Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №179/721/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/721/26

2/179/848/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Сябренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок.

Позивач посилається на те, що 03 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди про придбання у нього домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 . Ціна домоволодіння була обумовлена в розмірі 60 000 грн. Після чого між ними було досягнуто домовленості, що позивач віддає кошти за вказане нерухоме майно, а ОСОБА_2 зі свого боку зобов?язався, що після сплати суми посвідчить нотаріально договір купівлі-продажу протягом двох місяців. Після отримання грошей, відповідач надав мені ключі від будинку, у зв?язку із чим я безперешкодно користуюся ним.

Договір купівлі-продажу належним чином не посвідчено, оскільки власник житлового будинку ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Єдиним спадкоємцем житлового будинку за законом є відповідач. Відповідач ОСОБА_2 відмовляється від успадкування житлового будинку, у зв?язку з чим неможливе посвідчення відповідного договору купівлі-продажу домоволодіння.

Тому позивач змушена звернутися до суду і просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на присадибну земельну ділянку 0,54 га, з яких: 0,2500 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,29 га – для ведення особистого підсобного господарства.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій прохає розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про судові засідання, заяв та клопотань до суду не надавав.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.10.1992 року ОСОБА_3 отримала у спадщину житловий будинок та земельну ділянку за адресоюАДРЕСА_1 (а. с. 7).

Згідно Державного акту про право власності на землю від 20.08.1997 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,54 га, з яких: 0,2500 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та 0,29 га – для ведення особистого підсобного господарства. (а.с.8)

Згідно Заповіту складеного 06.09.2016 року, ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.9)

Із матеріалів спадкової справи, яка надійшла від Магдалинівської державної нотаріальної контори, вбачається, що тільки ОСОБА_2 подавав заяву про прийняття спадщину за заповітом, але свідоцтво про право на спадщину не видавалось. (а.с.22)

Згідно розписки від 03.04.2019 року ОСОБА_2 від позивача отримано плату за будинок в АДРЕСА_1 , земельну ділянку (0,25 га) та земельну ділянку (0,29га) у розмірі 60 000,00 грн. (а.с.11)

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Виходячи з матеріалів справи, обставини, які склалися, свідчать про наявність укладення договору купівлі-продажу між сторонами. Об`єктивно сторони договору купівлі-продажу порушили вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Але позивач і відповідач, як сторони правочину домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося виконання договору. Також із матеріалів справи вбачається, що фактично ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але належним чином не оформив свої права на спадкове майно.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що правочин, який укладено між сторонами у справі вважається таким, що вчинений правомірно, тому є законні підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається 3: А-1 - житловий будинок загальною площею 42,1 кв. м., житловою - 21,4 кв. м.; а1 - прибудова; Б - сарай; ПГ - погріб; В - літня кухня; , Г, Е - сарай; Ж - вбиральня; 3 - літній душ; К - колодязь; N? 3 - вигрібна яма; N? 4 - паркан; N? 5 - ворота; N? 6 - хвіртка; N? 7 ??ворота;

- земельну ділянку площею 0.54 га, яка складається із: призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку 0.25 га та ведення особистого підсобного господарства 0.29 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП від 20 серпня 1997 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук