Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №601/1376/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1376/26

Провадження № 1-кп/601/237/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременеці кримінальне провадження №12026211010000110 від 02.03.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, тимчасово не працюючого, не одруженого, осіб на утриманні не має, депутатом не являється, раніше не судимого згідно з ст.89 КК України, востаннє притягався до кримінальної відповідальності 12.06.2024 Кременецьким районним судом за ч.3 ст.246, п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України до виду покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Кременецького районного суду від 30.06.2025 звільнений від призначеного покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 357 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102- IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому, дію воєнного стану було неодноразово продовжено, який триває і на даний час. Зокрема, 14 січня 2026 року Президент України підписав Закон України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №4757-ІХ, відповідно до якого дію воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.02.2026, приблизно в обідню пору доби (точної години досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_3 прийшов до квартири свого знайомого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 . Перебуваючи в квартирі, ОСОБА_5 дістав належну йому чоловічу сумку, з якої дістав грошові кошти, що помітив ОСОБА_3 .. Після цього, ОСОБА_5 поклав сумку назад та вони пішли геть з квартири. Того ж дня, повернувшись до місця проживання ОСОБА_5 , чоловіки сіли відпочивати та випивати алкогольні напої. В цей же час, у ОСОБА_3 , виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, вчинене в умовах воєнного стану.

Реалізовуючи свій раптово-виниклий кримінально-протиправний умисел, 25.02.2026, приблизно в обідню пору доби (точної години досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи в кімнаті квартири, що по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , скориставшись тим, що ОСОБА_5 вийшов з кімнати, дістав чоловічу сумку ОСОБА_5 та почав оглядати її вміст. В цей час, він почув, що ОСОБА_5 повертається, тому усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знаючи, що його дії є таємними для інших осіб, умисно, з корисливих мотивів шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, взяв сумку чорного кольору, належну ОСОБА_5 , у якій знаходилися грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, паспорт громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 05.04.2004, № НОМЕР_1 та медичну карту ОСОБА_5 , з метою викрадення чужого майна, сховав вказану сумку під одяг, в який був одягнений.

Далі ОСОБА_3 , присвоївши викрадене майно, покинув місце скоєння злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями, потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на загальну суму 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Продовжуючи свою кримінально протиправну діяльність, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.357 КК України, а саме незаконне заволодіння іншим важливим особистим документом.

25.02.2026, приблизно в обідню пору доби (точної години досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_3 перебував у квартирі ОСОБА_5 , де дістав та оглянув вміст сумки, належної останньому. Оглядаючи, побачив в чоловічій сумці паспорт громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 05.04.2004, № НОМЕР_1 та медичну карту ОСОБА_5 , якими володів та розпоряджався ОСОБА_5 ..

У цей момент у нього виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на привласнення паспорту та інших важливих особистих документів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, що 25.02.2026, приблизно в обідню пору доби (точної години досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи в квартирі по АДРЕСА_2 , привласнив паспорт громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 05.04.2004, № НОМЕР_1 та медичну карту ОСОБА_5 , за якими можна ідентифікувати його як власника, що знаходилися у викраденій ним чоловічій сумці..

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені: ч.3 ст.357 КК України – за ознакою незаконного заволодіння іншим важливим особистим документом та за ч. 4 ст. 185 КК України – за ознакою таємного викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище вчиненому в умовах воєнного стану.

Допитаний судом ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях за обставин, викладених в обвинувальному акті визнав. Про вчинене шкодує та розкаюється.

Потерпілий в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Вказав що завдані збитки відшкодовано. Просить суворо не карати.

Оскільки ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлено правильність розуміння обвинуваченою змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз`яснивши ОСОБА_3 положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, які характеризують обвинуваченого, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.

За таких обставин, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану; за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує особу обвинуваченого, визнання ним вини у вчиненні вказаних правопорушень, конкретні обставини справи, позицію потерпілого, який не має жодних претензій, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень обрати покарання у вигляді штрафу та позбавлення волі, разом з тим, звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.

Призначення іншого виду покарання, на думку суду, є недоцільним.

Цивільний позов не пред`являвся.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання, до набранням вироком законної сили, залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 84, 91, 100, 349, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді одного року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (рік) та відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання, до набранням вироком законної сили, залишити без змін.

Речові докази по справі:

грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, паспорт громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 05.04.2004 року, №010475344, в обкладинці коричневого кольору, та медична карта ОСОБА_5 , повернуті на зберігання потерпілому ОСОБА_5 – повернути ОСОБА_5 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: