Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №175/21981/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/21981/25

Провадження № 2-о/175/295/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко Андрій Вікторович про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин та з урахуванням уточненої заяви просили встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приходився чоловіком ОСОБА_1 з якою проживав з 01 лютого 2019 року по день смерті, за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 приходився вітчимом ОСОБА_2 з якою проживав однією сім`єю з 01 лютого 2019 року по день смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_5 надала до суду пояснення в яких не заперечувала щодо задоволення заяви та просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Заінтересована особа приватний нотаріус Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши заявників та свідків, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Встановлено, що 21 жовтня 1985 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_4 , та після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб.(а.с. 21-22)

06 вересня 1994 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 . (а.с. 20)

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 (мати ОСОБА_4 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 107)

12 липня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 105)

Зі змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру було відкрито спадкову справу №72697613 після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .(а.с. 108)

Згідно відомостей про зареєстрованих осіб від 29 жовтня 2025 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_8 з 23 липня 1979 року по 17 квітня 2024 року, ОСОБА_4 з 05 листопада 1997 року по 01 серпня 2025 року. (а.с. 11)

Згідно довідки №04-01/2652 від 30 жовтня 2025 року встановлено, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 станом на 01 січня 2013 року зареєстроване за ОСОБА_8 . (а.с. 10)

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . (а.с. 37)

Зі змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру було відкрито спадкову справу №74774425 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с. 68)

Фактично ОСОБА_4 не встиг оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. від 09 січня 2026 року заявникам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні підтвердження родинних відносин між спадкодавцем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 64)

Таким чином, оскільки відсутні підтвердження родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останнім було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому вони були змушені звернутися до суду для захисту своїх прав.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц вказано, що «суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.»

Так, в своїй заяві заявниці просять встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приходився чоловіком ОСОБА_1 з якою проживав з 01 лютого 2019 року по день смерті та встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 приходився вітчимом ОСОБА_2 з якою проживав однією сім`єю з 01 лютого 2019 року по день смерті.

Разом із тим суд зауважує, що згідно п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.

Родинні відносини - кровний зв`язок між людьми за певним ступенем споріднення, такими особами є батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра, двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник.

Якщо родинні відносини неможливо підтвердити свідоцтвами та іншими документами, то за наявності відмови нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Фактично встановити родинні відносини між особами можна лише в тому випадку, коли особи дійсно мають кровний зв`язок, однак через певні обставини в них відсутні документи, що підтверджують їх спорідненість.

Встановлено, що батьками ОСОБА_9 є батько ОСОБА_10 та мати ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .(а.с. 31)

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб ОСОБА_10 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».(а.с. 32)

В даному випадку у заявниці ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_4 відсутні споріднені відносини, а тому встановлення факту родинних відносин є неможливим.

З огляду на наведене суд вважає, що у задоволенні вимоги про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 приходився вітчимом ОСОБА_2 слід відмовити.

Разом із тим, щодо встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 суд зауважує наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає указані вище критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є передусім сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями іншого; спільна участь у питаннях життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту; спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, догляду за місцем поховання, тощо.

Допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який є колишнім чоловіком ОСОБА_2 пояснив, що заявниці спільно проживали з померлим приблизно з 2019 року. Зазначив, що донька померлого проживає за кордоном. Свідок ОСОБА_13 зазначила, що ОСОБА_1 та померлий проживали разом та вели спільний побут. Рідна донька померлого проживає за кордоном.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням наданих заявниками доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини, приймаючи до уваги показання свідків, суд приходить до висновку, що заявниця ОСОБА_1 довела перед судом, що дійсно проживала разом з ОСОБА_4 та вони вели спільний побут, а тому суд вважає за необхідне встановити факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 лютого 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування - здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про нотаріат», та відповідно з пунктами 4.14, 4.15 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№ 296/5 від 22.02.2012 року), нотаріус перевіряє склад спадкового майна та видає на нього свідоцтво про право на спадщину. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам ст. 47 Закону України «Про нотаріат».

Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , право власності спадкодавця не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України. Таким чином, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судові витрати віднести за рахунок заявників.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1225, 1258, 1296 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 лютого 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок заявників.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.