Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №334/5992/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 22.06.2026

Справа № 334/5992/26

Провадження № 3/334/1528/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєв М.В., розглянувши матеріали, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , проживає адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч. 3 ст.172-11 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2026 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії А5229 №21/7 згідно якого солдат ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та станом на сьогодні відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2026 року № 52 призначений на посаду кулеметника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_2 порушив наступні вимоги Закону України “Про статут Внутрішньої служби Збройних Сил України”:

абзаци 1-3,7 статті 11, за якою необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушне додержуватися Конституції України та законів України. Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути дисциплінованим; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

статті 13, за якою військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок;

статті 14, за якою зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника;

статті 16, за якою військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;

статті 241, за якою військовослужбовець зобов`язаний піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороби, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

На солдата ОСОБА_3 , відповідно до абзаців 1-2, 6 статті 4 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” від 24.03.1999р. № 551, покладені обов`язки з додержання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, Військової присяги, неухильного виконання вимог військових статутів, наказів командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_4 04.06.2026 близько 08:00 в розташуванні військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 .. Рапортом від 04.06.2026 №251/р було проінформовано командира військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_6 надав пояснення аналогічного змісту.

Довідку-доповідь від 04.06.2026 № 2826/770 за фактом самовільного залишення частини було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_2 та до вище стоячого штабу. Згідно повідомлення тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_7 від 07.06.2026 № 2456/57830 про прибуття військовослужбовця до штурмового полку 06.06.2026.

Таким чином, солдат ОСОБА_1 , кулеметник відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_1 , діючи протиправно та умисно всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду та воєнного стану, тим самим порушив Закон України “Про статут Внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 №548-XlV. Закон України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” від 24.03.1999 №551, скоївши самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 строком до трьох діб.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи відсутня заява останнього про розгляд справи без його участі, повідомити останнього в інший альтернативний спосіб, а саме за допомогою засобів телефонного зв`язку, не виявилось можливим.

За змістом ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідальність за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

При цьому суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення, який складений відносно ОСОБА_1 , зазначено, що правопорушення вчинено в умовах особливого періоду.

Разом з тим, зазначена обставина не є кваліфікуючою ознакою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відтак, суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно приписів ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На переконання суду, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, а обставини викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали жодних сумнівів.

При цьому суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч.1, 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів у підтвердження того, що адміністративне правопорушення мало місце.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі №334/5992/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Добрєв М. В.