Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №199/13797/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4514/26 Справа № 199/13797/25 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що сторони мають спільну дитину, на теперішній час відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, хоча є працездатною особою, інших дітей не має.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної дитини сторін – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року позовну заяву задоволено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, апелянт зазначив, що не був належним чином повідомлений, що позбавило надати йому свої заперечення до суду.

Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наразі проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні.

Дані обставини підтверджуються копіями паспортів сторін, копією свідоцтва про народження дитини, відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.

Встановлено, що на даний час спільна дитина сторін знаходиться на утриманні позивача.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем регулярної та достатньої матеріальної допомоги на утримання спільної дитини сторін.

При вирішенні цього спору належить виходити з інтересів дитини, батьками якої є сторони, положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України "Про охорону дитинства", Сімейного кодексу України, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27лютого 1991 року та чинної для України від 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

У статті 180 СК України закріплено обов`язок батьків утримувати дитину. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Якщо батьки не забезпечують на достатньому рівні утримання дитини або добровільно не виконують обов`язок по батьківському піклуванню, то чинним законодавством передбачено примусове стягнення аліментів за рішенням суду.

Відсутність офіційних доходів у батьків не звільняють їх від обов`язку утримувати неповнолітню дитину.

Згідно норм Сімейного кодексу України той із батьків, з яким проживає дитина, має право звернутися з позовом про стягнення аліментів на дитину з іншого з батьків.

Враховуючи дійсні норми чинного законодавства - відсутність стабільного заробітку батька/матері дитини не звільняє його/її від виплати аліментів та вжиття всіх необхідних заходів по утриманню неповнолітньої дитини.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на дитину (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на неповнолітню дитину суд враховує її вік, стан здоров`я та матеріальне становище, а також стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно норми ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, має можливість отримувати дохід та, відповідно, спроможний брати участь у належному матеріальному забезпеченні дитини. Доказів, які б свідчили про неможливість працювати, відсутність працездатності чи наявність інших обставин, що об`єктивно перешкоджають виконанню обов`язку щодо утримання дитини, матеріали справи не містять.

Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів враховує принципи, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а також принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дитини та фінансові можливості відповідача.

Доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини доходу не заслуговують на увагу.

Колегія суддів враховує, що апелянт визнавав позовні вимоги частково та погоджувався на сплату аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів свого заробітку (доходу), посилаючись на те, що він також сплачує аліменти на іншу дитину у такому ж розмірі.

Разом з тим сам по собі факт сплати аліментів на іншу дитину не є безумовною підставою для визначення аналогічного розміру аліментів у цій справі.

З урахуванням встановленого, приймаючи до уваги часткове визнання позову відповідачем у апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування відповідно до положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що відповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, чим не були забезпечені його процесуальні гарантії належного розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі. Суд ухвалив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 19).

Суд першої інстанції надіслав копію ухвали від 15 жовтня 2025 року про відкриття провадження на поштову адресу відповідача, яка була зазначена позивачем у позовній заяві (а. с. 20).

Проте, доказів отримання відповідачем копії ухвали від 15 жовтня 2025 року про відкриття провадження, матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що "обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.".

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від від 14.02.2024 року № 405/9040/19 (61-6561св23).

Право відповідача знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача та скасування рішення суду з цих підстав знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача, без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо суті спору.

Керуючись положеннями ст.264 ч.1 п.7, ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення суду про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст.133, 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Допустити рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко