Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №636/4266/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне вбивство

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №636/4266/25

Суддя: Бунін Є. О.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4266/25 Провадження 1-кп/636/765/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисників – адвокатів

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 та її представника – адвоката ОСОБА_9 ,

цивільних позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва кримінальне провадження (ЄРДР № 62025170020000001 від 01 січня 2025 року) відносно обвинувачених:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Вовчанська Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент вчинення злочину перебував на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військове звання «солдат», раніше несудимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженця м. Вовчанськ Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент вчинення злочину перебував на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військове звання «солдат», на підставі ст. 89 КК України не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

встановив:

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.08.2024 №901-ОС солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.09.2024 №1150-ОС солдата ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

На підставі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до ст.ст. 3, 27-29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість, також кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Однак, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання заподіяв смерть іншій людині за наступних обставин.

01.01.2025 приблизно о 03.00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в місці тимчасової дислокації підрозділу першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, за адресою: АДРЕСА_4 , а саме у кухні будинку, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті інспектору прикордонної служби 2 категорії – водію третьої групи мінометів першого відділення вогневої підтримки мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону сержанту ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих через сварку неприязних відносин, заздалегідь привівши автомат АК-74 № НОМЕР_5 , у бойове положення, а саме: зняв запобіжник та дослав патрон в патронник, здійснив не менше шести пострілів в середню частину тіла та шию ОСОБА_14 . В результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: сліпого проникаючого поранення грудної клітки з вхідною раною в правій скроневій області, наскрізного проникаючого поранення грудної клітки з вхідною раною на правій половині грудної клітки, наскрізного проникаючого поранення грудної клітки та черевної порожнини з вхідною раною на правій половині грудної клітки по навкологрудинної лінії в проекції п?ятого міжребер?я, наскрізного проникаючого поранення грудної клітки та черевної порожнини з вхідною раною на правій половині грудної клітки по передній пахвовій лінії, по краю ребрової дуги, наскрізного проникаючого поранення черевної порожнини з вхідною раною на правій передньо-боковій поверхні живота в середній третині, сліпого проникаючого поранення черевної порожнини з вхідною раною на лівій передній поверхні живота в нижній третині, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що призвели до смерті потерпілого.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

На підставі ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1-2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 01.01.2025 приблизно о 03.00 год., без дозволу відповідних командирів або начальників, з ввіреною йому зброєю, а саме: з автоматом АК-74 1308733, спільно з інспектором прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України солдатом ОСОБА_5 , самовільно залишив місце служби – мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України: АДРЕСА_4 ), та поїхав у невідомому напрямку. Перебуваючи поза місцем служби, обов`язки з військової служби за посадою не виконував, у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби та вчинене ним ухилення від військової служби і його причини не повідомляв, час проводив на власний розсуд до 05.01.2025, доки не був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_4 приблизно з 03.00 год. 01.01.2025 по 05.01.2025 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.08.2024 №901-ОС солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.09.2024 №1150-ОС солдата ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

На підставі ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.

ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65,68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 01.01.2025 приблизно о 03.00 год. без дозволу відповідних командирів або начальників, спільно з інспектором прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги третьої групи мінометів першого вогневого відділення мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України солдатом ОСОБА_4 , самовільно залишив місце служби – мінометної прикордонної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України: АДРЕСА_4 ), та поїхав у невідомому напрямку. Перебуваючи поза місцем служби, обов`язки з військової служби за посадою не виконував, у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби та вчинене ним ухилення від військової служби і його причини не повідомляв, час проводив на власний розсуд до 05.01.2025, доки не був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_5 приблизно з 03.00 год. 01.01.2025 по 05.01.2025 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, та добровільно розказав про обставини їх вчинення, а саме, що 01 січня 2025 року близько 03.00 год. у нього виник конфлікт з військовослужбовцем ОСОБА_14 , в ході якого ОСОБА_4 з автомата АК-74, який закріплений за ним, декілька разів вистрелив в бік ОСОБА_14 , внаслідок чого останній загинув на місці події. Після цього, ОСОБА_4 разом зі своїм братом ОСОБА_5 прихопили зброю та самовільно залишили військову частину.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, та добровільно розказав про обставини їх вчинення, а саме, що 01 січня 2025 року близько 03.00 год. він разом зі своїм братом прихопили зброю та самовільно залишили військову частину.

Ставлення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до вчинених злочинів не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності їх позиції.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що про обставини загибелі свого чоловіка ОСОБА_14 вона дізналася від побратимів ОСОБА_14 , які вранці 03 січня 2025 року зателефонували їй та повідомили, що ОСОБА_14 загинув. Подробиці загибелі не повідомили.

ОСОБА_8 охарактеризувала свого чоловіка, як неконфліктну доброзичливу людину.

Представник потерпілої ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 пояснив, що про обставини злочину знає зі слів потерпілої. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити.

Цивільні позивачі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, цивільний позов підтримують в повному обсязі, просять задовільнити.

За таких обставин справи, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачені та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позиції не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальні правопорушення, його дії необхідно кваліфікувати:

- за ч. 1 ст. 115 КК України – вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині;

-за ч. 4 ст. 408 КК України – дезертирство із зброєю, за попередньою змовою групою осіб, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що ОСОБА_5 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, його дії необхідно кваліфікувати:

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та їх конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, міцність його соціальних зв`язків, а саме: що він є громадянином України, має вищу освіту, розлучений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, раніше несудимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

При цьому судом враховано послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_4 визнає усі обставини кримінального правопорушення, впродовж досудового розслідування та судового розгляду надавав послідовні та змістовні показання щодо обставин вчиненого правопорушення, в ході судового розгляду обвинувачений продемонстрував критичну оцінку своїй протиправній поведінці, не лише формально вказавши на визнання своєї винуватості, а й оцінивши негативні наслідки своєї протиправної поведінки для себе та оточуючих, та повідомив, що зробив для себе необхідні висновки, на теперішній час розуміє, що вчинив не вірно, дуже шкодує про свій вчинок, та бажає стати на шлях виправлення, що, на думку суду, узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, міцність його соціальних зв`язків, а саме: що він є громадянином України, має вищу освіту, розлучений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, на підставі ст. 89 КК України не має судимостей.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлені.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України, є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд виходить із положень ст. 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинувачених, їхнє відношення до скоєних злочинів.

Суд враховує, що вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є тяжким та особливо тяжким злочинами, а тому, доходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченою ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 408 КК України

Суд вважає, що остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, і визначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, межах санкції, передбаченою ч. 4 ст. 408 КК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 – залишити, до набрання законної сили цим вироком суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05 січня 2025 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 – залишити, до набрання законної сили цим вироком суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05 січня 2025 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту їх затримання в порядку ст. 208 КПК України – з 05 січня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

Цивільний позов ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої злочином, підлягає задоволенню частково.

Суд приймає до уваги, злочинними діями ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 завдано великої моральної шкоди у зв`язку із загибеллю рідної та близької людини (чоловіка, батька, сина).

Обвинувачений ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 визнає частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд визначає розмір відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілій, на підставі вимог ст. 1167 ЦК України, і враховує: глибину фізичних і душевних страждань, зміни в її повсякденному житті, порушення нормальних життєвих зв`язків, інші обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, вимоги розумності і справедливості, матеріальний стан обвинуваченого, у зв`язку із чим вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 500000,00 гривень на кожного потерпілого, які слід стягнути з обвинувачених на користь потерпілих.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, завданої злочином, підлягає задоволенню частково.

Суд приймає до уваги, злочинними діями ОСОБА_4 потерплій ОСОБА_13 також завдано великої моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_13 визнає частково.

Суд визначає розмір відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілій, на підставі вимог ст. 1167 ЦК України, і враховує: глибину фізичних і душевних страждань, зміни в її повсякденному житті, порушення нормальних життєвих зв`язків, інші обставини справи, ступінь вини обвинувачених, вимоги розумності і справедливості, матеріальний стан обвинуваченого, у зв`язку із чим вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 500000,00 гривень, які слід стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_13 .

Суд приймає до уваги, що часткове визнання позову обвинуваченим не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому такі позовні вимоги можуть бути задоволені частково.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України. Стягнути зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , солідарно, судові витрати за проведення судової-балістичної експертизи № СЕ-19/121-25/766-БЛ від 30.01.2025 в сумі 19101,60 гривень (стягувач платежу Держава, код доходів 24060300).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує накладений на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 січня 2025 року та від 07 січня 2025 року арешт на майно, зазначене в ухвалах.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 115 КК України – позбавлення волі строком 8 (вісім) років;

-за ч. 4 ст. 408 КК України – позбавлення волі строком 6 (шість) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05 січня 2025 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу – з 05 січня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05 січня 2025 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу – з 05 січня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

Цивільний позов ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка представляє інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_10 , по 500000,00 (п`ятсот тисяч) гривень на користь кожного з потерпілих, в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_4 про стягнення моральної (немайнової) шкоди, завданої злочином – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_11 , 500000,00 (п`ятсот тисяч) гривень, в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Речові докази:

-автомат АК-74 № НОМЕР_5 , магазин до автомату АК світло коричневого кольору з написом, який виконано чорним маркером «БРАТ 2», патрони калібром 5,45 мм з маркуванням «А417J.24» - 28 шт. – передати на потреби Збройних Сил України;

-автомат АК-74 № НОМЕР_12 , магазини до автомату АК – 8 шт., магазин до РПК – 1 шт., патрони калібру 5,45 мм. – 287 шт. – передати на потреби Збройних Сил України;

-патрон калібру 5,45 мм., 1 шт. – передати на потреби Збройних Сил України;

-предмети (гільзи до патронів) калібру 5,45 мм., 6 шт. – знищити;

-предмети (кулі до набоїв) калібру 5,45 мм., 3 шт. – знищити;

-недопалки 9 шт. – знищити.

Стягнути зі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , солідарно, в дохід держави, судові витрати на проведення судової-балістичної експертизи № СЕ-19/121-25/766-БЛ від 30.01.2025 в сумі 19101,60 (дев`ятнадцять тисяч сто одна) гривня 60 (шістдесят) копійок, (стягувач платежу Держава, код доходів 24060300).

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03 січня 2025 року на наступне майно: предмет схожий на гільзу калібру 5.45 мм; предмет схожий на кулю калібру 5.45 мм; предмет схожий на гільзу калібру 5.45 мм; предмет схожий на гільзу калібру 5.45 мм; патрон калібру 5.45 мм; недопалки у кількості 9 шт.; зонд – тампони із змивами у кількості 4 шт.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07 січня 2025 року на наступне майно а саме автомат АК-74 № НОМЕР_12 , магазини до автомату АК – 8 од, магазин до РПК – 1 од, патрони калібру 5,45 мм – 287 од.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua