Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №439/1071/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1071/26

Провадження №1-кп/439/182/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м.Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141160000088 від 14 квітня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піски, Бродівського району Львівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, такого що не працює, який зареєстрований та фактичнопроживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Відповідно до постанови Бродівського районного суду Львівської області у справі № 439/2020/24 від 28 жовтня 2024 року, яка набрала законної сили 07 листопада 2024 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Проте, ОСОБА_3 вирішив умисно не виконувати зазначене судове рішення, що набрало законної сили. У подальшому, ОСОБА_3 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду в частині позбавлення його права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України продовжив керування транспортними засобами. Так, ОСОБА_3 14 квітня 2026 року, приблизно о 20 години 29 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно керував автомобілем марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по дорозі в межах населеного пункту, а саме у селі Берлин, Золочівського району, Львівської області. Тоді ж, під час керування вказаним автомобілем, ОСОБА_3 , був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, а саме через те, що на керованому ним транспортному засобі не був справний правий габаритний вогонь.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене, ч. 1 ст. 382 КК України.

У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що дійсно знав про наявність постанови суду, якою його визнано винним за ч.5 ст. 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу та з позбавленням права керування транспортними засобами. ОСОБА_3 вказав, що дійсно 14 квітня 2026 року, близько 20 години 00 хвилин він керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 у селі Берлин. ОСОБА_3 пояснив свій вчинок тим, що він відвозив свого дядька, якому стало погано. ОСОБА_3 вказав, що перед тим як керував транспортним засобом вживав алкогольні напої, а саме пиво. У вчиненому розкаюється, просив суворо його не карати, обіцяв, що більше керувати транспортними засобами не буде.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується за обставинами, наведеними у обвинувальному акті та інші учасники процесу не оспорюють інших обставин справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК Україн особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином;

-особу обвинуваченого: ОСОБА_3 не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно;

- обставини, які пом`якшують покарання: активне сприяння у розкритті злочину, щире каяття обвинуваченого.

- обставини, що обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, є покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу.

Процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.

Керуючись ст. 368, 373-376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази: електронний носій інформації типу DVD-R диск - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1