Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №466/1764/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1764/26

Провадження № 2/466/2075/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарі Васинчик М.О.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину,

встановив:

05 березня 2026 року, ОСОБА_3 звернулась до суду позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 30 липня 2021 року , близько 11 год. 00 хв., сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок якої позивачка отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 вересня 2025 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Зазначає, що внаслідок згаданої дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження : закритий перелом латерального виростка правої великогомілкової кістки з імпресією суглобової поверхні, травматичну напружену гематому поперекової ділянки, забій м`яких тканин обличчя справа, правої скроневої ділянки, множинні садна тулуба та кінцівок. 03 серпня 2021 року їй було проведено оперативне втручання - металоостеосинтез з встановленням пластини. Надалі вона проходила тривале лікування та реабілітацію, а 26 квітня 2024 року перенесла ще одне оперативне втручання з видалення металоконструкції.

Позивачка зазначає, що внаслідок отриманих травм тривалий час була позбавлена можливості нормально пересуватися, самостійно обслуговувати себе, виконувати побутові обов`язки та повноцінно доглядати за малолітніми дітьми. На даний час продовжує відчувати фізичний біль, має обмеження рухливості правого колінного суглоба та перебуває під наглядом лікарів.

На думку позивачки, дорожньо-транспортна пригода та її наслідки спричинили їй значні моральні страждання, які полягають у фізичному болю, тривалих душевних переживаннях, зміні звичного способу життя, необхідності проходження лікування та реабілітації, постійному хвилюванні за стан свого здоров`я та можливість повноцінного відновлення. З урахуванням наведеного просить стягнути з відповідача 200 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

26.03.2026 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву. Сторона зазначає, що визначення розміру моральної шкоди не може ґрунтуватися виключно на суб`єктивній оцінці потерпілої особи, а повинно здійснюватися судом із урахуванням характеру отриманих ушкоджень, обсягу та тривалості фізичних і душевних страждань, наслідків для звичного способу життя особи, а також із дотриманням принципів розумності, виваженості та справедливості. Вважає, що позивачкою не наведено належного обґрунтування заявленої до стягнення суми у розмірі 200 000 грн, а тому такий розмір компенсації є явно завищеним та неспівмірним із фактичними обставинами справи. Також зазначає, що при вирішенні спору суду необхідно врахувати всі обставини справи в їх сукупності, характер та наслідки дорожньо-транспортної пригоди, поведінку сторін після її настання, а також вимоги розумності та справедливості. Просить у задоволенні позову відмовити в тому розмірі, в якому просить позивачка, та стягнути з відповідача ОСОБА_4 у 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Кунців П.Р., позовні вимоги підтримав повністю покликаючись на аргументи аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача 200 000 грн. відшкодування моральної шкоди на користь позивачки.

Представник відповідача , адвокат Школьна А.В., просила суд відмовити в задоволення позову частково, та стягнути з ОСОБА_4 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди, оскільки розмір шкоди, який вказує позивачка є явно завищений, та не обґрунтований, не підтверджений наданими доказами.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 30 липня 2021 року, за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 вересня 2025 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Вказана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлена така ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, при вирішенні даного спору суд виходить із встановленого факту дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача та факту заподіяння позивачці тілесних ушкоджень внаслідок цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме: закритий перелом латерального виростка правої великогомілкової кістки з імпресією суглобової поверхні, травматичну напружену гематому поперекової ділянки, забій м`яких тканин обличчя справа, правої скроневої ділянки, множинні садна тулуба та кінцівок.

З наданої виписки з медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що 03 серпня 2021 року позивачці проведено оперативне втручання - МОС великогомілкової правої кістки. Після проведення оперативного втручання вона проходила тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, потребувала медичного нагляду та реабілітації.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 26 квітня 2024 року позивачці проведено повторне оперативне втручання, пов`язане із видаленням металоконструкції, встановленої після перелому.

Таким чином, негативні наслідки дорожньо-транспортної пригоди не обмежилися короткотривалим періодом лікування після отримання травми, а супроводжували позивачку протягом тривалого часу.

Із консультативного висновку спеціаліста від 12 січня 2026 року вбачається, що у позивачки наявні наслідки перенесеної травми у вигляді посттравматичного гонартрозу правого колінного суглоба ІІ–ІІІ ступеня, контрактури правого колінного суглоба та обмеження рухливості кінцівки.

Наведені медичні документи свідчать про те, що навіть через значний проміжок часу після дорожньо-транспортної пригоди позивачка продовжує відчувати наслідки отриманої травми, має обмеження рухливості кінцівки та потребує подальшого лікування і медичного спостереження.

Фактично з моменту дорожньо-транспортної пригоди до часу розгляду справи судом минуло майже п`ять років, однак стан здоров`я позивачки повністю не відновився, а наслідки отриманого ушкодження продовжують впливати на якість її життя.

Суд бере до уваги, що на момент дорожньо-транспортної пригоди позивачка працювала медичною сестрою відділення інтенсивної терапії та одночасно здійснювала догляд за малолітніми дітьми.

У зв`язку з отриманою травмою вона була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, вільно пересуватися, повноцінно виконувати побутові обов`язки, здійснювати догляд за дітьми та реалізовувати свої повсякденні потреби без обмежень.

Суд зазначає, що моральна шкода є категорією немайнового характеру, яка не має точного грошового вираження та полягає у негативних наслідках, яких особа зазнає у зв`язку з порушенням її прав.

За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї, а також у зв`язку із порушенням звичного способу життя та необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральні страждання не зводяться виключно до емоційних переживань або психологічних розладів. Вони охоплюють увесь комплекс негативних наслідків, які особа змушена переживати внаслідок ушкодження здоров`я, у тому числі фізичний біль, вимушені обмеження у повсякденному житті, втрату можливості вести звичний спосіб життя, необхідність тривалого лікування та реабілітації, відчуття невпевненості у майбутньому, занепокоєння щодо власного здоров`я та можливості повноцінно реалізовувати себе у сімейному, суспільному та професійному житті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що моральна шкода полягає у стражданнях та інших негативних явищах, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Страждання і приниження є емоціями людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, неспокій, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність та інші негативні переживання.

При цьому не всі негативні емоції досягають рівня страждання, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка такого рівня залежить від усіх обставин справи, зокрема характеру протиправних дій, їх тривалості, фізичних та психологічних наслідків, стану здоров`я потерпілої особи та інших істотних обставин.

У даному випадку суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала складну травму нижньої кінцівки, перенесла два оперативні втручання, тривалий час проходила лікування та реабілітацію, а наслідки отриманої травми зберігаються і на даний час.

Очевидним є те, що такі обставини об`єктивно пов`язані не лише з фізичним болем, але й із тривалими душевними переживаннями, викликаними обмеженням рухливості, необхідністю проходження лікування, неможливістю вести звичний спосіб життя, повноцінно виконувати побутові та сімейні обов`язки, а також невизначеністю щодо повного відновлення здоров`я.

З огляду на характер отриманих ушкоджень, тривалість лікування та наслідки для повсякденного життя позивачки, суд приходить до висновку, що факт завдання їй моральної шкоди знайшов своє належне підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини особи, якщо шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частинами 2, 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №357/6237/19-ц зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, передбачає безвинну відповідальність володільця такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи підлягає відшкодуванню і моральна шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року в справі №607/11755/20 (провадження №61-13672св21) дійшов висновку, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2023 року в справі № 686/21298/22 (провадження № 61-5780св23) зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Також, суд зважає на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у пунктах 3, 9 постанови №4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за змістом яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 січня 2021 року у справі №263/16183/18, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої особи, погіршення її здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц зазначила, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності, а розмір відшкодування має бути не більшим, ніж це необхідно для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Суд бере до уваги, що відшкодування моральної шкоди має компенсаційний, а не каральний характер. Таке відшкодування не повинно перетворюватися на спосіб безпідставного збагачення потерпілої особи, однак має забезпечити справедливу компенсацію тих страждань та негативних наслідків, яких вона зазнала внаслідок порушення її прав.

Оцінивши характер отриманих позивачкою тілесних ушкоджень, необхідність проведення двох оперативних втручань, тривале лікування та реабілітацію, наявність постійного болю, посттравматичного гонартрозу, обмеження рухливості правої нижньої кінцівки, вплив отриманої травми на сімейне, побутове та професійне життя позивачки, а також врахувавши принципи розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 200 000 грн є завищеним та не знаходить достатнього об`єктивного підтвердження у матеріалах справи.

Разом з тим суд не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки факт завдання позивачці моральної шкоди належним чином підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин суд вважає, що справедливим, співмірним та достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у даному випадку є 60 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Саме така сума, на переконання суду, відповідає характеру та тривалості моральних і фізичних страждань позивачки, ступеню втручання у її звичне життя та забезпечує справедливу компенсацію негативних наслідків дорожньо-транспортної пригоди. При цьому суд враховує дії самої потерпілої в ході ДТП. Так, з відеозапису події, оглянутого в ході судового розгляду вбачається, що ОСОБА_3 , при перетині вулиці по нерегульованому переходу, не переконалась у безпеці руху та фактично вибігла під колеса авто, яким керував ОСОБА_4 . Тобто частково є вина і потерпілої у вказаній ДТП.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору як особа, яка звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн судовий збір підлягав би сплаті у сумі 3 328 грн. Судом позовні вимоги задоволено частково на суму 60 000 грн, що становить 30 відсотків від заявлених вимог.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 60 000 грн х 3 328 грн : 200 000 грн = 998 грн 40 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 998 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 60 000 (шістдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 998 грн.40 коп. (дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 40 копійок)

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони в справі:

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя І. Є. Зима