Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №643/16700/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/16700/24

Провадження № 2/643/396/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_4 , в якій з урахуванням уточнених позовних вимог, прохає стягнути із відповідачки на його користь грошові кошти в розмірі 125580 грн. 00 коп. на підставі розписки від 27.12.2021 та покласти на відповідачку судові витрати по справі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він та відповідачка у 2021 році мешкали в одному будинку АДРЕСА_1 , в якому в квартирі АДРЕСА_2 мешкала ОСОБА_6 , 1938 року народження, яка в силу свого похилого віку та захворювань потребувала допомоги. Остання склала заповіт відносно належного їй житла на його користь та за допомогу у догляді на користь відповідачки по частині квартири. Подружжя ОСОБА_7 неодноразово обговорювало з ним питання щодо розподілу спадкового майна ОСОБА_6 після її смерті. В подальшому ОСОБА_6 , хвилюючись, що заповіт не передбачає догляду її та поховання, запропонувала йому укласти з нею договір довічного утримання, про що стало відомо відповідачці, в результаті чого подружжя ОСОБА_7 висловили йому незгоду відносно рішення бабусі, виходячи з того, що це несправедливо позбавить їх частки в спадковому майні. У листопаді 2021 року ОСОБА_5 та відповідачка шляхом психологічного тиску, утримання правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_6 , змусили його погодитись на невигідні умови розподілу майбутньої спадщини, укласти формальні договори позики та іпотеки, зазначивши, що повернуть документи тільки після того, як ОСОБА_7 будуть отримані гарантії отримання частки майна після смерті ОСОБА_6 , а саме вартості 1/2 частки квартири, яка на той час становила приблизно 15 000 доларів США. При цьому, ОСОБА_7 переконали, що розрахунок відбудеться виходячи з вартості квартири на момент смерті заповідача ОСОБА_6 , оскільки вартість майна на майбутнє відома не була. Відповідачка ознайомила зі своїм блокнотом та дозволила його сфотографувати. У зазначеному блокноті було вказано 50/50 розділ майна після смерті, а також зазначена схема розподілу спадкового майна після смерті бабусі. Перед його укладенням, йшлось про отримання від нього відповідачкою суму застави у розмірі 3000 доларів США, договору позики та іпотеки. На зазначені умови він був змушений погодитись, у зв`язку із чим 27.12.2021 передав ОСОБА_4 3000 доларів США під розписку у якості застави, як вважала ОСОБА_4 , а на залишок суми того ж дня між сторонами було укладено договір позики без передачі коштів у борг та договір іпотеки. Постановою Харківського апеляційного суду від 27.02.2024 у справі № 644/2303/22 встановлено, що грошові кошти, які визначені сторонами за розпискою від 27.12.2021 отримані відповідачкою ОСОБА_4 на відповідній правовій підставі. Отже, отримані відповідачкою кошти є авансом на підтвердження досягнутих між ними домовленостей щодо подальшого укладення спадкового договору, чого не відбулось. ОСОБА_6 уклала з ним договір довічного утримання, до спадкової маси входило лише квартира АДРЕСА_3 . Іншого спадкового майна у ОСОБА_6 не виявилось, а тому по цій причині договір розподілу спадкового майна не укладався. Оскільки зобов`язання, в забезпечення якого відповідачці передавались грошові кошти не є договором позики чи договором іпотеки, а є договором розподілу спадкового майна, який так і не був укладений, застава, яка за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню.

13.02.2025 відповідачкою ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому остання прохає відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що позивач змінивши валюту у позовних вимогах підмінює свої вимоги та поняття з метою стягнення грошових коштів в розмірі 125 580 грн. 00 коп. на підставі розписки від 27.12.2021, не зважаючи на те, що у стягненні йому вже було відмовлено рішенням Орджонікідзевского районного суду м. Харкова від 23.10.2023, яке набрало законної сили по цивільній справі № 644/2302/22, у повному обсязі, при цьому так і не зазначаючи навіть на якій правовій підставі, оскільки не може визначитись чи є це завдатком, безпідставно набутими коштами чи іншим. Харківським апеляційним судом у справі № 644/2302/22 встановлено, що останній за його позицією передав 3000,00 доларів США, як він сам зазначив у своєї позовній заяві по цивільній справі № 644/2302/22, та при вирішенні питання щодо часткового виконання зобов`язань судом зазначено про часткове виконання зобов`язань без прив`язання до точних та конкретних сум, проте відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі у в`язку із його безпідставністю, в тому числи стягнення 4000,00 (чотири тисяч) доларів США, яка складались з 3000,00 доларів США згідно розписки від 27.12.2021 та 1000,00 доларів США згідно розписки від 08.01.2022. Позивач не може визначитись, що за взаємовідносини відбулись між ним та ОСОБА_4 , при цьому у стягненні грошових коштів за цією розпискою від 27.12.2021 вже було відмовлено у зв`язку із безпідставністю, що вбачається як з позовної заяви так і рішення суду по цивільній справі № 644/2302/22. На укладанні довіреності та договору довічного утримання (догляду), який надав ОСОБА_1 право заволодіти в подальшому квартирою та іншим майном, яке знаходилось у квартирі, наполягав саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які приймали участь у догляді ОСОБА_6 . Позивач продав квартиру за 710623 грн. 00 коп., тоді як у договору довічного утримання від 29.12.2021 визначена інша сума, а саме 100000 грн. 00 коп., при цьому у позовній заяві зазначає, що ринкова вартість квартири суттєво знизилась після початку бойових дій. Позивач регулярно позичав у неї грошові кошти та вона не пам`ятає за що саме він повертав кошти, але точно не в доларах США, а в українській гривні за іншими своїми позиками. Непослідовні та нелогічні обґрунтування позивача не відповідають дійсності.

17.02.2025 позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якому вказав на протирічливу поведінку відповідачки викладену у відзиві щодо отримання та повернення грошових коштів та не має чіткої позиції по суті справи, оскільки заперечує отримання коштів, а в подальшому відповідачка спростовує попередню версію щодо заперечення отримання коштів від позивача та погоджується з їх отриманням у якості часткового виконання договору позики від 27.12.2021. Сторона відповідачки має судові кримінальні та цивільні справи по стягненню коштів, а також заборгованість з комунальних послуг, що являється мотивом та очевидними причинами термінової потреби у коштах, у зв`язку із чим відповідачка отримала у якості завдатку 3000 доларів США, про що написала розписку.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 22.09.2025 надано письмові пояснення, в яких зазначила, що з жовтня ОСОБА_1 доглядав ОСОБА_6 . В здійсненні догляду йому допомагало подружжя ОСОБА_7 , які звітували про догляд. У відповідачки малось два блокноти, в одному з яких остання вела звіт щодо витрат по догляду за ОСОБА_6 , оскільки отримувала кошти з її пенсійної картки. У іншому блокноті вона розписувала угоди та розміри податків. Також йшлось про розподіл спадкового майна та укладення відповідного договору на підставі існуючого заповіту. ОСОБА_4 у зв`язку із скрутним матеріальним становищем прохала матеріальної допомоги. 26.11.2021 до них прийшов ОСОБА_5 та повідомив, що документи необхідні для укладення договору довічного утримання він сховав та повідомив про необхідність укласти формальний договір позики та іпотеки, але перед цим сплатити їм 3000 доларів США залогу у якості гарантії укладення договору розподілу спадкового майна, лише після чого він поверне документи. За рішенням суду вона отримала 92300 грн. фінансової допомоги по звільненню, які вона обміняла на долари США та надала ОСОБА_4 у якості авансу. У розписці відповідачка написала, що кошти були отримані від ОСОБА_1 , оскільки заповіт був укладений на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Вона була переконана, що надає кошти тимчасово, що відповідачка їх їй поверне. Після чого 19.12.2021 прийшла ОСОБА_4 з блокнотом, де зробила запис – 50/50 розподіл майна після смерті. Під час консультації у нотаріуса, останнім було роз`яснено, що договір розподілу спадкового майна повинен укладатись на підставі заповіту та після смерті заповідача. Тому у розписці ОСОБА_4 не зазначила строк укладення договору розподілу спадкового майна так як він не був встановлений, тому що на той час ОСОБА_6 була жива, по цій причині докладно не вказано призначення отриманої суми. Після цього ОСОБА_6 виявила волю на укладення договору довічного утримання. При цьому, особисто ОСОБА_4 за довіреністю від ОСОБА_6 уклала договір довічного утримання з ОСОБА_1 , а тому потреба в укладені договору розподілу спадкового майна відпала. Оскільки договору розподілу майна не було укладено, а кошти отримані ОСОБА_4 у якості авансу не повернуті, вона неодноразово телефонувала ОСОБА_4 , однак остання на телефоні дзвінки не відповідала, двері квартири ніхто не відчиняв.

18.11.2025 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 подав пояснення по справі, в яких відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що саме позивач повинен зазначити підстави звернення з позовом до суду та предметом судового розгляду. ОСОБА_1 ніколи офіційно не працював, не мав грошових коштів на надання позики, оскільки тривалий час прохав грошові кошти у ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 06.01.2025 та 21.01.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.01.2025 відкрито провадженні в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

26.02.2025 ухвалою суду задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 , зобов`язано відповідачку ОСОБА_4 надати відповіді на запитання позивача, поставлені у позовній заяві, у відповідності до вимог ст. 93 ЦПК України, визнано явку відповідачки ОСОБА_4 на підготовче засідання об 11 год. 30 хв. 19.03.2025 обов`язковою.

Ухвалою суду від 19.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу та відмовлено у клопотанні відповідачки ОСОБА_4 про закриття провадження у справі.

15.04.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотань відповідачки ОСОБА_4 про витребування доказів та про призначення судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою суду від 07.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідачки – ОСОБА_4 про відвід судді Поліщук Т.В. в цивільній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 15.04.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів повернуто апелянту.

02.09.2025 ухвалою суду залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 29.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 21.01.2026 у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів відмовлено.

21.01.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.03.2026 долучено до матеріалів справи додаткові пояснення у справі від 04.03.2026 ОСОБА_4 та пояснення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 . Відмовлено у долученні доказів поданих разом із додатковими поясненнями у справі відповідачкою ОСОБА_4 , відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про зловживання процесуальним правами та застосування заходів процесуального примусу.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Третьякова Н.Ю. в судовому засідання прохали позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачка ОСОБА_4 прохала розглядати судове засідання без її участі та участі її представника, у позовів відмовити повністю, про що зазначила у поданих 18.06.2026 письмових додаткових поясненнях у справі.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 прохала позовні вимоги задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 прохав розглядати судове засідання без його участі, відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Допитана в судовому засіданні як свідок третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 показала, що подружжя ОСОБА_7 допомагало ОСОБА_8 у догляді за ОСОБА_6 . Вони приходили до них та звітували про догляд за ОСОБА_6 . У відповідачки було два блокноти, в одному вона звітувала про догляд у іншому робила записи щодо розподілу спадкового майна. Потім прийшов ОСОБА_5 показав вирок та сказав, що їм потрібні гроші, а також зазначив, що після смерті ОСОБА_6 на основі заповіту будуть роботи договір розподілу спадкового майна. Вказала, що вона була присутня при передачі коштів у доларах США ОСОБА_8 ОСОБА_4 . Кошти передані ОСОБА_4 були її особистими коштами та знаходились у неї в розмірі 3400 доларів США. В подальшому вони пішли до нотаріуса, щоб оформити договір спадкового майна, проте нотаріус їм відмовив, оскільки спадкодавиця ще була жива.

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши в якості свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 20.10.2021 ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, все майно, де б воно не було, та з чого б не складалось, та все те, що їй буде належати на день смерті, та на що за законом матиме право, в тому числі належну квартиру АДРЕСА_3 , заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/2 частці кожному (т. 1 а.с. 52).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.10.2024 № 2099/03-31, державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Литвиненко Ю.Ю., вбачається, що ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів (т. 1 а.с.255).

Відповідно до договору довічного утримання (догляду) від 09.12.2021 ОСОБА_9 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_4 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. від 29.12.2021 зареєстровано в реєстрі за № 1099,1100 передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 . Пунктом 4 зазначеного договору визначено перелік зобов`язань ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 60-61,63).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла у м. Харкові, про що Світловодським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрівському районі Кіровоградської області Підвенно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 21.04.2022 складено відповідний актовий запис № 377 (т. 1 а.с.62).

15.08.2022 ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , ціна продажу 710263 грн. (т. 1 а.с. 125).

27.12.2021 між ОСОБА_1 , як позичальником, та ОСОБА_4 , як позикодавцем, було укладено нотаріально посвідчений договір позики грошей у розмірі 327360 грн. 00 коп., яка є еквівалентом 12000 доларів США, які позичальник зобов`язався повернути не пізніше 27.12.2022 включно (т. 1 а.с.58).

Цього ж дня 27.12.2021 в забезпечення виконання умов договору позики, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали іпотечний договір, предметом якого була належна ОСОБА_1 на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 59).

Відповідно до копії розписки від 27.12.2021 (оригінал якої був предметом дослідження в судовому засіданні) ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 3000 доларів США як залогову суму в незалежності від договору позики та договору іпотеки. Розписка містить підпис ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с.53).

Судом було досліджено в судовому засідання оригінал висновку експерта № 1-11/08 за результатами проведення почеркознавчої експертизи складеної 11.08.2023, копія якої надана позивачем (т. 1 а.с.12-18).

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання неукладеним договір позики грошей від 27.12.2021 та визнання недійсним іпотечного договору від 27.12.2021, стягненні зі ОСОБА_4 4000 доларів США (т. 1 а.с.20-22).

Постановою Харківського апеляційного суду від 27.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2023 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року про скасування заходів забезпечення позову залишено без змін. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року про повернення надмірно сплаченого судового збору залишено без змін.

Як зазначено в постанові колегія суддів не вбачає підстав вважати договір позики від 27.12.2021 року є неукладеним та таким, що не створює між сторонами правовідносин позики.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що в рахунок виконання зобов`язань, ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 частину грошових коштів отриманих за договором, що підтверджуються змістом розписки.

Вказані обставини свідчать про те, що договір позики від 27 грудня 2021 року не може вважатись неукладеним, а тому колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неукладеним договору позики, слід відмовити за безпідставністю вказаних позовних вимог (т . 1 а.с. 23-26).

Звертаючись із позовною заявою позивач зазначив, що сторони мали намір укласти в майбутньому, після смерті спадкодавці ОСОБА_6 спадковий договір щодо поділу квартири, який в подальшому укладений не був, в результаті чого надав відповідачці грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, що підтверджується розпискою.

З фотокопій виписок із зазначеного позивачем блокноту відповідачки на які останній посилається як на доказ укладення в майбутньому між сторонами спадкового договору, вбачається рукописний запис, а саме: 50/50 розподіл майна після смерті. Крім того, зазначено про договір займу під заставу майна (квартири за адресою) – застава 3000, договір займу на 12000 на півроку по 2000 х 6 місяців. Якщо по закінченню строку виплат вся сума не віддана переоформлення за рахунок ОСОБА_11 . Квартира переоформлюється на ОСОБА_12 з поверненням грошових коштів. Також, у виписці з блокноту зазначено про договір спадковий чи дарування на ОСОБА_13 та про договір займу 150, 15000 із них 3000 заставна сума. 12000 на пів року з моменту з моменту договору займу і спадкування під заставу майна (т. 1 а.с.55-57).

Судом було досліджено в судовому засідання оригінал висновку експерта № СЕ-19/121-23/29528-КТ від 31.01.2024 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (т. 1 а.с. 66-71).

У відповіді на запитання позивача, поставлені у позовній заяві, у відповідності до вимог ст. 93 ЦПК України, наданих ОСОБА_4 на виконання ухвали суду від 26.02.2025 остання значною мірою посилалась на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та зокрема зазначила, що ніякого трьохстороннього, чотирьохстороннього спадкового договору з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не укладала. До нотаріальної контори після смерті ОСОБА_6 зверталась, проте отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії. ОСОБА_1 регулярно позичав у неї грошові кошти, що підтверджується зокрема договором позики від 27.12.2021. ОСОБА_1 частково повертав кошти на картковий рахунок, але це були кошти у гривнях, що свідчить, що між ними існували грошові зобов`язання, які частково виконувались, але не в повному обсязі (т. 1 а.с. 240-249).

В подальшому 22.07.2025 ОСОБА_4 була надана відповідь на запитання, де зазначила, що домовленість із ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 відносно розподілу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 ; звернення після смерті останньої до нотаріальної контори чи приватного нотаріуса із будь-якими заявами, спрямованих на відкриття та отримання спадщини та чи отримувала вона особисто грошові кошти від ОСОБА_1 в розмірі 3000 доларів США, на підтвердження чого було складено розписку від 27.12.2021 не входить до предмету доказування та не стосується обставин, що мають значення для справи згідно п. 2 ч. 6 ст. 93 ЦПК України, оскільки позивач повинен доводити обставини на які він посилається (т. 3 а.с.1-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним із різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див.: постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14; від 17 січня 2024 року у справі № 545/1272/22-ц; постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19).

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З наведених фотокопій виписок із блокноту відповідачки на які посилається позивач не вбачається факту надання грошових коштів у сумі 3000 саме як завдатку за квартиру. У записах йдеться лише про «заставу» у розмірі 3000, проте відсутнє чітке визначення об`єкта — адреса квартири не зазначена. Таким чином, із виписок неможливо зробити висновок про укладення договору із внесенням завдатку за конкретну квартиру, оскільки відсутні істотні умови, які б дозволяли ідентифікувати предмет зобов`язання.

У записах йдеться про схему «50/50» розподілу майна після смерті, про договори позики та застави. Постановою апеляційного суду встановлено, що кошти отримані на правовій підставі.

Єдиним спадковим майном була квартира АДРЕСА_3 , щодо якої ОСОБА_6 уклала договір довічного утримання.

У виписках із блокноту відповідачки зазначені записи не підтверджують наміру сторін укласти спадковий договір в майбутньому. Крім того, записи не містять жодної дати.

Передача 3000 доларів США за розпискою від 27.12.2021 не може розглядатися як аванс за намір на майбутнє укласти договір розподілу спадкового майна, оскільки сам договір не був укладений, а предмет домовленостей (квартира) не був визначений належним чином. Постановою апеляційного суду встановлено лише факт отримання коштів на правовій підставі, але не підтверджено їх правову природу як авансу за спадковий договір.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що передані ним відповідачці кошти, які як встановлено в судовому засіданні належали ОСОБА_3 , у розмірі 3000 доларів США мали правову природу авансу за укладення спадкового договору. В матеріалах справи відсутні підтвердження існування домовленостей щодо укладення спадкового договору, а записи у блокноті відповідачки не містять істотних умов такого договору та не підтверджують наміру сторін його укласти. Відсутність укладеного договору та недоведеність правової природи переданих коштів виключає можливість їх повернення як авансу, враховуючи, що під час передання коштів спадкодавиця була живою та наявності договорів позики та іпотеки.

Суд критично оцінює покази допитаної в якості свідка ОСОБА_3 , оскільки вона є зацікавленою стороною у результаті розгляду справи. Отже, суд сприймає ці покази як суб`єктивні та такі, що не мають вирішального значення для встановлення фактичних правовідносин між позивачем та відповідачкою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та норми чинного законодавства України в сукупності із правовими висновками Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22.06.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_7 .

Суддя Т.В.Поліщук