Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №465/10104/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №465/10104/25

Провадження №2/443/512/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

22 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 (позивач) – адвокат Курилич А.Я. подав до суду позов до ОСОБА_2 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь 51 000,00 доларів США та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 25.07.2025 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою останнього. За умовами договору позики відповідач 25.07.2025 позичив грошову суму у розмірі 51 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 10.09.2025. ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань не виконав, гроші не повернув, про що свідчить наявність оригіналу розписки у позивача. ОСОБА_1 24.09.2025 звернувся до боржника із листом-вимогою, в якому нагадав про зобов`язання відповідача та за умови відсутності у боржника всієї суми боргу вимагав негайно повернути ту суму, якою на даний час володіє відповідач. ОСОБА_2 не відібрав лист з пошти. Судові витрати становлять 12 112 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Заяв та клопотань учасниками справи не подано.

Представником позивача подано заяву про проведення підготовчого засідання за його відсутності, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті (а.с.38), клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу розписки (а.с.46), заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними в справі матеріалами (а.с.54).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.23-24).

Ухвалою підготовчого засідання від 02.04.2026 відкладено підготовче засідання (а.с.30).

Ухвалою підготовчого засідання від 25.04.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.40).

Ухвалою судового засідання від 26.05.2026 відкладено розгляд справи (а.с.48).

Зважаючи на вимоги статті 280 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 18.06.2026 проведено заочний розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу позовних вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

За змістом розписки від 25.07.2025 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) доларів США, яку зобов`язується повернути до 10.09.2025 (а.с.8, 47).

23.09.2025 ОСОБА_1 оформив на ім`я ОСОБА_2 вимогу про виконання взятого на себе зобов`язання та поверненні позичених коштів у сумі 51 000 доларів США (а.с.6).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_2 ) взятих на себе зобов`язань перед позикодавцем ( ОСОБА_1 ) за договором позики і неповернення позикодавцю суми позики.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині 2 статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд зауважує, що за своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи розписку суд зазначає, що в такій чітко визначені її сторони – позикодавець та позичальник, предмет – позика грошових коштів, сума грошових коштів та їх грошова одиниця – 51 000,00 доларів США, а також термін, до якого ця сума позики повинна бути повернута. Відтак, суд доходить переконання, що справжньою природою цієї розписки є саме отримання позики – грошових коштів на умовах поворотності, строковості та безоплатності правочину.

Фактичних даних, які б спростовували наведені вище висновки суду або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності наданих суду доказів на підтвердження викладених у позові обставин, судом не здобуто.

Щодо валюти позики суд зазначає, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти – фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Такий висновок повністю відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц).

З огляду на викладене, укладення зазначеного договору позики у іноземній валюті (доларах США) не суперечить чинному законодавству і повернути отриману позику позичальник зобов`язаний саме у тій валюті, у якій її отримав.

Враховуючи викладене у сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача суму позики у розмірі 51 000 доларів США.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 12 112,00 грн (а.с.9) підлягає покладенню на відповідача.

На підставі статей 509, 526, 545, 554, 598, 599, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України , суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення суми боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення – 22 червня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів