Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №202/4719/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3930/26 Справа № 202/4719/24 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 листопада 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів заробітку боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позов мотивований тим, що від спільного шлюбу з відповідачем мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем.

Вказав, що фактичні витрати на дітей позивач несе самостійно, фінансової допомоги з боку відповідача на забезпечення дітей не надходить, а тому він був вимушений звернутись до суду.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 26.09.2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 04.11.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишено без розгляду.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 листопада 2025 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

15.03.2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Хохленка Антона Олександровича про розгляд даної цивільної справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Хохленка Антона Олександровича про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін – відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки, матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі, та заявником не наведено обставин, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін. Крім того, подане клопотання не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про виняткове значення даної справи для відповідача в контексті наведених вище критеріїв.

Зважаючи на предмет спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд апеляційної скарги у даній справі слід проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Чечеловським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було зареєстровано шлюб під актовим записом № 1747, що підтверджується дублікатом свідоцтва про шлюб від 01.06.2022 року, серії НОМЕР_3 .

Під час шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27 червня 2023 року від 30 жовтня 2023 року у справі № 201/7545/23 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 04 грудня 2017 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом №1747, розірвано.

Як вбачається із вказаного рішення, спору про місце проживання дитини між сторонами не було.

Встановлено, що дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на утриманні позивача (т. 1 а.с. 8).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789 XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, має можливість отримувати дохід та, відповідно, спроможний брати участь у належному матеріальному забезпеченні дитини. Доказів, які б свідчили про неможливість працювати, відсутність працездатності чи наявність інших обставин, що об`єктивно перешкоджають виконанню обов`язку щодо утримання дитини, матеріали справи не містять.

Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів враховує принципи, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів, а також принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дитини та фінансові можливості відповідача.

Згідно до § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази сторонами, враховуючи на сам перед інтереси дитини, яка має право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 N 966-XIV), що включають право позивача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.

Розмір стягуваних аліментів за судовим рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного Кодексу України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що дитина проживає разом із апелянтом у Німеччині, в свою чергу ОСОБА_2 мешкає окремо на Кіпрі, та не приймає участі у вихованні дитини. Згідно зі ст. 180, 181 Сімейного кодексу України аліменти стягуються з того з батьків, який не проживає з дитиною, і призначаються на користь того з батьків (або законного представника), з ким дитина проживає. Суд першої інстанції не врахував ці обставини, ухваливши рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_1 , яка фактично утримує дитину.

Так, на момент розгляду справи, дитина проживала в Республіці Молдова про що не заперечувала відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с.27-28).

Також, факт постійного проживання та працевлаштування позивача за первісним позовом у Республіці Молдова на момент винесення рішення суду першої інстанції та після нього підтверджується рішеннями Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова, Генерального інспекторату з питань міграції: Рішення № 2660 від 12.03.2024 про продовження права на тимчасове проживання з метою працевлаштування до 11.03.2025 (на підставі клопотання «META COWORKING» S.R.L.); Рішення № 1699 від 19.02.2026 про надання права на тимчасове проживання з метою працевлаштування до 17.02.2027 (на підставі клопотання «BASE MEDIA NEGREA» S.R.L.).

Зміна місця проживання дитини після ухвалення рішення суду є новою обставиною, яка не може бути підставою для перегляду рішення в апеляційному порядку (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що незважаючи на те, що між сторонами може існувати спір про визначення місця проживання дитини, до моменту його вирішення дитина за жодних обставин не може бути позбавлена належних засобів для існування, оскільки її право на гідне життя, розвиток і забезпечення базових потреб є безумовним та підлягає першочерговому захисту. Обов`язок утримання дитини має пріоритетний характер і не може бути поставлений під сумнів або обмежений (Постанова КЦС ВС від 16 квітня 2026 року у справі № 314/5990/24 (провадження № 61-16072св25)).

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апеляційної скарги про те, що апелянт не надавав згоди на визнання позову, а отже, дії представника виходили за межі повноважень, в свою чергу суд не перевірив повноваження представника.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви. У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.

Згідно з ордером № від 29.05.2024, який виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально Мальцевим В.П., для надання правничої допомоги у Індустріальному районному суді Дніпропетровська за № 1289857, договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються. Будь-яких застережень, щодо обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії у договорі про надання правової допомоги та ордері відповідачкою ОСОБА_1 за первісним позовом, позивачкою за зустрічним позовом - не визначено.

Будь-яких заяв про припинення повноважень адвоката Мальцева В.П. заявлених відповідачкою, на момент винесення оскарженого рішення, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції правильно застосував ч. 4 ст. 175 ЦПК України, оскільки визнання позову не суперечило закону і не порушувало прав дитини.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачка зверталася до компетентних органів, установ чи інших інстанцій зі скаргами, заявами або іншими зверненнями щодо нібито неправомірних дій адвоката Мальцева В.П. під час надання їй правничої допомоги. Так само відсутні підтвердження подання будь-яких повідомлень, претензій чи вимог, пов`язаних із неналежним виконанням адвокатом своїх професійних обов`язків.

Крім того, відповідачкою не було оскаржено ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 04.11.2025 року, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишено без розгляду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко