Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №308/14629/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14629/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Крегул М.М..,

за участі секретаря судових засідань Бегені В.В..,

представника позивача Михалків Б. С.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Ужгород, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 308/14629/25 за позовною заявою адвоката Михалківа Богдана Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа на боці позивача без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

Встановив :

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє - адвокат Михалків Б.С., звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, що між сторонами по справі було укладено шлюб 14.07.2007 року у виконавчому комітеті Верхньоворотівської сільської ради Воловецького району Закарпатської області. Однак, 04.03.2025 року шлюб між сторонами розірвано відповідно до рішення Воловецького районного суду Закарпатської області. Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представник позивача у позові зазначає про те, що позивач ОСОБА_2 на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України, а діти залишились проживати з матір`ю, яка протягом останніх років зловживає алкогольними напоями, проживає в орендованій квартирі із співмешканцем, який теж зловживає алкогольними напоями, неодноразово притягався до відповідальності за домашнє насильство, і мати ОСОБА_1 притягалась до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, та проходити лікування остання від алкогольної залежності відмовляється.

У позові також вказує на те, що службою у справах дітей Ужгородської міської ради неодноразово здійснювались виїзди за місцем проживання дітей та відповідачки, проводились профілактичні бесіди з відповідачкою , викликались працівники поліції , відповідачці було запропоновано, а потім і поставлено вимогу пройти курс лікування від алкогольної залежності, такі вимоги були відповідачкою проігноровано. У зв`язку з обставинами викладеними у позові у липні 2025 року діти самостійно прийшли до Служби у справах дітей Ужгородської міської ради для отримання допомоги, після чого було прийнято рішення про їх передачу двоюрідній сестрі позивача та такі переїхали проживати до неї у місто Борислав, Львівської області, де поступили на навчання до училища та школи відповідно. Також зазначає, що органом опіки і піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради надано відповідний висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей.

Представник позивача також вказує, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.07.2025року у справі №308Є10463/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.184 КУПАП та на розгляді в Ужгородському міськорайонному суді Закарпатської області перебувають матеріали по протоколу у справі № 308/11096/25 за ст.184 КУпАП . Представник позивача ОСОБА_5 зазначає , що такі дії свідчать про систематичне невиконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків відносно виховання своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, саме позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 відносно її дітей буде відповідати інтересам дітей.

На підставі наведеного, просить суд позбавити ОСОБА_1 , батьківських прав відносно дітей сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.01.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому остання вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними та такими , що суперечать інтересам її дітей , не визнає позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. ОСОБА_6 у відзиві вказує на те, що звинувачення про те, що вона систематично зловживає спиртними напоями та перебувала в присутності дітей в сильному алкогольному сп`янінні є голослівними , надуманими та не підтверджені жодними доказами чи медичними висновками щодо перебування її в стані алкогольного сп`яніння чи зловживання спиртними напоями. ОСОБА_1 вказує на те, що після розірвання шлюбу з позивачем вона працювала, винаймала квартиру, де проживала разом з своїми дітьми та старалась забезпечувати їх усім необхідним для дітей, продуктами харчування, одягом, створювала умови для проживання та навчання дітей , які постійно відвідували школу , підтримувала зв`язок з класними керівниками дітей, цікавилась їх навчанням, відвідувала медичні заклади з дітьми в сімейного лікаря ОСОБА_7 , приділяла дітям увагу та турботу, займалась їх вихованням. Вказані нею у відзиві факти підтверджуються довідками та характеристиками з навчальних закладів дітей, наданих за підписом директора навчальних закладів, записів про місце роботи згідно трудової книжки, поясненнями свідків. ОСОБА_1 зауважила, що позивач ОСОБА_2 перешкоджає її спілкуванню з дітьми як провідувати їх за місцем проживання, так і спілкуватись в телефонному режимі, оскільки дітей насильно було відібрано і такі перебувають у його сестри ОСОБА_11 у Львівській області. Вважає, що позбавлення її батьківських прав є крайнім заходом і діти потребують турботи і присутності матері у їх житті. Вказує, що сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакт дітей особисто з матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із матір`ю. Натомість, позивач перебуваючи не з дітьми , всіляко забороняє сестрі ОСОБА_8 , у якої на даний час проживають діти, надати можливість спілкуватись з синами та брати участь у їх вихованні та піклуватись про дітей.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.10.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті.

Представник позивача Михалків Б. С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити такі в повному обсязі. Зазначив, що позивач ОСОБА_2 на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України а тому, немає можливості прибути до суду на розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила. Пояснила, що позивач ОСОБА_2 навмисне хоче позбавити її батьківських прав, оскільки, має намір звільнитись від служби у Збройних Силах України, так як не бажає проходити таку. Зазначила, що позивач ОСОБА_2 неодноразово спілкуючись зі старшим сином ОСОБА_10 і підмовляв дітей звертатись до органів опіки , телефонувати туди та повідомляти про неналежну поведінку матері, з метою , щоб батько повернувся зі служби та був поряд з дітьми. ОСОБА_1 зазначила, що жодних доказів того , що вона має проблеми зі зторовям, зловживає спиртними напоями , чи потребує проходження лікування від алкогольної залежності суду не надано і такі твердження позивача є надуманими і безпідставними. Позивач вказала на те, що вона працювала та старалась забезпечити дітей по мірі своїх можливостей, діти відвідували школу, навчались та вона, як мати, піклувалась про них і на даний час постійно цікавиться їхнім життям, їздила до місця їх перебування у місто Борислав , Львіська область, намагалась побачити дітей. Однак, сестра позивача ОСОБА_11 у якої на даний час проживають діти, постійно перешкоджає спілкуванню з дітьми та забороняє дітям спілкуватись з нею.. Зауважує, що вона проти позбавлення її батьківських прав.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради у судове засідання повторно не з`явився, неодноразово повідомлявся про дату, час розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.07.2007 року гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.07.2007 року).

Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 13.09.2009р.). та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 17.02.2012р.).

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 4.03.2025 року (справа №308/299/25) шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 розірвано.

Як встановлено судом, спір щодо визначення місця проживання дітей у сторін був відсутній та питання стягнення аліментів на утримання дітей судом не вирішувалось.

Як встановлено судом, у судовому засіданні, неповнолітні діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишились проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Як вбачається з письмової характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої директором Ужгородського ліцею №7 Ужгородської міської ради вих. № 21/01-23 від 12.01.2012 року, ОСОБА_4 навчався в ліцеї з 15.06.2018 року по 25.08.2025 року. За період навчання зарекомендував себе як учень із середнім рівнем знань та зразковою поведінкою. Зазначено, що мати ОСОБА_1 цікавилася навчанням сина, вчасно реагувала на зауваження класного керівника.

З наданої суду письмової характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої директором Ужгородського ліцею №7 Ужгородської міської ради вих. № 20/01-23 від 12.01.2012 року, ОСОБА_3 навчався в ліцеї з 01.09.2016 року по 06.06.2025 року. За період навчання зарекомендував себе як дисциплінований учень. Зазначено, що мати ОСОБА_1 приділяла належну увагу вихованню сина, цікавилася його навчанням та поведінкою, відвідувала класні батьківські збори.

Окрім того, до матеріалів справи були долучені заява ОСОБА_12 , мешканки АДРЕСА_1 , яка в заява повідомила, що її син разом з сином відповідачки - ОСОБА_1 дружили, ходили один до одного в гості. Зазначила, що діти завжди були чисті, одягнені, мали кишенькові гроші, разом відвідували заняття з футболу, ходили на дні народження. Щодо відповідачки ОСОБА_1 вказала, що остання є хорошою людиною, спокійна, відвідує роботу.

Також до матеріалів справи було долучено заяву ОСОБА_13 від 12.01.2026 року, яка є мамою відповідачки ОСОБА_1 , в якій зазначила, що вона з донькою проживали окрема, але постійно спілкувалися по телефону та приїздили один до одного. Діти були слухняні, охайні, чисто одягнені. У квартирі було завжди чисто, прибрано. Діти були забезпечені усім необхідним для проживання і навчання. Мама завжди піклується про них, любить їх та допомагає їм у всьому необхідному.

У судовому засіданні також були досліджені копії трудової книжки відповідач ОСОБА_1 НОМЕР_4 з якої вбачається, що відповідач є працевлаштованою, постійно працювала з 2007 року. За період трудової діяльності відповідачка неодноразово була нагородження за сумлінну працю.

Разом з тим, з долученої до матеріалів справи копії постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2025 року справа № 308/11096/25 вбачається, що ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за те, що остання, 24.07.2025 о 10 год. неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, щодо виховання своїх н/п дітей гр. ОСОБА_4 , 2012 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н., перебуваючи в їх присутності в сильному алкогольному сп`янінні з адресою: АДРЕСА_2 , чим порушила ст.. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

Разом з позовною заяво до суду було подано висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого орган опіки вважає доцільним і таким, що відповідає найкращим інтересам дітей - позбавлення громадянки ОСОБА_1 батьківських прав стосовної її дітей. До такого висновку орган опіки дійшов виходячи з наступного. Так у висновку зазначено, що ОСОБА_1 систематично не виконує своїх батьківських обов`язків, зокрема: не бере участі у вихованні та догляд за дітьми, не забезпечує їхні матеріальні потреби, не виявляє зацікавленості фізичному, духовному та моральному розвитку дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків протягом тривалого часу, систематично залишала синів вдома самих на декілька днів. Працівниками служби у справах дітей спільно з працівниками Ужгородського міського центру соціальних служб та працівниками СЮП ВП Ужгородського РУП неодноразово відвідувалося місце проживання родини. З матір`ю дітей систематично проводилися бесіди щодо належного виконання нею батьківських обов`язків та проходження лікування від алкогольної залежності. Працівниками СЮП ВП Ужгородського РУП були складені адміністративні протоколи стосовно гр. ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, які направлено до суду.

Зазначено, що остання заява надійшла до служби у справах дітей від представника ОСОБА_14 24.07.2025 року, в якій повідомлялося, що мати дітей перебуває у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, тоді як батько перебуває за межами області у зв`язку з проходженням військової служби в ЗСУ. Також у заяві було зазначено, що у батька дітей є сестра, яка має можливість доглядати за дітьми. З метою перевірки викладеної інформації, а також недопущення порушення прав дітей того ж дня працівники служби у справах дітей спільно з працівниками Ужгородського міського центру відвідали місце проживання родини ОСОБА_15 . Двері до квартири ніхто не відчинив, хоча ОСОБА_16 була помічена працівниками служби на балконі власної квартири та телефоном повідомила, що перебуває на роботі. Працівники служби намагалися зв`язатися з дітьми телефоном, однак їхні телефони були поза зоною досяжності. Коли працівники служби повернулися на роботу, діти вже самостійно прийшли до служби у справах дітей. Під час бесіди діти повідомили, що не хочуть проживати з матір`ю у зв`язку з тим, що вона систематично вживає алкогольні напої, не дбає про них, їхнім життям та здоров`ям не цікавиться. Оскільки батько перебуває на військовій службі, діти висловили намір переїхати до тітки - гр. ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (сестра батька), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухилення матері від виконання батьківських обов`язків підтверджується листами Ужгородського міського центру соціальних служб та актами оцінки потреб особи. Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї/особи від 13.08.2025 року, проведеного фахівцем Ужгородського міського центру соціальних служб, встановлено, що батьківський потенціал у ОСОБА_1 відсутній, вона не зацікавлена змінювати свій спосіб життя.

З моменту проживання дітей у тітки ОСОБА_17 , їхня мати жодного разу не відвідала синів, не виявила жодної зацікавленості чи намірів брати участь у їхньому житті, що свідчить про її повну емоційну та соціальну байдужість.

Дане питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому 14.08.2025 року. На засіданні було заслухано гр. ОСОБА_1 , яка заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, не визнавала фактів систематичного вживання алкоголю. Комісією прийнято рішення надати їй час для лікування від алкогольної залежності та заслухати дітей на наступному засіданні.

Повторне засідання відбулося 04.09.2025 року за участю матері дітей, представника батька дітей адвоката Михалківа Богдана, сестри батька, ОСОБА_17 та неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Діти підтвердили, що проживають у тітки, яка створила належні умови, дбає про них, вони навчаються у закладах освіти. Мати не цікавиться їхнім життям, іноді телефонує у нетверезому стані та ображає їх нецензурною лексикою. Вони заявили, що не мають наміру повертатися до матері, яка неодноразово обіцяла пройти лікування від алкогольної залежності, але так і не виконала своїх обіцянок.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст.7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст.155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п.2 ч. 1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року (справа 522/541/18) та 16 жовтня 2019 року (справа № 199/2143/17).

В постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року (справа 522/541/18) та 16 жовтня 2019 року (справа № 199/2143/17) в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (справа № 300/908/17) зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На переконання суду, позбавлення батьківських прав без достатніх для цього підстав, суперечить інтересам дитини тому, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Таким чином, на думку суду, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

У судовому засіданні не встановлено та позивачем не надано доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 умисно, свідомо та систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей. Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначає, що вона під час проживання з дітьми забезпечувала їх усім необхідним для комфортного життя та розвитку, працювала в АТ «Укрпошта» . Вказане підтверджується також і наданою суду копією трудової книжки серії НОМЕР_5 відповідачки та письмовими заявами гр.. ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від 12.01.2026року. У свою чергу, відповідачка заперечила доводи позивача та вважає, що останнім не надано жодних доказів на підтвердження доводів позовної зави щодо свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідачка систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх синів, постійно перебуває в стані алкогольного сп`яніння, однак, в судовому засіданні не було встановлено, та суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків , чи на підставі медичних висновків зловживає спиртними напоями чи потребує лікування.

Наявність в матеріалах справи однієї постанови Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/11096/25 від 13.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП свідчить про факт допущення нею разового або короткочасного порушення, однак, не може бути беззаперечним доказом системного, свідомого та злісного ухилення матері від виконання своїх обов`язків відносно своїх дітей , протягом тривалого часу.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представником Михалків Б.С. не доведено, що поведінка відповідачки ОСОБА_1 відносно своїх дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, також не надано суду доказів того, в чому саме полягає захист інтересів дітей гр. ОСОБА_4 , 2012 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н., шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Суд також враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивач ОСОБА_2 та його представник Михалків Б.С. не надали належних та достатніх доказів умисної й винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, які б давали підстави для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітніх дітей гр. ОСОБА_4 , 2012 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н.,.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, а також те, що мати ОСОБА_1 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 18.09.2025року №101517/01-20, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 Верховний Суд виснував, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої доньки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Слід зазначити, що висновок органу опіки та піклування від 18.09.2025року, згідно з яким було визнано за доцільне позбавити відповідачку матір батьківських прав щодо дітей, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України).

Аналіз висновку органу опіки та піклування від 18.09.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 не свідчить про те, що він є переконливим та об`єктивним, оскільки ґрунтується на недостатній доказовій базі, суперечить інтересам дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відлучення дітей від матері на переконання суду , не сприятиме збереженню родинних зв`язків між матір`ю та дітьми малолітнім та неповнолітнім синами , а тому суд , не погоджується з наданим висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради в повному обсязі.

Як вбачається з висновку від 18.09.2025 року, заяви про недотримання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків систематично надходили від позивача ОСОБА_2 , який на даний час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та виконує свій громадянський обов`язок у військовій частині НОМЕР_6 , і не приймав жодної участі у вихованні синів гр. ОСОБА_4 , 2012 р.н. та ОСОБА_3 , 2009 р.н., не сплачував аліментів на утримання дітей.

Як встановлено судом, з довідок характеристик наданих за підписом директора Д.Реган за місцем навчання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Ужгородському ліцеї №7 від 12.01.2026 року , саме мати ОСОБА_1 цікавилася навчанням синів , відвідувала батьківські збори , приділяла належну увагу вихованню синів, вчасно реагувала на зауваження класного керівника, натомість батько , не цікавився навчання та шкільним життям дітей.

Суд також звертає увагу на те, що особистісні непорозуміння між батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідачки ОСОБА_1 щодо ухилення від участі у вихованні синів , умисне і свідоме нехтування обов`язками матері ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про не встановлення правових підстав для позбавлення матері батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей .

Таким чином, оцінюючи надані представником позивача Михалків Б.С. доказів за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з якнайкращих інтересів дітей , які превалюють над інтересами батька ОСОБА_2 , який на даний час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та позбавлений можливості брати безпосередню участь у вихованні дітей та забезпечені умов проживання та навчання дітей, суд дійшов висновку про недоцільність позбавлення матері ОСОБА_1 батьківських прав, що має наслідком відмови у задоволенні позову.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

У х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви адвоката Михалків Богдана Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_18 , третя особа на боці позивача без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Представник позивача: адвокат Михалківа Богдана Степановича, РНОКПП НОМЕР_8 ,ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_7 , тел. НОМЕР_9 , адреса АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Індивідуальний податковий номер: НОМЕР_10 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2026 року .

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Крегул М.М.