Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №596/202/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2026 р. Справа № 596/202/26

Провадження № 2/596/330/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Цвинтарної Т.М.

при секретарі судового засідання Рудніцькій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в селищі Гусятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Фик Андрій Ярославович до Гримайлівської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Фик А.Я. звернулася до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до Гримайлівської селищної ради Чортківського району Тернопільської області та просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 82,7 кв.м., житловою площею 45,7 кв.м..

В обґрунтування позивних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Вікно, Чортківського району, Тернопільської області померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Після смерті матері, ОСОБА_1 у передбачені законодавством терміни звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало її матері, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , проте, нотаріусом їй відмовлено, оскільки ОСОБА_2 за життя не оформила право власності на вищезгаданий житловий будинок.

У порядку спадкування ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку під згаданим житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , так як правовстановлюючий документ на ім`я спадкодавця на земельну ділянку був належним чином зареєстрованим.

Також зазначає, що у спадкодавця наявні правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , однак, житловий будинок, право власності на який було зареєстровано в установленому законом порядку спадкодавцем, було знесено, а літню кухню реконструйовано у житловий будинок. Інші господарські будівлі також частково були реконструйовані, а частково залишились, як визначено правовстановлюючим документом.

Мати позивачки - ОСОБА_2 за свого життя склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно (окрім однієї земельної ділянки - паю) в користь ОСОБА_1 . З часу відкриття спадщини ОСОБА_1 вступила у фактичне володіння та управління майном ОСОБА_2 , користується ним, проте, не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, так як мати при житті належним чином не зареєструвала право власності на реконструйований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Фик А.Я. в судове засідання не з`явилися, однак, представник подав до суду письмову заяву про розгляд справи у їхній відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, попередньо надіславши до суду клопотання, згідно якого слухання справи просить проводити у відсутності представника відповідача. Позовні вимоги визнають.

Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 квітня 1964 року.

ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу 18 листопада 1989 року із ОСОБА_4 , змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18 листопада 1989 року.

Житловий будинок господарськими будівлями та спорудами, який знаходився в АДРЕСА_1 , загальна площа 42,9 м2, житлова площа 33,5 м2, належав ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , виданим 27.03.2012 року Вікнянською сільською радою та витягом про державну реєстрацію прав серії CEE №060173, виданим 18.04.2012 року Гусятинським районним комунальним бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до висновку про знищення/знесення майна №DT01:4454-9642- 6600-9970 житловий будинок знесено. А, як вбачається з довідки №369 від 29.07.2025 року, виданої КП БТІ Гусятинської селищної ради, житловий будинок, право власності на який було зареєстровано в установленому законом порядку спадкодавцем, було знесено, а літню кухню реконструйовано у житловий будинок.

Згідно копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 від 21.07.2025, загальна площа житлового будинку становить 82,7 м2, житлова площа 45,7 м2.

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом №13 від 09.01.2026 року та витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку під згаданим житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що був зроблений відповідний актовий запис про смерть за № 41, підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть, виданого Гримайлівською селищною радою Чортківського району Тернопільської області 14 квітня 2025 року, серія НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 за свого життя склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Вікнянської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області 28 листопада 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 65, згідно якого заповіла все належне їй майно (окрім однієї земельної ділянки - паю) в користь ОСОБА_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 82,7 кв.м., житловою площею 45,7 кв.м..

09.01.2026 до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Ціцінського І.В. звернулася ОСОБА_1 , з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_1 повідомила, що документ, який посвідчував право власності померлого на зазначене нерухоме майно у неї відсутній і тому надати його нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину неможливо.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №82140389 від 08.08.2025 року в нотаріуса заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .

Проте, ОСОБА_1 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав її матері у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно на ім`я спадкодавця, що підтверджується довідкою інформаційного характеру, виданою приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу від 09.01.2026 за №4/02-14.

Відповідно до вимог ст.ст. 1216, 1217, 1268 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, позивач являється спадкоємцем за заповітом спірного майна померлої ОСОБА_2 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, а тому набула права на спадкування майна покійної за заповітом.

Позивач прийняла спадщину, однак, не може оформити свої спадкові права у нотаріальній конторі, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України) та землекористувачі (стаття 95 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі N6-1328цс15, згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно ст.376 ЦК суди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

На підставі ч.3 ст.376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас згідно із ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 року № 158 затверджено Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, яким передбачена процедура введення в експлуатацію лише індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05.08.1992 року по 09.04.2015 року та будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12.03.2011 року.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи вищевказані вимоги закону та встановлені обставини справи, те, що позивач є власником земельної ділянки, на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно, місцезнаходження якого не порушує права інших осіб, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на житловий будинок садибного типу, загальною площею 82,7 м2, житловою площею 45,7 м2, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наведеного, ст. ст. 392, 1223, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 80, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Фик Андрій Ярославович до Гримайлівської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 – матері ОСОБА_2 , а саме, на житловий будинок садибного типу, загальною площею 82,7 м2, житловою площею 45,7 м2, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 , жителька АДРЕСА_2 ).

Представник позивача - адвокат Фик Андрій Ярославович (адреса: м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 8В, офіс 52).

Відповідач: Гримайлівська селищна рада Чортківського району Тернопільської області (місцезнаходження якої селище Гримайлів, вул. Мазепи, 8, Чортківського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396408).

Повне рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Т.М. Цвинтарна