Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №466/992/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/992/26

Провадження №2/466/1772/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої судді Федорів О.П.,

з участю: секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.,

представника позивача Кисличенка П.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Суть позовної заяви

1.10 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , позивач) – адвокат Кисличенко Павло Валерійович через підсистему «Електронний суд» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування моральної шкоди.

2.Позов обґрунтовувався тим, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «БМВ» моделі Х5 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору VIN-код НОМЕР_2 , чиє право власності було порушено. Зазначив, що ОСОБА_1 звернувся в правоохоронні органи з заявою про нібито вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 Кримінального кодексу України. За його заявою до ЄРДР було внесене кримінального провадження № 12024141380001451 від 03 жовтня 2024 року. У рамках цього кримінального провадження було проголошено декілька ухвал слідчого судді. Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року по справі № 466/10151/24 накладено арешт на належний ОСОБА_2 автомобіль. Відповідно до описової частини даної ухвали: «03.10.2024 року до ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області звернувся із письмовою заявою гр. ОСОБА_1 , який просить прийняти міри відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які шляхом обману та зловживання довірою під приводом продажу транспортного засобу марки «БМВ» моделі Х5 2004 д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, заволоділи грошовими коштами в сумі 6500 доларів США, і останній заплатив за купівлю вищевказаного транспортного засобу, в результаті чого своїми протиправними діями спричинили потерпілому матеріальної шкоди на суму 267 812 гривень». У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не вчиняла відносно ОСОБА_4 будь-яких протиправних дій, 01 вересня 2025 року кримінальне провадження було закрито за відсутності події кримінального правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України. Про це ОСОБА_2 дізналася лише з ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2025 року по справі № 466/5010/25, якою було скасовано арешт накладений на автомобіль марки «БМВ» моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 .

3.Представник позивачки вказав на те, що позивачка не змогла ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, що було внесене до ЄРДР за номером 12024141380001451 від 03 жовтня 2024 року, оскільки, як пояснив старший слідчий СВ ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Підгорний Ю.Б., він не зобов`язаний надавати ОСОБА_2 будь-які документи або матеріали кримінального провадження, оскільки вона мала в ньому статусу потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. У той же час це не завадило старшому слідчому ОСОБА_5 в рамках цього кримінального провадження звернутися в суд з клопотанням про арешт належного ОСОБА_2 майна – автомобіля марки «БМВ» моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 .

4.Представник позивачка зазначив, що позивачка звертається з цією позовною заявою в суд, адже є моральні переживання які були викликані діями ОСОБА_4 ОСОБА_2 зазнала моральної шкоди через те, що ОСОБА_1 здійснив наклеп, виклавши неправдиві відомості в заяві до правоохоронних органів. Вона знала цю людину та добре відносилася до нього. Вони працювали разом та вона йому повністю довіряла. ОСОБА_2 не очікувала, що ОСОБА_1 може завдати підлий удар у спину, обманути її та оточуючих, осквернити її добре ім`я. Для неї навіть сама звістка про те, що ОСОБА_1 написав заяву в поліцію була справжнім ударом від якого вона й досі не може оговтатись. Ствердив, що ОСОБА_2 відчувала та відчуває біль та страждання кожен раз, коли думаю про цю людину і те що він накоїв. Вона провела безліч безсонних ночей та виплакала чималу кількість сліз, не розуміючи для чого він це робить. Можливо, це був намір заробити кошти або заволодіти майном. Свої моральні страждання, які спричинив ОСОБА_1 , і які ОСОБА_2 пов`язує саме з цією особою, вона оцінює у 50 000 гривень. Вважає, що це мінімальна сума, якої вистачить лише на недорогу поїздку в санаторій для відновлення свого душевного стану та здоров`я.

5.Представник позивачки просив стягнути з відповідача на користь позивачки 50 000 грн моральної шкоди та судові витрати: 3 328 грн судового збору та 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні рішення у справі

6.Після усунення недоліків, указаних в ухвалі від 12 лютого 2026 року, ухвалою суду від 23 лютого 2026 року, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

7.Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

8.Ухвалою суду від 04 травня 2026 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

9.У судовому засіданні 15 червня 2026 року представник позивачки у вступному слові зазначив, що детальних пояснень не надаватиме, оскільки усе викладене у позовній заяві, яку підтримував. Просив задовольнити позов у повному обсязі. На запитання суду зазначив, що моральну шкоду позивачка пов`язує саме з тим, що, на її думку, у заяві про вчинення кримінального провадження відповідач вказав неправдиві відомості щодо неї. У подальшому кримінальне провадження було закрито, що підтверджує неправдивість відомостей.

10.Відповідач у судовому засіданні надав пояснення про те, що йому не зрозуміла підстава позову та він вважає, що не повинен відшкодовувати позивачці моральну шкоду. Підтвердив, що подавав заяву про вчинення кримінального правопорушення щодо нього та за наслідками досудового розслідування кримінальне провадження було закрито. Просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

11.У провадженні слідчої судді Шевченківського районного суду м. Львова перебувало клопотання старшого слідчого слідчого відділу відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгорного Ю.Б., погоджене прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова Межвінським Д.З., про арешт майна у кримінальному провадженні №12024141380001451 від 03 жовтня 2024 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України України.

12.Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2024 року (справа № 466/10151/24, провадження № 1-кс/466/2967/24) за наслідками розгляду цього клопотання накладено арешт у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та користування, на транспортний засіб марки «БМВ» моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору VIN-код НОМЕР_2 та ключ запалювання від транспортного засобу марки «БМВ» моделі Х5 2004 року, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору VIN-код НОМЕР_2 у формі «ромба» по середині кнопка із значком «БМВ», які було вилучено 03.10.2024 в період часу з 16:10 год. по 16:22 год., в ході проведення огляду місця події за адресою: Львівська область, Стрийський район, траса М06 Київ-Чоп, 610КМ, ДСПП (дорожній стаціонарний пост патрульної поліції) «Плай», які постановою старшого слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Підгорного Ю.Б. від 04 жовтня 2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №120241413800001451 від 03.10.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України (а.с.8-9).

13.Згідно з цією ухвалою 03 жовтня 2024 року до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області звернувся із письмовою заявою ОСОБА_1 , який просив прийняти міри відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які шляхом обману та зловживання довірою під приводом продажу транспортного засобу марки «БМВ», моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору, заволоділи грошовими коштами в сумі 6500 доларів США, які останній заплатив за купівлю вищевказаного транспортного засобу, в результаті чого своїми протиправними діями спричинили потерпілому матеріальної шкоди на суму 267 812 гривень. 03 жовтня 2024 року на ДСПП (дорожній стаціонарний пост патрульної поліції) «Плай» працівники УПП у Львівській області ДПП зупинили у зв`язку із внесенням транспортного засобу в розшук, автомобіль марки «БМВ» моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без документів, які засвідчують право власності та користування на вищевказаний транспортний засіб, який відмовився повідомляти будь-яку інформацію щодо причини керування транспортним засобом та причин подачі транспортного засобу в розшук. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб марки «БМВ» моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору VIN-код НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 , власником є ОСОБА_2 , яка також є матір`ю ОСОБА_3 .

14.У подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2025 року (справа № 466/5010/25; провадження № 1-кс/466/2678/25) клопотання ОСОБА_6 , подане в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту з майна, задоволено. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова 07 жовтня 2024 року у справі № 466/10151/24 в межах кримінального провадження № 12024141380001451 від 03 жовтня 2024 року на майно ОСОБА_2 , а саме на автомобіль марки «БМВ» моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору VIN-код НОМЕР_2 та ключ запалювання від транспортного засобу марки «БМВ» моделі Х5 2004р, д.н.з. НОМЕР_1 , синього кольору VIN-код НОМЕР_2 , скасовано, та майно вирішено повернути законному володільцю – ОСОБА_2 (а.с.10-11). Підставою скасування стало те, що у подальшому застосуванні арешту відпала необхідність, а існування арешту не буде відповідати розумності та співрозмірності обмеження права власності та може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном.

15.Згідно з цією ухвалою від 23 вересня 2025 року, постановою слідчого Підгорного Ю.Б. від 01 вересня 2025 року кримінальне провадження номер 12024141380001451 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України. У постані про закриття кримінального провадження слідчий зазначає, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено відсутність суб`єктивної та об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України чи іншого правопорушення, адже між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 виникли виключно зобов`язальні договірні правовідносини, права та обов`язки в яких породжені домовленістю між двома сторонами. В свою чергу вказані правові відносини, що виникли, є складовим елементом цивільно-правових відносин, які регулюються виключно нормами цивільного права та не утворюють складу кримінального правопорушення а також відсутність настання будь-яких суспільно - небезпечних наслідків.

16.Інших доказів, окрім досліджених судом двох ухвал слідчих суддів, сторони не надавали.

Норми права, що підлягають застосуванню, та мотиви суду

17.Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

18.Частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

19.Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

20.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).

21.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 Цивільного процесуального кодексу України).

22.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 Цивільного процесуального кодексу України).

23.У частині першій статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 Цивільного процесуального кодексу України).

24.Представник позивачки, подаючи позов до суду, не посилається на жодні норми матеріального права. Зважаючи на зміст позовної заяви та тверджень, висловлених під час судового засідання, представник позивачки просить стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок поширення неправдивих відомостей у заяві про вчинення кримінального правопорушення.

25.Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

26.Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

27.Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

28.У статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

29.Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

30.Згідно зі статтею 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

31.Отже, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

32.Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

33.Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 Цивільного кодексу України).

34.Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від

27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – Постанова), юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

35.У пункті 16 Постанови роз`яснено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим, наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

36.Конституційний Суд України у рішенні від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 зробив висновок про те, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої іншими особами порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

37.Повертаючись до цієї справи, суд зауважує, що матеріали справи не містять даних стосовно притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 383 Кримінального кодексу України, а саме за завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину.

38.Таким чином, заява про вчинення кримінального правопорушення, подана відповідачем до правоохоронних органів, які за законом наділені повноваженнями перевіряти цю інформацію на достовірність, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачки.

39.Доказів того, що метою звернення ОСОБА_1 до органу досудового розслідування із заявою про вчинення кримінального правопорушення було здійснення наклепу шляхом викладу неправдивих відомостей щодо ОСОБА_2 , суду не надано.

40.Оцінюючи подані суду докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що у позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись статтями 6-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1.У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкодивідмовити.

2.Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складене 22 червня 2026 року.

Головуюча О.П. Федорів