Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №352/1090/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1090/26

Провадження № 2/352/1136/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому у засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

04.05.2026 року позивач звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.09.2024 року з відповідачки ухвалено стягувати аліменти на утримання двох дітей доньку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частки від усіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На даний час донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття, у зв`язку з чим, обов`язок щодо її утримання припинився. Фактично на даний час стягнення аліментів здійснюється на одну дитину – сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини доходу відповідача. Відповідачка фактично не бере участі у вихованні та утриманні дитини, матеріальної допомоги не надає, за наявною інформацією остання проживає за межами України, що ускладнює контроль за її доходами та виконанням батьківських обов`язків. Син проживає разом із відповідачем та перебуває на повному його утриманні.

Враховуючи вищевикладене, позивач бажає скористатись своїм правом на зміну розміру стягнення аліментів, що стягуються з відповідача та просить стягувати такі в розмірі частки від доходів відповідача на користь позивача на утримання сина.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи через підсистему «Електронний суд». Правом на подання відзиву не скористалася, будь-яких клопотань від неї до суду не надходило.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

На підставі ухвали суду від 12.05.2026 року постановлено здійснити перехід з розгляду справи без виклику сторін та дану цивільну справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно ухвали суду від 28.05.2026 року постановлено витребувати інформацію та докази по справі.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що рішенням Тисменицького районного суду у справі №352/1884/24 від 27.09.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дітей задоволено та ухвалено стягувати з ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_1 на утриманні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину (а.с. 6-7).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.06.2012 року, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_7 (а.с. 4).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.02.2008 року, батьками ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5).

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Лисецької територіальної громади Івано-Франківського району Івапно-Франківської області від 23.03.2026 року, за адресою по АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Згідно відповіді №2854547 від 08.06.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків відносно ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за період з 3 кварталу 2024 по 4 квартал 2026 року, інформація щодо доходів відсутня (а.с.54).

Крім цього Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надані відомості про перетин кордону України громадянкою України ОСОБА_5 за період з 27.09.2024 по 03.05.2026 року (а.с.38).

З інформації державного виконавця Івано-Франківського відділу ДВС встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №352/1884/24 відсутня, одна така була наявна станом на травень 2026 року в розмірі 63 768,87 грн. та відповідно погашена у червні 2026 року (а.с.45).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України та Конвенцією про права дитини.

Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 51 Основного Закону - батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються також і Законом України «Про охорону дитинства» та Сімейним кодексом України.

Так відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до положень ч.8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Нормою ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ст. 182 цього кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відтак, судом встановлено, що з березня 2026 року сума аліментів, що стягувалась за рішенням Тисменицького районного суду від 27.09.2024 року №352/1884/24 в частині 1/3 від усіх видів доходу відповідача зменшена, у зв`язку із тим, що дитина, зазначена у виконавчому листі – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття. Відтак, розмір аліментів за даним виконавчим листом з березня 2026 року стягується тільки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 в частці 1/6 від усіх видів доходів відповідача.

Однак, суд зауважує, що законодавчо гарантований мінімально визначений розмір аліментів, які можуть бути стягнені в безспірному порядку на утримання однієї дитини, становить 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

З врахуванням встановлених обставин, виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд дійшов висновку, що зміна розміру стягнення аліментів з частки 1/6 на частку від усіх видів доходів (заробітку) в розмірі 1/4 частки буде відповідати інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, визначення вказаного позивачем способу стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від матері відповідно до положень Закону.

Відтак слід змінити розмір присуджених аліментів та стягувати в подальшому з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі однієї четвертої частини її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу набрання рішенням законної сили, що в свою чергу відповідає конкретним обставинам справи. Такий розмір аліментів буде відповідати закону, і не порушує прав і законних інтересів неповнолітньої дитини та відповідача.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави. А тому з відповідача в користь державного бюджету слід стягнути 1331,20 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 180-183 СК України, ст.ст. 3, 4, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити.

Змінити розмір стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Тисменицького районного суду у справі №352/1884/24 від 27.09.2024 року та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у зміненому розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.

Припинити стягнення аліментів, визначених рішенням Тисменицького районного суду у справі №352/1884/24 від 27.09.2024 року, з дня набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , смт. Лисець, Івано-Франківський район Івано-Франківська область, 77455, РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення складене в повному обсязі 22.06.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.