Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №352/1450/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1450/26

Провадження № 2-а/352/45/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участь: представника позивача Жиляка М.Д.,

представника відповідача Горблянського В.Я.,

розглянувши в порядку позовного провадження в окремих категорія термінових справ у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

08.06.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 29.05.2026 року позивач ознайомився із матеріалами виконавчого провадження, в тому числі із постановою про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї штрафу на користь держави згідно оскарженої постанови, винесеної 12.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач не погоджуючись із даною постановою зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення було складено без її присутності, а також його не було проінформовано про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення; позивачка у період часу з 26.11.2025 року по 15.01.2026 року не виконувала жодних трудових функцій та обов`язків, оскільки була у вказаний період непрацездатною особою внаслідок травми/захворювання, що підтверджується медичними висновками КНП «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано Франківського району Івано-Франківської області; позивач не віднесена до категорії посадових осіб органу місцевого самоврядування, а тому остання не може бути притягнутою до адміністративної відповідальності за порушення пункту 47 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року, оскільки вона не віднесена до категорії голів місцевого самоврядування, а вказаний пункт стосується виключно таких осіб, якими є сільські/ міські голови. Тому просив постанову скасувати, а провадження по справі щодо нього закрити.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, у якому зазначив, що із позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованим та безпідставним, а доводи, наведені в позовній заяви такими, що не можуть слугувати підставою для висновку про протиправність винесеної ІНФОРМАЦІЯ_3 постанови про накладання адміністративного стягнення. Вказує, що 07.01.2026 під час аналізу виконання розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 виданих на виконання головам територіальних громад, що входять до юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), було виявлено невиконання відповідальною посадовою особою Угринівської сільської ради за ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території Угринівсько сільської територіальної громади розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13/3984 від 04.12.2025 року, а саме не оповіщено і не надано доказів здійснення оповіщення особисто або за допомогою рекомендованого поштового відправлення військовозобов`язаних громадян, згідно поіменного списку. У зв`язку із чим, того ж дня начальником відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 , майором ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №31 від 07.01.2026. ОСОБА_1 було доведено зміст ст.63 Конституції України та 268 КУпАП та інформацію про час, місце та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивачка ознайомилася із змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 31 від 07.01.2026, проте підписувати протокол та отримати його другий примірник відмовилася. 12.01.2026 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не прибула, тому в подальшому постанова про накладення адміністративного стягнення була надіслана позивачці рекомендованим відправленням. За результатом розгляду справи ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс постанову №13 від 12.01.2026, якою за порушення частини 3 статті 210-1 КУпАП накладено на громадянку ОСОБА_1 штраф у сумі 46750 грн. Вказана постанова надіслана позивачу після розгляду справи, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» №7740103845032 від 15.01.2026. Згідно відомостей квитанції №7740103845032 від 15.01.2026 лист із постановою повернутий відправнику 31.01.2026, у зв`язку із відсутністю одержувача за вказаною у листі адресою. Вказав, що позивач є належним суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, станом на момент складання протоколу, 07.01.2026 позивачка не надала, посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджуючих документів про тимчасову непрацездатність у період виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13/3984 від 04.12.2025 – з 05.12.2025 по 12.12.2025. Вважає співмірною зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, суму судових витрат у розмірі 1000 грн. Таким чином вважає постанову тимчасово виконуючого обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_3 № 13 від 12.01.2025 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 46 750 тис. грн. за порушення відповідальною за ведення військового обліку посадовою особою органу місцевого самоврядування порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, законною та обґрунтованою.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 11.06.2026 року відкрито провадження за адміністративним позовом в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду, витребувано докази.

11.06.2026 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13/3984 від 04.12.2025 року, яке було надіслане керівнику Угринівської територіальної громади надано відповідне розпорядження щодо оповіщення згідно додатку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території Угринівської сільської територіальної громади та забезпечити їх прибуття згідно поіменного списку. Про результати виконання повідомити до 12.12.2025 року.

На розпорядженні міститься відмітка про його отримання 05.12.2025 року ОСОБА_4 .

Згідно відповіді Угринівської сільської ради від 09.12.2025 року, підписаної сільським головою Вівчаренком М. останнім на виконання розпорядження № 13/3984 від 04.12.2025 року здійснено оповіщення осіб згідно списку.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №31 від 07.01.2026 останній складено відносно ОСОБА_1 за неналежне виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13/3984 від 04.12.2025 року, шляхом не оповіщення рекомендованим листом та не повідомлення протягом 3 днів про виконання розпорядження. В даному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 від підпису та отримання копії протоколу відмовилась.

Згідно з постановою за №13 від 12.01.2026 року: Громадянка ОСОБА_1 не належно виконала розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.12.2025 №13/3984, шляхом не оповіщення рекомендованим листом вказаних в розпорядженні окремих громадянка не повідомленням протягом 3-х днів про виконання розпорядження. Відповідно громадянка ОСОБА_1 порушила Постанову КМУ № 1487 від 30.12.2022 (Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів) зокрема: п. 47 видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, п. 87 посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом. Згідно вимог ч. 7 ст. 38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися, так як 3-х місячний термін з моменту виявлення (07.01.2025) адміністративного правопорушення не пройшов. Вчинене громадянкою ОСОБА_1 , правопорушення відбулося в періоду дії особливого період згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. Враховуючи вище викладене громадянка ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дана постанова 15.01.2026 року направлена в с. Угринів, однак повернулась 31.01.2026 року із відміткою «Укрпошти» - адресат відсутній.

12.05.2026 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу ДВС в Івано Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стельмахом Сергієм Леоновичем відкрито виконавче провадження ВП №80982100 щодо примусового стягнення з позивача штрафу у розмірі 93500 грн та виконавчих витрат (підстава - постанова №13 від 12.01.2026).

У постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2026 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 9350 грн.

ОСОБА_1 у період часу з 26.11.2025 року по 15.01.2026 року не виконувала жодних трудових функцій та обов`язків, оскільки була у вказаний період непрацездатною особою внаслідок травми/захворювання, що підтверджується медичними висновками КНП «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано Франківського району Івано-Франківської області

Позивач, яка була допитана в якості свідка суду показала, що була відповідальною особою за ведення військового обліку в Угринівській сільській раді, про те на час складення постанови вона перебувала на лікарняному, крім того жодних викликів стосовно складення протоколу та спірної постанови відносно неї, позивач не отримувала. Вказала, що на даний час у трудових відносинах з відповідачем не перебуває, оскільки звільнилась.

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.

Так, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до п.47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Пунктом 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406, визначено, що листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Вказана норма є бланкетною та в постанові підлягає зазначенню конкретна норма права, порушена особою, яка притягується до відповідальності.

Згідно із текстом постанови, позивач допустила порушення п.47 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В той же час, даний пункт визначає особу, на яку покладено обов`язок вчинення дій по виконанню розпорядження, а саме: керівника (голову) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Однак, суду не надано доказів виконання чи покладення виконання на позивача обов`язків голови Угринівської територіальної громади, а з наданої відповідачу відповіді Угринівської сільської ради вбачається, що головою сільської ради є інша, відмінна від позивача, особа.

Отже, позивач у даному випадку не є належним суб`єктом адміністративного правопорушення.

Крім того, не може залишитись поза увагою суду та обставина, що ОСОБА_1 у період часу з 26.11.2025 року по 15.01.2026 року була непрацездатною особою внаслідок травми/захворювання, що підтверджується медичними висновками КНП «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано Франківського району Івано-Франківської області.

Таким чином, ОСОБА_1 на момент винесення розпорядження, строку його виконання, винесення оскарженої постанови була звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю, що свідчить про відсутність підстав для притягнення її до відповідальності за невиконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 за №13/3984 від 04.12.2025 року.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

VІІ. Судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позовну заяву подано представником позивача в електронному виді через підсистему «Електронний суд».

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви, яка подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд» у справі в розмірі 2 063,36 грн.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 було відступлено від попередньо сформованого висновку щодо звільнення від сплати судового збору та вказано, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні ст.287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 ЗУ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. При цьому визначено, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, при поданні цієї позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн, з урахуванням коефіцієнту, 0,8, що застосовується при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі, 532,48 грн.

Крім цього, позивачем сплачений судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову, який відповідно до п.6.ч.3 ст. 4 Закону України становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 998,40 грн, а з урахуванням коефіцієнту, 0,8, що застосовується при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі, - 798,72 грн.

Таким чином відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 532,48 грн за подання позову та 798,72 грн за подання заяви про забезпечення позову у даній справі.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Так, позивач вказав, що поніс 30 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 04.06.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

Договір про надання правничої допомоги від 04.06.2026 року, що укладений між адвокатським об`єднанням «Жиляк та партнери» та ОСОБА_1 (а.с.15-16);

Розрахунок гонорару на правову допомогу до договору про надання правничої допомоги від 04.06.2026 року на суму 30 000 грн в суді пеншої інстанції (а.с.17);

Платіжну інструкцію від 04.06.2026 року про оплату ОСОБА_1 АБ «Жиляк та партнери» 30 000 грн (а.с.31);

Акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 22.06.2026 року між ОСОБА_1 та АБ «Жиляк та партнери» на суму 30 000 грн.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, частиною 1ст.132 КАС України, встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України).

Відповідно до вимогст.134 КАС України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.5 ст.134 КАС України.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову № 13 від 12.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати справи судового збору в сумі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Рішення складене в повному обсязі 22.06.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.