Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №671/892/26 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/892/26

22 червня 2026 року

2/671/865/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Андрущенка О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 57154 грн. 69 коп., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.03.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 66778306.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 3500,00 грн., строком на 365 днів до 18.03.2026, проценти становлять 1,0% (стандартна процентна ставка) за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування.

09.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2150491.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 5100,00 грн., строком на 360 днів.

06.04.2026 укладено Договір № 06-04/26 відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами.

26.11.2025 укладено договір № 26-11/25 відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Станом на сьогоднішній день, відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість:

- за Договором № 66778306 в розмірі 13666,73 грн., з яких: 3500,00 грн. – тіло кредиту; 9870,00 грн. – проценти первісного кредитора; 296,73 грн. – заборгованість за пенею;

- за Договором № 2150491 в розмірі 43487,96 грн., з яких: 9599,98 грн. – тіло кредиту; 19680,00 грн. – проценти первісного кредитора; 9407,98 грн. – проценти з моменту відступлення права вимоги; 4800,00 грн. – заборгованість за пенею.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано докази, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача просить справу слухати за його відсутності, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив. Відзив на позов не подав.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений зобов`язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1054 ЦК передбачено, що кредит надається на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором суд на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, повинен перевірити на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржників, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема, здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить.

09.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2150491 (далі – Договір 1), що підписаний електронним підписом відповідача.

Відповідно умов Договору 1 сума кредиту 5100,00 грн.; строк кредиту – 360 днів; процентна ставка (фіксована) – 1% в день; кошти надаються у безготівковій формі на рахунок споживача № НОМЕР_1 ; нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

10.03.2025 сторони уклали Додаткову угоду до Договору 1, згідно умов якої суму збільшено на 4500,00 грн., загальний розмір кредиту складає 9600,00 грн.; процентна ставка – 1% в день.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором 1 виконав та надав відповідачу кредит у розмірі 5100,00 грн. та 4500,00 грн. на рахунок позичальника, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплачував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, в розмірі 39139,50 грн., яка складається з: 9600,00 грн. – тіло кредиту; 24739,50 грн. – відсотки; 4800,00 грн. – штрафні санкції.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4800,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, а Договір 1 укладено 09.03.2025, тобто після введення воєнного стану.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4800,00 грн. не підлягають задоволенню.

26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 26-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором 1.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 34079,98 грн., яка складається з: 9599,98 грн. – тіло кредиту; 19680,00 грн. – відсотки; 4800,00 грн. – штрафні санкції.

В той же час, судом встановлено необґрунтоване нарахування відповідачу штрафу в сумі 4800,00 грн. за Договором, які стягненню на користь позивача не підлягають.

На підставі доказів, що знаходяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Відповідно до наданого розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_1 складає в сумі 38687,96 грн., з яких: 9599,98 грн. – тіло кредиту; 19680,00 грн. – відсотки; 9407,98 грн. – нараховані позивачем відсотки.

Згідно Договору факторингу клієнт відступив факторові право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, тому відсотки, нараховані фактором після відступлення прав вимоги, є правомірними та підлягають стягненню з відповідача.

19.03.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» і ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 66778306 (далі – Договір 2), що підписаний електронним підписом відповідача.

Відповідно умов Договору 2 сума кредиту 3500,00 грн.; строк кредиту – 365 днів до 18.03.2026; процентна ставка (фіксована) – 1% в день; кошти надаються у безготівковій формі на рахунок споживача № НОМЕР_1 ; нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом щоденно за кожен день користування.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором 2 виконав та надав відповідачу кредит у розмірі 3500,00 грн. на рахунок позичальника, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не виконав свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, в розмірі 13578,81 грн., з яких: 3500,00 грн. – тіло кредиту; 9870,00 грн. – проценти первісного кредитора; 208,81 грн. – заборгованість за пенею.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 208,81 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, а Договір 2 укладено 19.03.2025, тобто після введення воєнного стану.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 208,81 грн. не підлягають задоволенню.

06.04.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 06-04/26, відповідно до умов якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором 2.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору № 06-04/26 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13578,81 грн., з яких: 3500,00 грн. – тіло кредиту; 9870,00 грн. – проценти первісного кредитора; 208,81 грн. – заборгованість за пенею.

В той же час, судом встановлено необґрунтоване нарахування відповідачу пені в сумі 208,81 грн. за Договором 2, які стягненню на користь позивача не підлягають.

На підставі доказів, що знаходяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги від ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Як зазначає позивач у позові, і проти чого не надано заперечень відповідачем, кредитор, надавши обумовлені договором кошти, свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим наявна заборгованість за Договорами в розмірі 52057,96 грн.

Суд не знаходить підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом, оскільки, вони є платою за користування коштами та не відносяться до поняття неустойки. Аналогічна позиція закріплена в п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин».

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 порушив обумовлені договором строк і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості за кредитами у розмірі 52057,96 грн. ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню.

Представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

В обґрунтування клопотання зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання обґрунтованим з наступних підстав.

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До матеріалів позовної заяви представником позивача додано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 згідно якого, адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та у Витягу з Акту № 32 про надання юридичної допомоги допомоги від 15.04.2026 погоджено вартість надання послуг.

Згідно вказаного вище Акту сторони погодили надання правових послуг, вартість яких становить 16000,00 грн., та включає наступне:

- надання усної консультації (2 години) – 4000,00 грн.;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 години) – 12000,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 грн. суд зазначає наступне.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

В той же час, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав жодних заперечень з приводу не співмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Суд не вправі самостійно перебирати на себе обов`язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (91,08%), суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 14572,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2424,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 52057 (п`ятдесят дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 96 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»витрати на правову допомогу в розмірі 14572,80 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2424,98 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521;

Представник позивача: Сердійчук Ярослава Ярославівна;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя