Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №593/971/26 — Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/971/26

Провадження № 1-кп/593/138/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5

та представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Бережанського районного суду Тернопільської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 11 червня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 02 квітня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211050000086 відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки: с.Вербів Підгаєцького району Тернопільської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженої, на утримані неповнолітніх дітей немає, не депутата, пенсіонера, раніше не судимої, обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 «Про затвердження переліку державних загально-зоологічних заказників місцевого значення», урочище «Звіринець», загальною площею 2302.0 га, яке розташоване у межах с. Шибалин Бережанської ТГ Тернопільського району Тернопільської області оголошено загальнозоологічним заказником місцевого значення, який входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, збереження і використання.

Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області 02 вересня 2011 року прийнято охоронне зобов`язання щодо загальнозоологічного заказника місцевого значення «Звіринець» площею 2302.0 га, яке зареєстровано за №01 -71.

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року №2456-ХII визначено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової історико-культурної цінності, можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

У відповідності до ст. 7 цього ж Закону, землями природно - заповідного фонду є ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 150 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико - культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Згідно статей 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охоронні зони встановлюються навколо земель природно-заповідного фонду.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6120489400:02:001:1441 площею 0,28 га, яка знаходиться в с. Шибалин Бережанської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, зареєстроване за ОСОБА_4 , та перебуває у її користуванні.

В другій половині вересня 2025 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено у ОСОБА_4 , яка перебувала за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття частини земельної ділянки особливо цінних земель - загальнозоологічного заказника місцевого значення «Звіринець», територія якого, зокрема, перебуває під охороною Бережанської міської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у другій половині вересня 2025 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено. ОСОБА_4 усвідомлюючи відсутність у неї будь-яких підстав набуття речових прав на земельну ділянку та її використання, в порушення вимог нормативно-правових актів: охоронного зобов`язання Державного Управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області №01 -71 від 02 вересня 2011 року, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 року, Земельного кодексу України, шляхом розорювання та посіву озимої пшениці здійснила самовільне зайняття частини земельної ділянки природно-заповідного фонду України площею 0,1101 га, яка віднесена до особливо цінних земель - загальнозоологічного заказника місцевого значення «Звіринець», що знаходиться в с. Шибалин Бережанської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, межує із земельною ділянкою із кадастровим номером 6120489400:02:001:1441 площею 0.28 га, власником якої є ОСОБА_4 .

У такий спосіб, своїми діями ОСОБА_4 самовільно, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду), зайняла вказану частину земельної ділянки – загально зоологічного заказника місцевого значення «Звіринець», що відноситься до особливо цінних земель, вартістю 20000 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель, ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 KК України.

11.06.2026 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 в присутності її захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст.197-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання яке повинна понести ОСОБА_4 за ч. 2 ст.197-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк із покладенням обов`язків.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопоче про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 11.06.2026 року.

В підготовчому судовому засіданні представник потерпілого Бережанської міської ради ОСОБА_6 суду пояснила, що обвинувачена ОСОБА_4 заподіяну шкоду добровільно відшкодувала у повному обсязі.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просять затвердити угоду, наслідки даної угоди обвинуваченій зрозумілі.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України є не тяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором з однієї сторони і обвинуваченою ОСОБА_4 та її захисником ОСОБА_5 з іншої сторони і призначити обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк терміном 1 рік. Згідноч.1 п.1, 2, ч.3 п.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Керуючись: ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 червня 2026 року між прокурором Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 з участю її захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за

№ 12026211050000086.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 11 червня 2026 року, покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк терміном 1 (один) рік.

Згідноч.1 п.1, 2, ч.3 п.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1