевилюк