Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №314/689/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/689/26

Провадження № 1-кп/314/654/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі Вільнянського районного суду Запорізької області об`єднані кримінальне провадження, відомості по які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100006350 від 11.09.2025, № 62025080100005569 від 06.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новобогданівка, Мелітопольського р-ну, Запорізької обл., українця, громадянина України, який має не повну середню освіту, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який перебуває на посаді кулеметника третього взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення, в званні «солдат», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця мешкання не має, раніше судимого: 01.02.2006 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 153 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнення 28.11.2008 умовно-достроково невідбутий термін покарання 8 місяців 12 днів; 27.10.2009 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 153 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 71, ст. 81 КК України частково приєднано частину не відбутого покарання за вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 01.02.2006 за ч. 1 ст. 153 КК України остаточно призначено покарання 6 років позбавлення волі. Звільнення 03.02.2015 умовно-достроково покарання 4 місяці 29 днів; 17.05.2018 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим терміном 3 роки; 21.02.2019 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано частину не відбутого покарання за вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.05.2018 за ч. 2 ст. 289 КК України остаточно призначено покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі; 04.09.2020 обвинувальний акт направлено до Михайлівського районного суду Запорізької області суду за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України; 01.10.2020 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднаний вирок Веселовського районного суду Запорізької області від 21.02.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі. 01.10.2020 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднаний вирок Веселовського районного суду Запорізької області від 21.02.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 07.11.2024 умовно-достроково невідбутий термін покарання 1 рік 18 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

26.05.2025 наказом командира №81о/с (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 , призначено на посаду кулеметника третього взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення (ВОС-101627П) в званні «солдат» та наказом командира № НОМЕР_2 (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.05.2025 він вважається таким, що приступив до виконання обов`язків за вказаною посадою.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

26 травня 2025 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитись від проходження військової служби, залишив місце проходження служби розташування підрозділу у АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 24.07.2025, а саме до з`явлення у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Окрім цього, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

24 липня 2025 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитись від проходження військової служби, залишив місце проходження служби розташування підрозділу у АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 25.12.2025, а саме до моменту доставлення останнього до органу досудового розслідування.

2. Стаття (частина статті) закону України, що передбачає відповідальність за інкриміноване кримінальне правопорушення

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені:

-ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини, військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

3. Позиція обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнавав частково.

Суду пояснив, що з першим епізодом, а саме самовільним залишенням військової частини 26 травня 2026 року, він погоджується, оскільки дійсно залишив частину за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Причиною став приїзд його брата, якому стало зле. Після першого інциденту він самостійно повернувся до розташування, але того ж дня знову залишив частину через страх перед можливим судовим переслідуванням. Обвинувачення у дезертирстві він не визнає, аргументуючи це тим, що залишив частину без зброї, а проміжок часу між епізодами був незначним. Факт повторного залишення військової частини він не заперечує, зазначив, що не мав наміру самостійно повертатися. Станом на зараз висловлює бажання продовжувати службу в армії.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення

Незважаючи на часткове невизнання своєї провини за викладених обставин, винуватість ОСОБА_4 , повністю підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими безпосередньо у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що він проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 . За його словами, ОСОБА_4 не перебував у його підпорядкуванні, тому що служив у третьому взводі іншого підрозділу. Наразі свідок не може точно пригадати, яку саме посаду займав ОСОБА_4 . Під час перевірки особового складу було зафіксовано відсутність ОСОБА_8 за місцем постійної дислокації його підрозділу. У зв`язку з цим були проведені розшукові заходи, які не принесли результатів, після чого його оголосили в СЗЧ. Повернувшись із СЗЧ через короткий проміжок часу, ОСОБА_8 вдруге опинився в СЗЧ, при цьому одразу заявив про небажання проходити військову службу. Свідок не може точно назвати дату, але зазначив, що це сталося влітку 2025 року. Після повторних розшукових заходів його вдруге оголосили в СЗЧ. Дозволу на залишення військової служби ОСОБА_8 ніхто не надавав. Намірів повернутися до служби він не висловлював і нікого про це не інформував.

Свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що ОСОБА_4 доставили до їхнього місця дислокації та поінформували, що він проходитиме службу у третій роті як кулеметник. ОСОБА_4 привозили двічі: вперше у травні 2025 року, а вдруге - у липні того ж року. Після першого самовільного залишення частини (СЗЧ) його повернули повторно. Під час першого випадку, перебуваючи в селі Дніпровка, під час перевірки було виявлено відсутність ОСОБА_8 на шикуванні, після чого почались розшукові заходи. Оскільки місцезнаходження ОСОБА_8 встановити не вдалося, про це було повідомлено керівництво вищого рівня. Коли його знайшли, його знову переправили до підрозділу. Вдруге після повернення до військової частини ОСОБА_8 також не з`явився на перевірку особового складу під час шикування, про що було негайно поінформоване командування. За словами свідка, ОСОБА_8 самостійно з ініціативою добровільного повернення до частини за другим епізодом не звертався. Щодо звернень до інших осіб свідкові нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що разом із ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Їхнє знайомство відбулося під час заступу на чергування, однак точної дати свідок не пригадує. За його словами, 26 травня 2025 року під час контрольного шикування ОСОБА_8 був відсутній. Проводилися розшукові заходи, проте результатів вони не дали. Згодом ОСОБА_8 було оголошено в списках СЗЧ. ОСОБА_10 додав, що про деталі службового розслідування йому нічого не відомо. Також він не має інформації про те, чи вживав ОСОБА_8 якісь дії для повернення до військової частини після інциденту. Після першого внесення у списки ОСОБА_11 повернувся до частини у 2025 році - його доправила поліція, проте точного часу цього свідок не пам`ятає. ОСОБА_12 знову був відсутнім під час шикування. У відповідь були організовані пошукові заходи, але після свого другого самовільного залишення частини він більше не повертався. Про його можливі наміри добровільного повернення до частини свідок інформації також не має.

Від допиту решти свідків прокурор відмовився, через неможливість допиту цих осіб з об`єктивних причин.

Покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 логічні, послідовні, доповнюють одне одного та не містять суперечок, узгоджуються між собою, а тому сумнівів у суду не викликають. У суду не має підстав сумніватися в достовірності показів свідків, всі свідчення надавалися під присягою.

Крім того, зазначені покази відповідають письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження провини обвинуваченого, що досліджені судом у судовому засіданні.

Так, під час судового засідання за клопотанням сторони обвинувачення були досліджені наступні письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

По епізоду за ч. 5 ст. 407 КК України:

-витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025080100005569 від 06.08.2025, де правовою кваліфікацією зазначена ч. 5 ст. 407 КК України (т. 1 а.п. 128);

- повідомлення т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення від 26.07.2025 № 6807, з якого слідує, що 26.05.2025 під час здійснення перевірки фактичної наявності особового складу в пункті тимчасової дислокації підрозділу (Запорізький район, Запорізька область) виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 станом на 10.06.2025 солдат ОСОБА_4 до пункту тимчасової дислокації підрозділу не повернувся. (т. 1 а.п. 130);

- висновок службового розслідування начальника секції S-1 штабу 4 батальйону оперативного призначення старшого лейтенанта ОСОБА_14 , погодженого начальником юридичного відділення майора юстиції ОСОБА_15 , затвердженого т.в.о. командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_16 , за висновками якого було запропоновано враховуючи те, що в діях солдата ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повідомити керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони по даному факту із надсиланням службового розслідування, у зв`язку з підтвердженими фактами самовільного залишення місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_17 (т. 1 а.п. 131-138);

- наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_18 про призначення службового розслідування №3257 від 26.05.2025 (т. 1 а.п.139);

- рапортом т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_19 де зазначено, що 13:30 26.05.2025, під час перевірки наявності особового складу, у місці розташування підрозділу (с.Дніпровка, Вільнянського району, Запорізької області), була виявлена відсутність кулеметника 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_4 . На телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме, пошукові дії бажаного результату не принесли, просить призначити службове розслідування. (т. 1 а.п. 140);

- рапортом т.в.о. командира 4-го батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_19 про відсутність ОСОБА_4 станом на 10.06.2025 на місці тимчасової дислокації підрозділу, місцезнаходження не відоме, на телефоні дзвінки не відповідає (т. 1 а.п. 141);

- витяг з наказу т.в.о. першого заступника командира начальника штабу полковника ОСОБА_20 №154 від 27.05.2025 про відсутність під час перевірки наявності особового складу 26 травня 2025 року ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 142);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_18 №83 від 17.03.2025 про зарахування та початок виконання обов`язків з 17.03.2025 солдата запасу ОСОБА_4 (т. 1 а.п.143);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_18 №153 від 26.05.2025 про виконання обов`язків солдатом ОСОБА_4 (т. 1 а.п.144);

По епізоду за ч. 4 ст. 408 КК України:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025080100006350 від 11.09.2025, де правовою кваліфікацією зазначена ч. 4 ст. 408 КК України (т. 1 а.п. 156);

- повідомлення т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення від 01.09.2025 № 10746, з якого слідує, що 24.07.2025 під час здійснення перевірки фактичної наявності особового складу в пункті тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_2 ) виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 станом на 08.08.2025 солдат ОСОБА_4 до пункту тимчасової дислокації підрозділу не повернувся. (т. 1 а.п. 162);

- висновок службового розслідування офіцера секції S-1 штабу 4 батальйону оперативного призначення старшого лейтенанта ОСОБА_21 , погодженого начальником юридичного відділення майора юстиції ОСОБА_15 , затвердженого т.в.о. командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_22 , за висновками якого було запропоновано враховуючи те, що в діях солдата ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повідомити керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони по даному факту із надсиланням службового розслідування, у зв`язку з підтвердженими фактами самовільного залишення місця служби, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_17 (т. 1 а.п. 163-171);

- наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_16 про призначення службового розслідування №4539 від 24.07.2025 (т. 1 а.п.172);

- рапортом т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_19 про те, що 24.07.2025 о 01:00 поліцією міста Запоріжжя було затримано та повернуто до місця розташування підрозділу ( АДРЕСА_2 ) військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні командира частини солдата ОСОБА_4 , який був відсутній з 26.05.2025 року у місці розташування підрозділу під час перевірки наявності особового складу. Про зарахування на всі види забезпечення військовослужбовця, який перебуває в розпорядженні командира частини солдата ОСОБА_4 , з 24.07.2025 року. (т. 1 а.п. 173);

- рапортом т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_19 де зазначено, що 21:00 24.07.2025, під час перевірки наявності особового складу, у місці розташування підрозділу ( АДРЕСА_3 ), виявлено відсутність військовослужбовця який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 на телефоні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме, пошукові дії бажаного результату не принесли. Зброя та засоби індивідуального захисту залишились в підрозділі. Просить призначити службове розслідування. (т. 1 а.п. 174);

- рапортом т.в.о. командира 4-го батальйону оперативного призначення майора ОСОБА_19 про відсутність ОСОБА_4 станом на 08.08.2025 на місці тимчасової дислокації підрозділу, місцезнаходження не відоме, на телефоні дзвінки не відповідає (т. 1 а.п. 175);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_18 №83 від 17.03.2025 про зарахування та початок виконання обов`язків з 17.03.2025 солдата запасу ОСОБА_4 (т. 1 а.п.177);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_18 №153 від 26.05.2025 про виконання обов`язків солдатом ОСОБА_4 (т. 1 а.п.178);

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_18 №164 від 06.06.2025 : Уважати такими, що знаходяться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ГН України: кулеметника 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення ОСОБА_4 (по мобілізації), з 06 червня 2025 року у зв`язку із відсутністю на військовій службі понад 10 діб. (т. 1 а.п.179);

- протокол затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 25.12.2025 року (т. 1 а.п. 187-191).

Клопотань про витребування та дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідків, суд вважає, що досліджені докази відповідають вимогам передбаченим ст. 85-87 КПК України.

5. Перевірка доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

У ході судових дебатів адвокат ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , просив суд виправдати його підзахисного за ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. Захисник аргументував позицію тим, що ОСОБА_8 залишив місце проходження служби 28 травня 2025 року, проте повернувся до виконання своїх обов`язків 24 липня 2025 року згідно з наказом командира. Того ж дня обвинувачений знову залишив військову частину та перебував поза місцем служби до моменту його доставки до органу досудового розслідування 25 грудня 2025 року. Адвокат наголосив, що дії ОСОБА_8 свідчать про єдиний умисел ухилитися від проходження військової служби в період із 28 травня по 25 грудня 2025 року. У зв`язку з цим захисник не бачить ознак повторності, сукупності чи рецидиву злочину. Він зазначив, що ОСОБА_8 фактично не перебував на службі упродовж усього зазначеного періоду і, таким чином, скоїв лише один злочин. Сам ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника та додав, що не вбачає у своїх діях склад дезертирства, оскільки залишив військову частину без зброї і не був відсутнім понад півроку.

Суд критично ставиться до доводів сторони захисту, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що самовільно залишив військову частину 26 травня 2025 року, а в липні того ж року повернувся, але того ж дня знову покинув службу через страх можливого притягнення до відповідальності. Він наполягав, що це був єдиний злочин, який він вчинив, заперечуючи факт дезертирства. Проте його заяви не знайшли підтвердження в ході судового засідання. Навпаки, він визнав, що покидав частину двічі. Доказів про те, що після залишення частини 24 липня 2025 року ОСОБА_4 вживав заходів для повернення на службу чи звертався до Військової служби правопорядку або інших правоохоронних органів, надано не було. Лише через понад п`ять місяців, у грудні, його зупинили патрульні, та доставили до органів досудового слідства.

Відповідно до з`ясованих фактів, ОСОБА_4 скоїв два кримінальні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 407 та частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України. Ці правопорушення відбулися з певним часовим інтервалом та є наслідком різних умисних дій обвинуваченого. Таким чином, дії ОСОБА_4 утворюють реальну сукупність злочинів.

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за вказаним епізодом, суд дійшов таких висновків.

Об`єктом злочину, передбаченого ст.408 КК України, є порядок проходження військової служби.

З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.

Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.

Від злочину, передбаченого ст.407 КК України, злочин, передбачений ст.408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).

Дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст.408 КК України є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення.

7. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого

З огляду на викладене, суд вважає, що дослідженими доказами підтверджено вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті.

Тому, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за:

- ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні військової частини, військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

8. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

9. Мотиви призначення судом покарання

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та відповідно до розділу Особливої частини КК України є кримінальними правопорушеннями проти порядку проходження служби та обороноздатності держави.

Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси. Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він має середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

При призначенні виду покарання обвинуваченому, суд виходить із змісту ст.ст.50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, з врахуванням особи обвинуваченого, думки прокурора, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі, відсутність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставини, враховуючи характер кримінального правопорушення та враховуючи інші обставини, суд приходить до висновку, що повинно бути призначено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 407 з урахуванням ст.ст.70, 71 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки у зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статей 69 і 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407, 408 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Беручи до уваги те, що злочини скоєні ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні в період умовно - дострокового звільнення, відповідно до вироку Мелітопольського міського суду Запорізької області від 01.10.2020, суд відповідно до ст. 71 КК України частково приєднує ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за

10. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

10. 1 питання щодо запобіжного заходу

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи призначення покарання у вигляді позбавлення волі, суд не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_4 , а саме з 24.12.2025.

10.2 питання щодо долі речових доказів

Долю речових доказів (т. 1 а.п. 212-226) вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ст. ст.349, 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.407, ч. 4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.10.2020 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 24 грудня 2025 року.

Речові докази:

- мобільний телефон Techo Spark Go 1, модель - Techo KL4, imei НОМЕР_4 , imei 2 - НОМЕР_5 , з абонентським номером НОМЕР_6 , який упаковано до спец-пакету NPU5800716, мобільний телефон Nomi чорного кольору, НОМЕР_7 imei 2 НОМЕР_8 , з абонентським номером НОМЕР_9 (зі слів затриманого), який упаковано до спец-пакету NPU5800718, дві запальнички (жовта та прозора), які упаковано до спец-пакету NPU5800717, коробка з сірниками, яка упакована до спец-пакету NPU 5800711, ліхтар, який надягається на голову з надписом LED HEADLIGHT та ліхтар звичайний чорного кольору, без будь-яких надписів, які упаковані до спец-пакету NPU5800715, ключ на який за допомогою металевого кільця приєднана медаль з надписом - Запорізька обласна рада, які упаковано до спец-пакету NPU5800714, годинник камуфляжного кольору, виробника SKMEI, який упаковано до спецпакету NPU5800713, портсигар з під цигарок BOND з тютюном та фрагментами паперу, полімерний пакет з тютюном, яку упаковано до спец-пакету NPU5800710; мідна проволока, яка упакована до спец-пакету NPU5800730; джинсові штани з надписами DKNY, синього кольору з ременем, які упаковані до картонної коробки. пара берців чорного кольору, розмір -43, які упаковані до картонної коробки. штани спортивні з надписом Adidas, синього кольору, які упаковані у картонну коробку, футболка типу поло з надписом на комірці - The basics, синього кольору, кофта чорно-біла з капюшоном з надписом сropp company, яка упакована до картонної коробки кофта сіра з капюшоном, без будь-яких надписів, яка упакована до картонної коробки, куртка темно-синього кольору з надпис на комірці Columbia, яка упакована до картонної коробки, шапка, яка упакована до паперового конверту, передані на зберігання до камери схову речових доказів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області- повернути ОСОБА_4

- гаманець чорного кольору, у якому знаходилось: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер документа № НОМЕР_10 , банківська картка з банку АТ «КБ ПриватБанк» з номером НОМЕР_11 , банківська картка банку Raiffeisen Bank з номером НОМЕР_12 , банківська картка з банку АТ «КБ ПриватБанк» з номером НОМЕР_13 , два слоти для сім карт, два тримача для сім-карт на яких вказані абонентські номери НОМЕР_14 та НОМЕР_15 , грошові кошти номіналом: 100 гривень (купюра ЕД 8587008), номіналом 50 гривень (купюра АН 7679333), номіналом 20 гривень (купюра EE 4058440) та шість фрагментів паперу з надписами, який упаковано до спец-пакету NPU5800729, передані на зберігання до камери схову речових доказів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області- повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_24

18.06.2026